1 червня
Рекомендована література для читання влітку
Список творів з української літератури
для 10 класу
Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я»
Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні»
Іван Карпенко-Карий. «Мартин Боруля»
Іван Франко. «Мойсей», «Сойчине крило»
Михайло Коцюбинський. «Intermezzo», «Тіні забутих предків»
Ольга Кобилянська. «Іmpromtu phantasie», «Valse melancolique»
Василь Стефаник. «Камінний хрест»
Володимир Винниченко. «Момент»
Леся Українка. «Лісова пісня»
1. Скільки букв в українському алфавіті?
- Назвіть останній відмінок української мови.
- Замініть фразеологізм викинути з голови одним словом-синонімом.
- Скільки голосних в українській мові?
- Поставте займенник «себе» в Н.в.
- Яка частина мови не належить ні до самостійних, ні до службових частин?
- Скільки звуків у слові «кущ»?
- Яка буква в українській мові не має відповідного звуку?
- Визначте рід іменника «сирота».
- Назвіть головні члени речення.
- Поставте у кличний відмінок слово «юнак»
- Яка частина мови вказує на предмет, але не називає його?
- Як називається чуже мовлення, передане дослівно?
- Як називається дослівно наведений уривок з якогось тексту?
- Назвіть другорядний член речення, що відповідає на питання непрямих відмінків.
- Назвіть знак, що позначає роздільну вимову.
- Що вивчає розділ про мову «Морфологія»?
- Назвіть розділ науки, який вивчає звуки.
- Поставте дієслово «вигукувати» у наказовий спосіб.
- Поставте іменник «мати» у М.в.
21. Назвіть слова з префіксом -прі.
22. Скільки звуків у слові «ходжу»?
23. Назвіть астину слова без закінчення.
24. Яка мова є державною в Україні? .
25.Як називаються літери, що записані у певному порядку?
26. Як називаються слова, що мають багато значень?
27. Назвіть слова, що мають спільний корінь.
28. З якого словника ми дізнаємося значення слова?
29. Який знак ставиться в кінці розповідного речення?
30. Назвіть частину слова, яка стоїть перед коренем.
31. Як називаєтьсч розмова двох осіб?
32. Які слова мають протилеже значення?
33. Якою є перша буква у власній назві?
34. Скільки -н- у слові незрівнянний ?
19 квітня
ТЕМА. Види й засоби міжфразного зв"язку(повторення й узагальнення)
ЗАВДАННЯ
1. Дослідження мовного матеріалу.
Прочитайте текст вправи 423. Зверніть увагу на те, як поєднуються в ньому речення(ланцюжковим чи паралельним зв"язком). Які мовні засоби об"єднують речення в текст?(займенники, сполучники, повтори слів, спільнокореневі слова, прислівники, однакові часові форми присудків чи вставні слова)
2. Опрацювання теоретичного матеріалу на сс. 195-196(повторення).
3. Виконання вправ.
Вправа 424(опрацювати І текст за зразком міркування УСНО; ІІ текст записати, міркування подати теж у письмовому вигляді).
Вправа 426(І, ІІІ).
4. Домашнє завдання.
П.35, вправа 425(І варіант - текст №№1, 2; ІІ варіант - текст №№1,3; ЗАВДАННЯ: списати тексти, в дужках назвати вид зв"язку речень, в тексті підкреслити засоби зв"язку).
16 квітня
ТЕМА. Будова тексту. Мікротема й абзац. Ключові слова
ЗАВДАННЯ
1. Рубрика "Пригадаймо"
Пригадайте, що таке вступ, основна частина і кінцівка тексту, мікротема, абзац, тематичне речення та ключові слова(ЗА ПОТРЕБИ СКОРИСТАЙТЕСЯ МАТЕРІАЛОМ ПІДРУЧНИКА(с. 192)).
2. Виконання вправ.
Вправа 414(І,ІІ усно ).
Вправа 416(І,ІІ)
3. Домашнє завдання.
П.34, вправа415(за поданими тематичними реченнями складіть і запишіть текст(0,7 -1с.) , доберіть заголовок так, щоб для І в. він відображав тему тексту, для ІІв. -основну думку тексту.
15 квітня
ТЕМА. Пантелеймон Куліш - відомий письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач
ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати навчальний матеріал.
Іван Франко називав П. Куліша «перворядною звіздою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Пантелеймон Олександрович відомий найбільше як автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада». Автор першої фонетичної абетки, яка лежить в основі сучасного українського правопису.
Народився 7 серпня (26 липня за старим стилем) 1819 року в містечку Воронежі колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер — Шосткинський район Сумської області). Був дитиною від другого шлюбу заможного хлібороба Олександра Андрійовича, що походив зі старовинного старшинського козацького роду, і доньки козацького сотника Івана Гладкого — Катерини. На хуторі під Воронежем хлопчик змалечку наслухався різних казок, переказів, легенд, особливо народних пісень, які наспівувала йому мати. Була в нього і «духовна мати» — сусідка по хуторах Уляна Терентіївна Мужиловська, що навернула його до книжної мудрості і наполягла на навчанні в Новгород-Сіверській гімназії. Про свої перші свідомі роки життя і навчання Панько Куліш розкаже в повістях «История Ульяны Терентьевны» (1852), «Феклуша» (1856) і «Яков Яковлевич» (1852). Та першим його літературним твором була оповідка «Циган», яку він витворив із почутої від матері народної казки.
З кінця 1830-х років Куліш — слухач лекцій у Київському університеті. Мрія навчатися тут, яку плекав із 1834 року, коли зробив першу невдалу спробу вступити до цього навчального закладу, обірвалася 1841 року. Куліш не мав документального свідчення про дворянське походження, хоча його батько і був із козацькостаршинського роду, отже, — й права навчатися в університеті. Кілька років слухання лекцій на словесному, а згодом на правничому факультеті виявилися визначальними для його подальшої долі. Куліш написав у той час «малоросійські оповідання» російською мовою, а також повість із народних переказів «Огненный змей».
Письменник завдяки протекції інспектора шкіл М. Юзефовича дістав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. У цей час він пише російською мовою історичний роман «Михайло Чарнышенко…», віршовану історичну хроніку «Україна» і оповідання-ідилію «Орися». Неодноразово (1843, 1844, 1856) перебував на тривалій гостині та творчому пленері в маєтку Міхала Грабовського. Згодом працював у Києві, у Рівному, а коли журнал «Современник» почав друкувати в 1845 році перші розділи його славетного роману «Чорна рада», ректор Петербурзького університету
П. Плетньов (він і редактор «Современника») запросив його до столиці Російської імперії на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету. Через два роки Петербурзька Академія наук за рекомендацією направила Куліша у відрядження в Західну Європу для вивчення слов'янських мов, історії, культури та мистецтва, куди він вирушив зі своєю вісімнадцятирічною дружиною Олександрою Михайлівною Білозерською, з якою побрався 22 січня 1847 року. Боярином на весіллі був співучий, дотепний, веселий друг Пантелеймона — Тарас Шевченко.
У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештували і повернули до Санкт-Петербурга, де його майже три місяці допитували у III відділі, але довести його приналежність до таємної антикріпацької організації не змогли. Жандармерія вирішила: «Учителя 5-ої С.-Петербурзької гімназії 9-го класу Куліша, який хоча й не належав до цього товариства, але був у дружніх зв'язках із усіма його учасниками й самовиношував надзвичайні думки про вигадану важливість України, вмістивши навіть у надрукованих ним творах багато двозначних місць, що могли вселяти в малоросів думки про право їх на окреме існування від імперії, — заточити в Олексіївський равелін на чотири місяці й потім відправити на службу у Вологду…» Після «щирого каяття» Куліша, клопотань сановитих друзів дружини та її особистих благань покарання було замінене: його ув'язнили на два місяці в арештантське відділення військового шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу. Спочатку молодому подружжю було нелегко. Бідували, але проведені в Тулі три роки й три місяці не пройшли марно. Куліш написав «Историю Бориса Годунова и Дмитрия Самозванца», історичний роман «Северяки», який згодом вийшов друком під назвою «Алексей Однорог», автобіографічний роман у віршах «Евгений Онегин нашего времени», роман «Петр Иванович Березин и его семейство, или Люди, решившиеся во что бы то ни стало быть счастливыми», вивчав європейські мови, осягав «механіку» романного мислення В. Скотта, Ч. Діккенса, захоплювався поезією Дж. Байрона і Ф-Р. Шатобріана, ідеями Ж.-Ж. Руссо. Після довгих клопотань перед III відділом Куліш здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей».
Наближалося 25-ліття царювання Миколи І. Можливо, із ласки монарха, а особливо завдяки клопотанням вірної подруги Олександри Михайлівни, П. Плетньова та протекції земляка-сенатора О. В. Кочубея, П. Куліш повернувся до Санкт-Петербурга, де продовжив творити, хоча деякий час не мав права друкуватися. Під криптонімом «Николай М.» він публікує в Некрасовському «Современнике» російські повісті і двотомні «Записки о жизни Николая Васильевича Гоголя». Знайомство на Полтавщині (де Куліш хотів придбати власний хутір) із матір'ю автора «Тараса Бульби» і «Мертвих душ» спонукало його до підготовки шеститомного зібрання творів і листів Миколи Гоголя. Та найбільшим своїм творчим успіхом Пантелеймон Куліш вважав двотомну збірку фольклорно-історичних і етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси». З'явилися вони в Санкт-Петербурзі у 1856 — 1857 роках у двох томах і викликали подив та захоплення. «Записки о Южной Руси» друкую з насолодою не тому, що в них є моє, а тому, що передаю світові пам'ятки духу народного, яким у моїх очах нема ціни», — так писав він в одному із листів до Аксакова. Збірка була написана «кулішівкою» — придуманим Кулішем першим українським фонетичним правописом, який згодом прислужився і для друку «Кобзаря» 1860 року, і для журналу «Основа». У кінці 1850-их років Куліш уклав першу фонетичну абетку для української мови, у якій не було церковнослов'янських літер ѣ та ы, з'явилася літера g (на позначення ґ). Загалом саме правопис Куліша лежить в основі сучасної української абетки, хоча для цього первинна кулішівка пережила значну трансформацію. Із 1876 року кулішівку було заборонено в Російській імперії, натомість у 1890- их роках її у видозміненому вигляді було впроваджено у школах Галичини (на зміну етимологічному правопису), що дало поштовх до розвитку цього правопису.
Творчо багатим і успішним був для Куліша 1857 рік. Вийшли у світ «Чорна рада», український буквар і читанка — «Граматка», «Народні оповідання» Марка Вовчка, які він відредагував і опублікував, відкрив власну друкарню. Надії на цензурні послаблення не виправдалися, хоча Куліш остаточно не розчарувався в імператорі Олександрі II, тому вирушив із дружиною до Москви, гостював у свого друга С. Т. Аксакова, відвіз дружину на хутір Мотронівку (Чернігівщина), щоб згодом звідси в березні 1858 року разом вирушити в мандри Європою. Там він, уважно фіксуючи в листах найменші деталіжиття європейських народів, приглядався до тодішніх здобутків цивілізації, але не захоплювався ними. Навпаки, переймався глибшою вірою в майбутнє природнопатріархального побуту. Хутір як форма практичного втілення руссовської ідеї гармонійного життя серед природи та як духовний оазис національної самобутності — цей ідеал упевнено захоплював Пантелеймона Куліша. Куліш не отримав дозволу на заснування у Санкт-Петербурзі українського журналу, тому створив альманах «Хата». Одночасно брат дружини Василь Білозерський клопотався про видання першого українського часопису «Основа». Куліш разом із дружиною, яка починала друкувати оповідання під псевдонімом Ганна Барвінок, зразу ж захопився підготовкою матеріалів для цього літературного й громадсько-політичного журналу. Насамперед дбав про історичне виховання українського громадянства. Тому почав писати «Історичні оповідання» — своєрідні науково-популярні нариси із історії України — «Хмельнищина» і «Виговщина». З'явилися вони 1861 року в «Основі». Сторінки цього журналу заповнювали і його перші ліричні поезії та поеми, що були написані вже після другої подорожі Західною Європою, яку він здійснив разом із Миколою Костомаровим. Водночас Куліш уклав свою першу поетичну збірку «Досвітки. Думи і поеми», що вийшла у Петербурзі 1862 року — перед появою 1863 року ганебного валуєвського циркуляра, яким самодержавство обмежило друкування українською мовою. Слава про Куліша долетіла до Галичини, де львівські журнали «Вечерниці» і «Мета» публікували його прозу, поезію, статті… «Куліш був головним двигачем українофільського руху в Галичині в 60-х і майже до половини 70-х років», — писав Іван Франко, особливо відзначаючи його співробітництво в народовському журналі «Правда».
Чотири роки перебування у Варшаві, матеріальні статки (тут був на посаді директора духовних справ і членом комісії для перекладу польських законів) дали змогу письменникові набути неабиякого досвіду й знань (праця в державній установі, вивчення архівів, де він робив численні записи для майбутніх історичних досліджень, дружба із польською інтелігенцією й галицькими українцями, зокрема у Львові, де часто бував). Людина емоційна й діяльна, схильна до беззастережного обстоювання виношеної ідеї, П. Куліш терпляче й цілеспрямовано добирав матеріали для обґрунтування концепції про негативний вплив козацьких і селянських повстань на розвиток української державності й культури. Працюючи у Варшаві в 1864 — 1868 роках, із 1871 року у Відні, а з 1873 — у Санкт-Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения», він готував тритомне дослідження «История воссоединения Руси», у якому прагнув документально підтвердити ідею історичної згубності народно-визвольних рухів і піднести культуротворчу місію польської шляхти, ополяченого українського панства й російського царизму в Україні. Роки спливали, відходили в небуття друзі. Однодумців, по суті, не залишилося, надто після появи «Истории воссоединения Руси», яка була зустрінута українською громадськістю із розчаруванням і обуренням. Сам Куліш розчарувався в державній службі і своїх «москвофільських» орієнтаціях. 1876 року з'явився Емський указ, згідно з яким заборонялося друкувати українською мовою будь-які тексти, крім художніх творів та історичних документів, ставити театральні спектаклі; не дозволялися прилюдні читання українською мовою, а також викладання нею будьяких дисциплін… Львівський журнал «Правда» в 1876 році у статті «Указ проти руського язика» проаналізував наслідки цього згубного для української культури шовіністичного указу, а через два роки М. Драгоманов подав до Міжнародного літературного конгресу в Парижі науковий реферат, у якому інформував європейську громадськість про самодержавну акцію щодо цілковитого усунення української мови з громадського життя.
В останні роки життя Куліш оселився на хуторі Мотронівка поблизу Борзни Чернігівської губернії. Тут господарював, творив, зокрема, укладав зі своїх російськомовних статей і україномовних художніх творів збірку «Хуторская философия и удаленная от света поэзия», яку після появи друком 1879 року цензура заборонила і вилучила з продажу. Це не зупинило вченого, письменника. Його погляд то знову сягає далекої Галичини, куди він посилає свою «Крашанку русинам і полякам на Великдень 1882 року» в надії залучити до спільної культурницької діяльності українських і польських інтелігентів, то приглядається до мусульманського світу, передусім до етичних засад Ісламу (поема «Магомет і Хадиза», 1883, драма у віршах «Байда, князь Вишневецький», 1884). Куліш багато перекладав, особливо Шекспіра, Гете, Байрона, готував до видання в Женеві третю збірку поезій «Дзвін», завершував історіографічну працю в трьох томах «Отпадение Малороссии от Польши», листувався з багатьма кореспондентами, переймався розбратом слов'янських націй, особливо шовіністичними заходами польської шляхти в Східній Галичині щодо українського населення, дбав про видання прогресивних журналів і газет… Пантелеймон Куліш пішов із життя 14 лютого 1897 року на своєму хуторі Мотронівка.
Літературна творчість Куліша різноманітна. Це і історичний роман «Чорна рада», і гумористичні оповідання («Циган», «Пан Мурло», «Малоросійські анекдоти»), і оповідання на тему нещасливого кохання («Гордовита пара», «Дівоче серце»), і історичні оповідання( «Мартин Гак», «Брати», «Січові гості»), роман «Михайло Чарнишенко, або Малоросія 80 літ назад», романтично-ідилічне оповідання «Орися». Інші твори: «До кобзи», «Заворожена криниця», «Заспів», «Маруся Богуславка», «Праведне пануваннє», «Рідне слово», «Святиня», «Степ опівідні». Активно займався перекладацькою діяльністю. Переклав майже всього Шекспіра, Ґете, Дж. Байрона (зокрема, поеми «Чайльд-Гарольдова мандрівка», «Дон-Жуан»), балади А. Міцкевича «Русалка», «Химери», «Чумацькі діти» (опубліковано в журналі «Основа» 1861 р.). Наприкінці свого життя П. Куліш підготував до друку поетичну збірку «Позичена кобза: Переспіви чужоземних співів», яка вийшла в Женеві 1897 р., уже по смерті поета. Увійшли в неї переспіви творів визначних англійських та німецьких поетів XIX ст.: Байрона, Ґете, Шіллера, Гайне. Чимало переклав із російської (твори Пушкіна, Фета, Нікітіна, Кольцова, Некрасова). Куліш систематично працював у царині перекладу, був твердо переконаний, що найвидатніші світочі європейського письменства мають стати здобутком письменства українського. Не знижуватись до популярного переказу для простолюду, а, навпаки, дорівнятись вершин творчої думки — такою уявлялися перспектива й завдання українського перекладу романтикові Кулішеві.
Куліш здійснив перший повний переклад Біблії українською мовою. Свою працю він розпочав у 1860. До нього приєднався Іван Нечуй-Левицький. У 1869 році вони залучили до перекладу Івана Пулюя, відомого вченого-фізика, що мав глибокі знання з богослов'я. У 1881 Наукове товариство імені Шевченка опублікувало у Львові Новий Заповіт у їхньому перекладі. Праця над Старим Заповітом тривала. Загадкова листопадова пожежа 1885 р. на Кулішевому хуторі Мотронівка (Ганнина Пустинь) стала трагічною сторінкою в історії української Біблії, під час пожежі згорів рукопис перекладу Старого Заповіту. Перекладачі знову почали працювати над його перекладом від самого початку. Завершив переклад уже після смерті П.Куліша І.Пулюй. 1903 року Британське та закордонне біблійне товариство видало першу повну українську Біблію («Святе письмо Старого і Нового Завіту») у перекладі П.Куліша, І.Нечуя-Левицького та І.Пулюя. Біблію в перекладі Куліша, Пулюя та Нечуя-Левицького перевидавали у 1912 (Відень), 1921 і 1930 (Берлін), 1947 (Нью-Йорк, Лондон) роках. На теренах України Кулішевий переклад вперше був виданий лише у 2000 (Київ).
2. Робота в зошитах.
На основі матеріалу вище дати розгорнуту письмову відповідь на питання "Який внесок Куліш зробив у розвиток української літератури, мови, культури?"
3. Домашнє завдання.
Вивчити записане в зошиті.
13 квітня
ТЕМА. Світова велич Т.Г. Шевченка
ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати навчальний матеріал.
В історії кожного народу, серед її великих творців, є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Данте, Петрарка, Боккаччо, Сервантес, Шекспір – ці імена асоціюються з епохою Відродження у світовій літературі. Поряд з ними стоїть прізвище Шевченка, який не тільки підніс українську літературу на світовий рівень, а й змінив народний світогляд. Талант Шевченка, його допитливість, незвичайна любов до всього рідного, до свого пригнобленого народу, до своєї культури, що перебувала тоді в московському ярмі, а також освіта, начитаність, праця над собою — все це було ґрунтом для появи геніальних його творів. Шевченко для України – не просто народний поет, геніальний митець, національний пророк, апостол правди, заступник знедолених, провидець – так його називають українці. І в цьому немає перебільшення. Шевченко - геніальний український поет, мислитель, основоположник нової української літератури та української мови .
Літературна спадщина Шевченка є зразком глибокоï народностi, критичного реалiзму. У лiтературi з'являються новi героï: селяни-протестанти-бунтарi, повстанцi, борцi проти феодального гнiту. Лiтература збагатилася новими жанрами: лiро-епiчна поема, полiтична поезiя, оповiдання i повiсть...Вiн був основоположником критичного реалiзму i в украïнському образотворчому мистецтвi. Його чудовi картини, рисунки, гравюри вчили iнших правдиво i багатогранно вiдбивати сучасну дiйснiсть. Цiннiсть художнiх творiв полягає в гострому викривальному змiстi, чiткий соцiальнiй спрямованостi. I в своïх безсмертних поезiях, i в живописних полотнах Шевченко пропагував свiтлi iдеали свободи, рiвностi; закликав народ до боротьби проти усiх гнобителiв, простому люду вказував конкретний шлях цiєï боротьби, цим самим впливаючи на розвиток i лiтератури, i мистецтва, i духовноï культури. Сюжети й образи «Кобзаря» відбилися в численних картинах, малюнках, скульптурах українських художників і скульпторів: В. Штернберга, Я. де Бальмена, К. Трутовського, М. Пимоненка, О. Сластіона, І. Їжакевича, В.Касіяна, М. Дерегуса, І. Гончара та багатьох інших. Міцно ввійшли до репертуару наших театрів п’єса «Назар Стодоля», інсценізовані поеми «Катерина», «Гайдамаки», «Наймичка». За цими ж творами написані сценарії кінофільмів, які ми бачимо в кінотеатрах та на телеекранах.
Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.
У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою любов"ю і славою. Таким поетом українського народу є Тарас Шевченко. Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина України, а вийшло навпаки. З 1918 року вшанування пам’яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам’ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові та в інших містах України, могилу великого Тараса оголошено заповідником, ім’я Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаються його твори, відкрито Державний музей Т. Г. Шевченка, його ім’я присвоєно навчальним закладам і науковим установам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам.
2. Робота в зошитах(скласти і записати тези навчального матеріалу)
ТЕЗИ - КОРОТКО СФОРМУЛЬОВАНІ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕКСТУ.
ЗРАЗОК ТЕЗИ
Шевченко - основоположник нової української літератури та української мови .
3. Домашнє завдання
І. Виконайте тестові завдання
ІІ. Складіть сенкан про Т. Шевченка.
12 квітня
ТЕМА. Текст. Його основі ознаки
ЗАВДАННЯ
1. Рубрика "Пригадаймо".
Дайте усні відповіді на питання.
-Що таке текст?
-Які ознаки має текст?
-Що таке тема тексту?
-Що таке основна думка тексу?
2. Робота з теоретичним матеріалом(с.189).
3. Виконання вправ.
Вправа407(прочитайте текст, дайте письмову характерстику тексту).
Тип мовлення:
Стиль мовлення:
Тема:
Основна думка:
Вправа 410(розташуйте частини так, щоб утворився текст, утворений текст запишіть).
4. Домашнє завдання.
П. 33, вправа 408(І,ІІ УСНО) + тему, основну думку і план тексту записати в зошит.
25 березня
Тема. Контрольна робота№3. "Складне безсполучникове речення. Складне речення з різними видами зв"язку"
ЗАВДАННЯ
І ВАРІАНТ
1.Тести
1. (№1 с.161)
2.(№5 с.161)
3. (№1 с. 183).
2. Встановіть відповідність (№7 с.162)
3. Творче конструювання .
Складіть і запишіть по одному безсполучниковому реченню з рівноправними і нерівноправними частинами.
4.Напишіть твір-мініатюру на будь-яку тему(7-8 речень ). Використайте 2 речення з різними видами зв"язку.
ІІ ВАРІАНТ
1.Тести
1. (№2 с.161)
2.(№4 с.161)
3. (№5 с. 183).
2. Встановіть відповідність (№8 с.162).
3. Творче конструювання .
Складіть і запишіть по одному безсполучниковому реченню з рівноправними і нерівноправними частинами.
4.Напишіть твір-мініатюру на будь-яку тему(7-8 речень ). Використайте 2 речення з різними видами зв"язку.
Домашнє завдання
Повторити ПП 24-31.
25 березня
Тема. Т. Шевченко, "Росли укупочці, зросли..." РМ Ідейно-художній аналіз твору
ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати усно матеріал.
Останні роки життя... Передчуття суспільних змін, підірване на засланні здоров’я, творчі плани, нові твори, яким судилося безсмертя. Але в душі таїлася мрія - нарешті віднайти тихе родинне щастя, збудувати хатину над Дніпром, жити поряд з рідними, на «Україні милій». Примара особистого щастя являлася поетові в образі Ликери Полусмакової (палкої пристрасті Шевченка), але, на жаль, не судилося йому відпочити від невтомних блукань роздоріжжями долі в тихому родинному гнізді. Його мука від невлаштованого особистого життя відчутна в поезіях останніх років, зокрема у вірші «Росли укупочці, зросли...».
2.Робота в зошитах. Виявити передумови для щасливого подружнього життя . Відповідь оформити за допомогою прийому «Доміно».
Росли укупочці, зросли;
Сміятись, гратись перестали.
Неначе й справді розійшлись!..
Зійшлись незабаром. Побрались;
І тихо, весело прийшли,
Душею-серцем неповинні,
Аж до самої домовини.
А меж людьми ж вони жили!
Подай же й нам, всещедрий Боже!
Отак цвісти, отак рости,
Так одружитися і йти,
Не сварячись в тяжкій дорозі,
На той світ тихий перейти.
Не плач, не вопль, не скрежет зуба —
Любов безвічную, сугубу
На той світ тихий принести.
4. Робота над змістом поезії(усно).
5. Домашнє завдання
Скласти анкету твору(ПИСЬМОВО)
23 березня
Тема. Т. Шевченко. Лірична медитація "Доля"
ЗАВДАННЯ
1.Робота в зошитах(скласти акроасоціацію до слова ДОЛЯ)
ЗРАЗОК
Д-дорога
О-оптимізм
Л-любов
Я-яскравіть
2.Опрацювати усно матеріал про твір "Доля".
Оглянувши пройдений життєвий і творчий шлях, Т. Шевченко написав ліричний триптих(триптих (у перекладі з грецької мови означає – складений утроє) – композиція з трьох самостійних, проте пов’язаних спільним ідейним змістом та мотивом мистецьких творів) «Доля», «Муза», «Слава», тема якого – поетичне осмислення пройденого шляху, свого призначення як митця, мети життя, самоусвідомлення поетом своєї творчості. Триптих Т. Шевченка являє собою поетично-філософський синтез цілої лінії попередньої лірики. З’явився на початку нового етапу творчості Т. Шевченка і став цілком закономірним явищем для тодішнього психологічного й творчого стану поета. Пройшовши випробування засланням, він набув нового психологічного й життєвого досвіду, ще міцніше утвердився на своїх ідейних і морально-естетичних позиціях, по-новому почав оцінювати свій життєвий і творчий шлях. «Але зміст триптиха сягає далеко за рамки психологічної самооцінки –перед нами оригінальна концепція творчо-психологічного буття митця, твір філософського змісту». Запис Т. Шевченка в щоденнику від 9 лютого 1858 року свідчить, що триптих був створений «без малейшего усилия» протягом одного дня в Нижньому Новгороді, де йому довелося затриматися на кілька місяців, чекаючи дозволу на в’їзд до столиці. Триптих має струнку композицію − складається з трьох частин, кожна з яких має свою, проголошену в назві тему, що дає підстави розглядати твір як ідейно-художню цілість, в основу якої покладено певну конкретну світоглядну позицію. Яку саме? Т. Шевченко усвідомлює свою долю, висловлює потребу по-новому поглянути на прожиті роки, осмислити моральний досвід свого життя. Ядром авторської концепції митця є вірш «Доля». За жанровими ознаками «Доля» – вірш медитативного характеру, витриманий у формі звернення поета до власної долі. Мотив долі, зокрема, власної – один із наскрізних у поезії
Т. Шевченка. Найяскравіше він окреслився у віршах періоду «трьох літ» і арешту поета. Ліричний герой вірша «Доля», загартований психологічно, зміцнілий, упевнений у своїй моральній правоті, зі спокійною гідністю оглядає не тільки життєву долю поета, а й долю творчу. Невеликий за обсягом (18 рядків) вірш поділяється на кілька композиційно-смислових частин, у яких реалізується логічний та емоційний розвиток теми. Перша частина: звернення до долі одразу починається з узагальненої позитивної характеристики її моральної поведінки по відношенню до поета:
Ти не лукавила зі мною,
Ти другом братом і сестрою
Сіромі стала .
Повертаючись до років дитинства, поет бачить одверту, часами сувору щирість долі, щирість, яка виявляється в її дружньому й воднораз родинному ставленні до сіроми-хлопця, що самотужки, залишений напризволяще по смерті батька, здобував життєвий досвід, науку малярства. Друга частина: наполегливе шукання обдарованим хлопцем свого життєвого шляху, свого вчителя:
.....ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку
«Учися серденько; колись
З нас будуть люде», − ти сказала.
Доля просить його старанно вчитися, обіцяючи за це гідне майбутнє. «А я й послухав, і учивсь, і вивчився». У наступних рядках гіркий сарказм, що виявляється навдивовижу коротким і лаконічним: «А ти збрехала. Які з нас люде?».
Третя, кульмінаційна, частина починається переконанорвучкими словами: «Та дарма! Ми не лукавили з тобою». Ліричний герой просто й несхитно йде шляхом правди, і в цьому – той вищий дар його Долі, тяжкої, але почесної. Остання частина – це заключне речення, у якому йдеться про славу: «Ходімо дальше, дальше слава, А слава – заповідь моя»
Т. Шевченко – людина мистецтва, і слава – як моральна винагорода за подвижницькі муки творчості та як свідчення живого відгуку його поезії в душах людей. Особливе значення це має в тій духовній ситуації, у якій створювався триптих: каторга заслання, особиста самотність й болісне відчуття глухоти й німоти збоку тих, кому адресована його поезія і хто, можливо, почав забувати про неї. Саме в цьому психологічному контексті зізнання поета про славу як свою заповідь стає і зрозумілим, і цілком виправданим. Як бачимо, образ долі не одноплановий. На початку твору доля – як невидима субстанція, життєва дорога, але далі як результат свідомих орієнтирів і критеріїв.
3. Виразно прочитати твір.
Доля
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
— Учися, серденько, колись
З нас будуть люде, — ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.
4. Практична робота в зошитах(заповнити анкету твору).
Назва
Літературний рід
Літературний вид
Жанр
Тема
Основна думка
Ліричний герой(характеристика)
Художні засоби
5. Домашнє завдання
Вивчити вірш "Доля" напам"ять, опарцювати матеріал підручника(с. 205-206).
22 березня
Тема. Тренувальні вправи. Підготовка до контрольної роботи
ЗАВДАННЯ
1. Дайте УСНІ відповіді на питання (підручник с. 162(№№ 1-8), с.184(№№1-3)).
2. Тренувальні вправи.
Вправа 351(списати речення, після кожного вказати смислові відношення, які і пояснюють розділові знаки в цих реченнях)
Вправа 387(списати речення, до кожного дібрати відповідну схему(з колонки праворуч) і доповнити її сполучниками і питаннями)
3. Домашнє завдання
ПП 24-31, підготуватися до КР, вправа 398(І, ІІ).
19 березня
Тема. Складне речення із сполучниковим і безсполучниковим зв"язком
ЗАВДАННЯ
1. Дослідження мовного матеріалу(письмово).
Вправа 379(А - списати речення, назвати вид складного речення за способом зв"язку;
Б-записати речення, підкреслити граматичні основи(їх 4), дослідити , як поєднано ці прості частини, вказати види зв"язку(сполучниковий(сурядний чи підрядний), безсполучниковий).
2. Опрацювати теоретичний матеріал підручника(с. 174).
3. Виконати вправу 380(записати речення по черзі, із ІІ завдання вправи дібрати до кожного речення схему, записати її після речення і доповнити схему сполучниками та питаннями).
4. Домашнє завдання
П. 31, вправа 381(Іваріант -речення 1,2,3; ІІ- 4,5,6; списати по черзі речення, побудувати схему до кожного з них, назвати вид складного речення).
18 березня
Тема. Т. Шевченко. "У нашім раї на землі..."
ЗАВДАННЯ
1. Прочитати матеріал про вірш.
Поезія «У нашім раї на землі» — екскурс поета шляхами власного життя і розповідь про героїнь своїх творів. Твір має оптимістичний початок і трагічне, сумне закінчення. «У нашім раї…» містить протиставлення злиденного життя жінки-кріпачки райському. Вірш «У нашім раї на землі...» написаний у період перебування поета в засланні. У творі зображено дві типові долі матері-кріпачки: матері, яка народила дитину в шлюбі, і матері-покритки. Обидві долі трагічні. Першу матір, яка милується своєю дитиною, не може нею нарадуватися, чекає сумна й тяжка доля, адже в умовах кріпацтва годі сподіватися на добре життя: жінка втрачає дітей, які «розійшлись на заробітки, в москалі». Вона залишається сама в холодній зимовій хаті, яку нікому витопити. А як світло й урочисто починалася поезія — з перших же рядків в уяві виникає образ Божої Матері із дитиною на руках.Отже, тональність вірша змінюється: від урочистої й теплої на початку — до сумної в середині й трагічної в кінці. У другій частині вірша в образі покритки автор зображує покріпачену, пригноблену Україну (пригадайте подібні жахливі картини в поемі «Сон» («У всякого своя доля...»): «То покритка попідтинню // 3 байстрям шкандибає, // Батько й мати одцурались // И чужі не приймають!»): І будеш щаслива. Та не довго. Бо не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила... Про зображення знедоленої жінки в Шевченкових поезіях так писав М. Рильський: «Такого полум'яного материнства... і такої жіночої муки не знайти, мабуть, у жодного з поетів світу. Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері».
2. Прочитати вірш повністю( "Кобзар"). Дати відповіді на питання(усно).
• Яке середовище називають раєм?
• Що для поета є святим?
• Через що дивується і водночас сумує поет, коли побачив дівчину з дитиною?
• За що ми повинні бути вдячними своїм матерям?
• У чому поет вбачає святість образу матері?
• Яка доля очікує Йванів, коли вони подорослішають?
• Чому старість самотньої жінки — це її безпорадність і важке життя?
• Що мав на увазі поет, зазначаючи про матір: «А ти, великомучениця»?
• Над чим змушує поміркувати Тарас Григорович читача своєю поезією?
3. Робота в зошитах (записати в класну роботу).
Тема: розповідь про важку жіночу долю, долю матері в умовах покріпачення, соціального і національного гніту.
Ідея: возвеличення святості матері, того найціннішого, що є для кожної людини; засудження соціального устрою, який змусив страждати багатьох жінок.
4. Домашнє завдання.
Виразно читати твір, вивчити із зошита(тему, ідею), записати в класну роботу основну думку твору і 3-4 проблеми.
===============================================================
22 січня
Тема. Безсполучникове складне речення та його ознаки
ЗАВДАННЯ
1.Рубрика "Пригадаймо".
За допомогою таблиці(с. 49) пригадати види складних речень.
2. Письмове спостереження над мовним матеріалом(речення вправи 282 варіант А).
Завдання
Списати обидва речення. Підкреслити в них граматичні основи. Визначити вид зв"язку між частинами складних речень(сполучниковий чи безсполучниковий). Після кожного речення вказати його вид(складносурядне, складнопідрядне чи безсплучникове).
3. Опрацювати матеріал підручника(с. 136-138).
4. Виконати вправу 284((І, ІІ).
5. Домашнє завдання
П.24, вправа 288(ІІ, записати речення парами ).
21 січня
Тема. Микола Гоголь. Життєвий і творчий шлях письменника
2. Опрацювати матеріал підручника про М. Гоголя(с. 171-173).
19 січня
Тема. Позакласне читання. Оксана Забужко. "Рідна мова"
1. Ознайомитися з біографією О. Забужко.
Мова кожного народу
неповторна і - своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші - трелі солов'я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов'їну, барвінкову,
колосисту - на віки -
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина - так, як мати,
мова в кожного із нас!
ЗАВДАННЯ(ПИСЬМОВО)
Визначити літературнй рід, вид, тему, основну думку та ідею поезії.
4. Домашнє завдання
Виразно читати вірш, усно визначити художні засоби.
18 січня
Тема. РМ Есе (тема:" Що робить мене щасливим(-ою)?") з використанням складнопідрядних речень
ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати словникову статтю.
Щастя — відчуття цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь.
2. Проблемне запитання.
— Поміркуйте, що може зробити людину щасливою. Запишіть свої думки у вигляді переліку чинників щастя (асоціативний ряд до слова "щастя")
3. Ознайомитися з особливостями есе як виду роботи.
Есе — невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання, не претендує на вичерпне й визначальне трактування теми.
Визначальними рисами есе є незначний обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб’єктивному її тлумаченні, вільна композиція. Як правило, есе виражає нове, суб’єктивне слово про щось. Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію й лексику. Для есе характерне використовування численних засобів художньої виразності: метафор, алегоричних образів, символів, порівнянь.
На першому плані есе — особа автора, його думки, відчуття, ставлення до світу. Есе, як і будь-який вид твору, вимагає творчого осмислення теми, але найважливіше в ньому — авторська позиція, особисте бачення проблемної ситуації та способів її вирішення, засноване на знанні матеріалу і власному інтелектуальному досвіді. В есе необхідно чітке визначення проблеми, у трактуванні якої принципово важлива авторська аргументація з елементами самостійного аналізу. Мета есе — спонукання читачів до роздумів.
4.Опрацювання пам’ятки «Правила написання креативного есе».
ПАМ’ЯТКА «Правила написання есе»
- Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).
- Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).
- Різна структура речень. (Читати речення однакової структури нудно. Додайте кілька інверсій. Складіть речення різні завдовжки.)
- Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоби вразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.)
- Різні слова (Використовуйте синоніми.)
- Лаконічність.
- Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення має нести унікальний зміст).
- Активна життєва позиці
- 5. Домашнє завдання
- Скласти есе «Що робить мене щасливим (щасливою)?» з використанням складнопідрядних речень(обсяг -1с., 2-3 складнопідрядних речення).
15 січня
Тема. РМ Усний твір-роздум в публіцистичному стилі на суспільну тему. Підготовка до УСНОГО КОНТРОЛЬНОГО ТВОРУ
ЗАВДАННЯ
1. Рубрика "ПРИГАДАЙМО"
1.1.Пригадати, що таке роздум(РОЗДУМ - тип висловлювання, у якому подаються міркування з приводу якогось питання. До тексту такого типу мовлення можна поставити загальне питання ЧОМУ?Елементарний роздум складається з таких частин: ТЕЗА(основне твердження), АРГУМЕНТИ(докази), ВИСНОВОК).
1.2. Робота з таблицею «Особливості публіцистичного стилю мовлення».
Особливості публіцистичного стилю мовлення
Сфера вживання | Мета спілкування | Основні види висловлювань | Основні стильові риси | |
Політика, громадське життя, засоби масової інформації. | Інформація з метою впливу на суспільні події. | Виступ, лекція, промова, стаття, нарис, брошура, фейлетон. | Закличність, схвильованість, певний пафос, оцінність інформації, широке використання суспільно- політичних термінів. | |
Найсуттєвіші для стилю мовні засоби | ||||
Лексичні | Граматичні | |||
Суспільно-політична лексика, «високі слова» та вирази. | Спонукальні та окличні речення, поширені прості речення, звертання, риторичні питання. | |||
2. Бесіда.
Поміркуйте і висловіть власні припущення щодо сенсу життя. У чому, на вашу думку, полягає сенс життя?
Які питання турбують сучасне суспільство?
Чого прагне сучасна молодь від суспільства?
Яке місце в суспільстві посідають школярі сьогодні? Чи є ви вільними людьми?
Який тип мовлення ви використовували під час відповіді на запитання? Чому?
3.Пояснення вчителя про особливості роботи над твором на суспільну тему.
- Робота над твором-роздумом на суспільно-політичну тему передбачає з’ясування проблем, що стосуються життя і політики нашої держави.
- Композиція тексту-роздуму має такі обов’язкові компоненти, як теза (основна думка), докази (аргументи), приклади із суспільного життя, висновок. Теза, як правило, міститься на початку висловлювання, проте іноді перед нею ще буває невеликий вступ.
- Характерним для творів-роздумів є вживання вставних слів (на мою думку, по-моєму, наприклад, скажімо) і речень (Я вважаю, що ...; Я думаю, що ...), що служать засобами зв’язку між реченнями та абзацами. Крім того, для творів-роздумів на суспільні теми характерне активне вживання суспільної лексики.
- Змістовність і переконливість складеного твору-роздуму залежить від уміння дібрати, осмислити найцікавішу інформацію з газет, журналів, радіо- і телепередач й інтерпретувати її відповідно до обраної теми твору.
- 4. Колективна робота з текстами-взірцями. Творче спостереження з елементами аналізу. Прочитайте учнівські твори. Виконайте подані після них завдання(письмово).
- Текст № 1
Чим я можу бути корисним моїй Україні
Україна... Ніжною й ласкавою матір’ю вона є для своїх синів і дочок. Ми повинні любити й шанувати свою рідну неньку Україну, піклуватися про її сучасне та майбутнє. Чим же я можу бути корисним для тебе, Україно?
Я пишаюсь своєю Батьківщиною, її досягненнями та видатними особистостями.
Кожна людина має право на своє особисте життя, яке вона повинна прожити з гідністю, щоб майбутні покоління пам’ятали нас. Мені не зрозуміло, чому дехто прагне жити спокійно, піклуючись тільки про себе. На мою думку, кому, як не нам, молодому поколінню, необхідно турбуватися про майбутнє нашої держави, її розбудову; бо через деякий час ми станемо повноправними громадянами України.
Не будь байдужим до того, що відбувається навколо!
Я хочу бути чесною, гідною людиною, поважати батьків, шанувати людей похилого віку. На сьогодні мене хвилює питання розвитку сільського господарства, тому після закінчення школи хочу отримати професію агронома. Саме сільське господарство сприяє економічному розвитку країни. А належний економічний розвиток країни й дасть змогу пишатися нашою державою серед інших країн світу.
Моє покоління повинне розуміти, що немає землі милішої від тої, де ти народився і живеш.
Ми, діти твої, Україно, запевняємо, що віддамо тобі свої знання, уміння, бо немає кращої землі, ніж наша!
Текст № 2
Молодіжний лідер
Відомо, що людський характер виявляється у різних сферах життя. Робота, навчання, захоплення, конфліктні ситуації дають змогу людині розкритись, виявити своє «я», адже характер — це не просто енергія або пасивність, темперамент або стриманість. Характер — це і ставлення до всього, що тебе оточує.
Саме у ставленні до оточення виявляється лідер. Навіть у дитячому колективі можна спостерігати за зростанням лідера. Саме за зростанням, бо діти мають як позитивні, так і негативні нахили. А дитячий лідер зможе підбити малюків на негативні вчинки. Та ж ситуація може спостерігатись і у підлітків.
Зовсім інша річ — молодь. Це вже дорослі свідомі люди, здатні відповідати за свої вчинки.
На прикладі свого класу я б визначила лідера як людину, яка у певній ситуації бере на себе велику відповідальність за дії групи. Справа в тому, що в нашому класі визначилося два лідери. Спочатку я думала, що так не буває, але потім переконалася, що наші лідери доповнюють один одного. Настя, наша староста, створює навколо себе таку теплу атмосферу, що з нею хочеться спілкуватися. Вона чуйна і доброзичлива. Вона організовує нас на відвідини хворих, на всі культурно-масові заходи. У неї гарна вдача, але одна риса найбільше приваблює: вона вміє слухати. Тому до неї йдуть за порадами і хлопці, і дівчата.
А коли щось стосується нашого навчання, то на перший план виступає Наталя. Вона бере на себе ініціативу у підготовці до іспитів, у додаткових заняттях учнями, які не встигають у навчанні. Але коли у Наталі неприємності — вона теж потребує Настиної підтримки.
Ось так і живуть у нашому класі два лідери — Настя і Наталя. Обидві добре навчаються, обидві цілеспрямовані і життєрадісні, чесні і принципові. Але Настя трохи м’якша за вдачею, а Наталя — трохи суворіша. Вони ніби доповнюють одна одну. А класові від цього тільки користь, на всіх напрямках шкільної роботи він попереду. У нашому класі хороший мікроклімат, доброзичливість і взаємодопомога. А найголовніше, на мою думку, це те, що клас становить єдине ціле, кожний рахується з думкою інших, поважає точку зору однокласників. У нас спільні радощі й турботи, а після закінчення школи нам буде що згадати, бо усі шкільні заходи були для нас цікавими, тому що ми брали участь у їх підготовці. Лижні змагання і туристські походи, пісня біля вогнища — все це наші спільні спогади.
- ПИСЬМОВЕ ЗАВДАННЯ
- 1.Якою темою об’єднані тексти?
- 2.Визначте типи мовлення текстів.
- 3.Доберіть заголовки. Виділіть мікротеми текстів (складіть план (І варіант текст 1, ІІ варіант текст 2)).
4. Домашнє завдання
- Скласти усний твір-роздум в публіцистичному стилі на суспільну тему (на вибір). ПРИМІТКА. Твір складають учні на чорновику, здають в ПЕРШИЙ ТИЖДЕЬ навчання у школі
Орієнтовні теми:
«Маю честь бути українцем», «Молодь у політичному русі», «Чи можливий сучасний світ без війни?»
ПАМ’ЯТКА
«Як складати твори на суспільну тему в публіцистичному стилі»
- Продумати тему твору та його зміст.
- Опрацювати необхідну літературу.
- Визначити основну думку твору.
- Продумати послідовність твору-роздуму, дотримуючись його композиційних особливостей (вступ, основна частина, висновок).
- Самостійно скласти план висловлювання.
- Вибрати стиль викладу.
- Під час написання твору необхідно дбати про розкриття його теми.
- Бути уважними до вживання мовних засобів у творі.
- Викладення матеріалу обов’язково потрібно ілюструвати прикладами.
14 січня
Тема. Євген Гребінка. Вірш "Човен". Образ небезпечної морської плавби як уособлення життєвого шляху людини
ЗАВДАННЯ
1. Опрацюйте матеріал підручника(с.162-163, усно).
2. Прочитайте літературну довідку. Зверніть увагу на автобіографічність твору.
У збірці «Малороссийские приказки», крім байок, було вміщено вірш «Човен», виразно позначений романтичним настроєм. Маніфестом молодого Євгена Гребінки є вірш "Човен", написаний 1833 року. Цей твір має автобіографічний характер: роздуми автора, який із рідного хутора вирушає до далекого і невідомого Петербурга. У творі подається образ човна, який "качався, бідний, один без весельця" на хвилях синього моря, а потім був розбитий буйними вітрами. Вирушаючи до Петербурга, Євген Гребінка порівнював себе з цим човном. Автор розуміє, що не можна прожити одному, заховавшись від дійсності, не можна почуватися щасливим, перебуваючи осторонь народного життя. І хоча нема упевненості, що в столиці оминуть його недоля, горе і нещастя, поет вирушає з дому. Образ одинокого човна доволі поширений у світовій літературі. До цього алегоричного образу вдавались Байрон, Жуковський, Лєрмонтов, Забіла. Герой вірша "Човник" В. Забіли, написаного приблизно того ж часу, що й поезія Є. Гребінки, теж нарікає на нещасливу долю і порівнює себе з човником у бурхливому морі.
3. Виразно прочитайте вірш, запишіть анкету, заповнивши пропуски.
АНКЕТА
Рік написання – 1833
Жанр: віршована балада
Тема: роздуми поета про майбутнє життя
Ідея: .................
Основна думка:............
Алегоричні образи:
- човен (людина)
- море (життя)
- хвилі, вітер, хмари, громи (..............).
Художні засоби:
епітети – синєє море, буйнії вітри, чорнії гори; порівняння – хвиля гуляє, мов чорнії гори; в тих хмарах, мов голос небесної кари: як човнові море, для мене світ білий; як темная нічка, насупились хмари; зменшувально-пестливі слова (.........), повтори (.........), звертання (.........).
Риси романтичного стилю в баладі: грізна морська стихія, трагедія з човном, переживання ліричного героя, зв’язок із фольклором.
15 жовтня Українська література
Тема. Українська література Ренесансу і Бароко. Перші друковані книги. Іван Вишенський. Історичо-мемуарна проза. Козацькі літописи. Вертеп
Завдання
1. Опрацювати матеріал.
Ренесанс (або доба Відродження) — напрямок у мистецтві, що виник в Італії в ХІV ст. і поширився в Англії, Франції, Німеччині й інших країнах Європи.
Ідеологічною основою Ренесансу стали концепції гуманізму (з лат. humanus — людяний) та реформації (рух за оновлення церкви). Гуманізм і реформацію об’єднувала критика середньовіччя та католицької церкви.
Основна риса: у творах відображено інтерес до практичних знань, а також до матеріально побутового, соціально-економічного життя людини.
Основна проблема: звільнення людини від надмірного церковного контролю.
Розв’язання проблеми: з’являються нові теми, мотиви (побутові, пейзажні, еротичні), ідеалізуються сила, активність людини. Латина поступається місцем національним мовам. Наука і мистецтво поступово починають відокремлюватися від церкви.
Світогляд: змінюється з догматично-церковного на природничо-науковий. Природа стає предметом наукового дослідження. Ідеал бачиться в усебічно розвиненій особистості людини.
Бароко як напрям у мистецтві й літературі прийшло на зміну Відродженню , але не було його запереченням.
Риси барокової української літератури.
Центральне місце відводиться Богові.
Релігійне забарвлення всієї культури.
Присилення ролі церкви й держави.
Спроба з’єднати античність із християнством.
Культ «сильної та вищої людини» для служби Богу.
Рухливість, динамізм, потреба в русі, зміні, трагічному напруженні та катастрофі.
Пристрасть до сміливих комбінацій, до авантюри, чудернацького, незвичайного.
Не лякається найрішучішого натуралізму, зображення природи в її суворих, часто неестетичних рисах.
Поруч із зображенням повного життя є й закоханість у тему смерті.
Стилістичні риси: прагнення перебільшення, гіперболи, антитези, метафоричність мови, переобтяженість формальними елементами.
Жанрова різноманітність бароко.
Полемічна література (твори І. Вишенського).
«Низькі» комедійно-гумористичні жанри (шкільна драма, «різдвяні» й «великодні» вірші-травестії).
«Середні», «вищі» жанри — риторична проза (Клірик Острозький, Мелентій Смотрицький, Кирило Транквіліон-Старовецький).
Епіграматична поезія (Лазар Баранович, циклізований збірник Климентія Зіновіїва, епіграми Івана Величковського).
Ораторська проза (проповіді Іонакія Галятовського, Дмитра Туптала, Стефана Дворського).
Емблематична література (Г. Сковорода в прозових діалогах, віршах унаочнював абстрактні поняття та ідеї).
Історико-мемуарна проза (риси «театральності», риторичність опису в «Літописі» Самійла Величка, «Історія русів»).
Пісенно-інтимна барочна лірика («етикетна» панегірична поезія на честь титулованих осіб, світська лірика, елегія, пісня).
Значення бароко як творчого методу в українській літературі.
Найцінніші надбання бароко — гуманізм, заглибленість у внутрішній світ людини, нетерпимість до зла в усіх його проявах, яскравість викладу художнього матеріалу, динамізм розвитку сюжету, поширення можливостей зображувально-виражальних засобів, продуктивне словотворення тощо — були засвоєні митцями наступного часу.
2. Робота з підручником.
-С.71-72, ознайомитися.
-С. 79-86, за матеріалом підручника скласти в зошитах таблицю "Козацькі літописи та їх зміст".
Домашнє завдання
Вивчити матеріал з ТЛ(Ренесанс, Бароко); с. 74-79, опрацювати, усно рубрики "Повторюємо", "Міркуємо"(с. 78).
19 жовтня Українська мова
Тема. Контрольна робота №1. Повторення. Пряма і непряма мова
- Завдання для учнів низького і середнього рівнів
- Тести за підручником(с.43-44).
- Завдання для учнів достатнього і високого рівнів
- 1.Укажіть рядок, де є непряма мова (окремі розділові знаки пропущено)
А Боже, яка краса! Обізвалась, ні до кого не звертаючись, тіточка Олена (М. Олійник).
Б Ми за дітьми йдемо до жінок, запитуємо Хто посадив цю тополю? Чи давно вона росте тут? (В. Сухомлинський).
В Не кидайте хлібом, він святий — в суворості ласкавій, бувало, каже дід малечі кучерявій (МРильський).
Г Сахно запитав, як здоров’я Степаниди Петрівни, як живеться Семенові, чи не думають вони заводити садок... (В. Собко).
- 2.Укажіть речення, яке відповідає схемі«П!» — а. (окремі розділові знаки пропущено)
А Ні, не клич мене, весно, казала я їй, не чаруй і не ваб даремне (Леся Українка).
Б На шляху, прощаючись, Люба сказала Ти б колись, Михайлику, і до нас заскочив. Ідеш собі з ковзанки, то й заверни в наш двір (М. Стельмах).
В Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші сказав Валерій Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів і радий, що зрозумів вчасно (Ю. Мушкетик).
Г Вмивайся, вмивайся, дитино! квапить мене мати (М. Стельмах).
- 3.Укажіть речення, у якому розділові знаки при прямій мові розставлено правильно А «З щастя та горя скувалася доля» — каже людська поговірка(Панас Мирний).
Б «Ну, добре, стримав образу Аркадій Петрович. — Не одрікаюсь од своїх слів» (М. Коцюбинський).
В Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» (Леся Українка).
Г «Леоніде, — Адріана відірвала обличчя від долоні — а ви читали «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста?» (Р. Іванчук).
- 4.Укажіть рядок, у якому допущено помилку при заміні прямої мови непрямою
А Мати нагадала Оленці, щоб не спізнитися на урок.
Б Бабуся попросила внука, щоб сходив до аптеки за ліками.
В Василь сказав батькові, що в новій школі дуже цікаво.
Г Золота рибка запитала дідуся, чого йому треба.
- 5.Установіть відповідність між поняттями та прикладами
1 пряма мова
2 діалог
3 непряма мова
4 цитата
А Дідусь підтвердив, що на плесі завжди є качки (Остап Вишня).
Б «Мушу йти в полонину, Марічко», — сумував Іван заздалегідь (М. Коцюбинський).
В За словами О. С. Мельничука, «основною одиницею мови в усіх мовах є речення».
Г — Вставай! Годі спати. Треба вирішити, як нам жити далі.
— Що? — не второпав спросоння Марусик.
— Ти як хочеш, а я думаю втекти з дому, — важко зітхнув Сашко Циган (В. Нестайко).
- 6.Установіть відповідність між схемами та реченнями (окремі розділові знаки в реченнях пропущено)
1 А: «П».
2 «П? — а. — П!»
3 «П, — а. — П?»
4 «П?» — а.
А А це що таке притишила Соломія до себе Краще про концерт думай (В. Врублевська).
Б Так, бачу, ти усім тут добре надоїв Кіт Вовкові сказав Чого ж ти, братику, сюди і забігав (Л. Глібов).
В Що ж я буду в світі Божому діяти сама з малою дитиною промовила Нимидора (І. Нечуй-Левицький).
Г Я подумав тоді Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя (Г. Тютюнник).
- 7.Установіть відповідність між реченнями та розділовими знаками, пропущеними у них
1 кома
2 тире
3 двокрапка
4 крапка
А Що ж не дає мені промовити просто «Так, доле, ти міцніша, я корюся» (Леся Українка).
Б «Помилуйте! — йому Ягнятко каже — На світі я ще й году не прожив» (Л. Глібов).
В «Хто ж ти, братцику, будеш — вівчар?» -— зацікавився Іван (М. Коцюбинський).
Г «Мамо — питаю, — то льони цвітуть?» (О. Гончар).
Д «То ти вмієш тільки реготати? — скрипнув Пилипко. Так не боюсь я тебе!» (Панас Мирний).
- 8.Прочитайте текст (окремі розділові знаки пропущено). Виконайте подані до нього завдання.
Легенда про зозулю
(1) Про зозулю складено багато пісень та легенд. (2) Розповідають, що жила дівчина, яка називалась Зозуля, розумна, вродлива, тільки лінива дуже. (3) Якось послала мати свою Зозулю брати льон під лісом, а та льон не брала, вилізла на дуба, сіла на гілку крислату і до хлопців: Ку-ку Ку-ку. (4) А мати зварила обід та й теж пішла в поле доцці допомагати. (5) А кувала б ти, дочко, доки світу й сонця закляла мати, коли побачила, що її Зозуля на дубі сидить. (6) Як почула дівчина, що в неї від прокльону материного крила почали рости, заплакала й полетіла. (7) Але і птахою Зозуля залишилася ледачою: гнізда не в’є, дітей не годує, лишень літає лісами, роки людям рахує, сміється, дівчатам каже, коли вони заміж підуть.
А. Позначте речення, у якому допущено орфографічну помилку.
Б. Позначте речення, яке відповідає схемі «П!» — а.
- 9.Складіть твір-роздум (8-10 речень) на тему «Рідна земля лікує душу», увівши різні конструкції: пряма мова до і після слів автора, слова автора всередині прямої мови.
|
№
групи |
Правило |
Приклад |
Питання |
|
1. |
Складне речення має дві і більше
граматичні основи. |
Над Дніпром широким, вільним, Де степи й луги цвіли, Наші пращури-слов’яни Оселились і жили. О.Олесь «Повість минулих літ» відкриває
нам дорогу в далеке минуле рідного краю. |
Чим складне
речення відрізняється від простого? |
|
2. |
Складне речення, частини якого
з’єднані за допомогою сполучника, називаються сполучниковими. Складне речення, між частинами якого немає
сполучника, називається безсполучниковим.
Його принципова схема: [ ],
[ ]. |
З побудовою Софійського собору площа
перед ним стала громад-ським центром міста, де відбувалися віча, торги і
ярмарки. Сонце сходить над Києвом древнім,
починається ранок новий. |
Чим
відрізняються складні сполучникові та безсполучникові речення? |
|
3. |
Частини складного речення, об’єднані сурядним зв’язком (вони рівноправні –
не можна поставити питання від однієї частини речення до іншої), утворюють складносурядне речення. Його
принципова схема: [ ],
і [ ]. |
Встає Хрещатик в сонячнім
пожарі, І дім звели висотний на горі, І падають в долоні тротуарів Каштани на потіху дітворі. П.Панченко |
Яка особливість
складносурядного речення? |
|
4. |
Частини складного речення, об’єднані підрядним зв’язком (вони
нерівноправні – можна поставити
питання від однієї частини речення до іншої), утворюють складнопідрядне речення. Його принципова схема: [ ], ( ). |
Князь Ярослав Мудрий збудував
Софійський собор на честь перемоги над печенігами на тому місці, де була
битва. |
Яка особливість складнопідрядного
речення? |
(Із збірки «Сад божественних пісень»)
У вірші «Всякому місту — звичай і права» письменник виступає проти соціальної несправедливості, бюрократичної системи, яка існує і принижує людську гідність:
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на людський манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Поезія відбиває історію тогочасного суспільства. Образом Петра автор розкриває психологію новонародженого лакузи, який морально вироджується. Він, замість того, щоб боротися за волю, свідомо спрямовує свою діяльність «для чинів».
Саме кріпосницький устрій зруйнував усталену мораль. На той час певна категорія людей плазувала та обтирала кутки панські, щоб мати «тепле місце». Це створило психологію селянина: виробило такі негативні риси характеру, як прислужництво, холуйство, безпринципність, самозбереження ціною життя інших.
Твір є гострою сатирою на верхівку суспільства того часу: купців, чиновників, поміщиків, які задовольняли свої примхи: Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк…
Не оминув поет і юриста, який закони повертав так, як було вигідно йому: він збагачувався на хабарях.
Отже, Сковорода висміював корінні вади тогочасного суспільного життя. Це картина звичаїв другої половини XVIII ст. Ця пісня є вершиною поезії Сковороди, бо, засуджуючи експлуататорське суспільство, відповідала настроям і почуванням народу.
Викриваючи експлуататорів, показуючи їх жорстокість, паразитизм, неуцтво, брутальність, лицемірство, письменник приходить до висновку, що сучасне йому суспільство — це жахливий світ виснажливої праці трудового люду і паразитизму експлуататорів.
«De libertate» («Про свободу»)
Поезія починається спокійним філософським міркуванням про те, що являє собою воля, яка її цінність:
Що є свобода?Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє.
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши це злото,
Проти свободи воно лиш болото.
Дуже показовим є прославлення в цьому вірші Богдана Хмельницького як «батька вольності», як вірного сина українського народу. Поет закінчує твір словами:
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,Вольності отче, Богдане-герою!
Таким чином, найбільшою радістю, яка повинна належати людині, є її свобода. Подібний лозунг за часів поступового наступу кріпосництва був дуже своєчасним і завбачливим. У протиставленні золота і свободи, на думку Г. Сковороди, перемагає свобода. І уособленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, є Б. Хмельницький, якого і славить митець у цій поезії.
Тема:
Ідея:
Основна думка:
У концепції Г. Сковороди «сродна праця» взаємопов’язана із самопізнанням та вченням про щастя. «Сродна праця» є необхідною умовою у досягненні людиною щастя, реалізацією справді людського способу існування. Автор визначає «сродну працю» як те, що праця не виступає засобом існування, а є найперша природна потреба і найвища насолода особистості. Варто наголосити, що «сродна праця» розкриває здібності людини, дозволяє їх реалізувати, визначає смисл людського існування, духовно збагачує особистість, дозволяє віднайти особистості своє місце в суспільстві, особливо в тих прискорених динамічних умовах розвитку світу, які відбуваються в нас на очах. Адже на сьогодні ми спостерігаємо духовну кризу, оскільки люди керуються споживацькими цінностями, технологізація та інформатизація, у свою чергу, теж вносять свої суттєві корективи як щодо сутності самої людини, так і способу її діяльності. Тому «сродна» праця виконує досить важливу й конструктивну функцію щодо пошуку людиною сутності власного існування, оскільки орієнтує людину на ціннісно-смисловий зміст культури. Це спонукає людину до прагнення самореалізації, активності, смисложиттєвого самовизначення та творчого підходу щодо своєї діяльності. Для характеристики сучасної людини використовуються різні терміни, зокрема такі, як «людський фактор техносу», «людина світу», «глобальна людина», «постіндустріальна людина», де підкреслюється вплив на формування особистості розвитку інформаційних, технологічних засобів, а також розгортання глобалізаційних процесів, де людина не зважає на розвиток свого внутрішнього світу. Тому знання та розуміння сутності «сродної праці» дозволяє віднайти в собі сили звернутися до власної природи, до взаємозв’язку людини і природи, здійснити самопізнання, а не перетворюватись на технос. «Сродність» означає насамперед те, що вона постає одночасно і основою, і сутністю людського буття, а також визначає основи діяльності особистості. Цим самим «сродна праця» розкриває творчий потенціал особистості, який розкривається завдяки взаємодії людини і світу, з тією соціальною реальністю, з якою взаємодіє особистість. Сковорода приходить до висновку, що своє щастя людина повинна знайти в «сродній праці» ( праця, що відповідає природнім здібностям, нахилам та уподобанням людини).
2. Опрацювання довідкового матеріалу.
Байка «Бджола і Шершень»
У творчості Сковороди тема «сродної праці» вперше визначилася як головна. Письменник був переконаний, що «сродна праця» є водночас і потребою людського тіла, і потребою духовною, оскільки вона звеселяє дух, приносить задоволення та насолоду. «Сродна» діяльність характеризується тим, що вона однаково корисна й для того, хто знайшов своє покликання, і для суспільства. Цією єдністю суспільного й особистого інтересу «сродна праця» відрізняється від випадкової праці, обраної з міркувань користі, слави чи гордості. Ця тема розробляється Сковородою в байці «Бджола і Шершень». Сюжет байки нескладний: нероба Шершень насміхається із Бджоли, яка, на його думку, така дурна, бо працює не так на себе, як на інших. Але Бджола, вислухавши Шершня, говорить, що дурнем є він сам, адже не розуміє, що для неї праця — найсолодша річ («нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж їсти»). Хоча «мед любить їсти і ведмідь, та й шершень теж лукаво його дістає». Бджола намагається пояснити «пану совітнику», що вона й народилася для того, щоб збирати мед. А жити без цієї праці й досхочу мед їсти — то для бджіл «все одно, що смерть». Саме від «сродної праці» отримує Бджола задоволення, тільки в ній вона відчуває себе щасливою.
У другій частині — «силі» — байка переростає в трактат, у якому наводяться факти із життя, біблійні вислови, посилання на Епікура, Цицерона. Наведеними прикладами Сковорода намагається переконати, що щастя людини дійсно в «природженому ділі», що немає нічого гіршого, «як купатися в достатку і смертельно мучитися без природженого діла». «Погляньте на життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте вашого хорта, коли він веселіший? — Тоді,— відповість вам — коли полюю зайця.— Коли заєць смачніший? — Тоді,— відповість мисливець,— коли добре за ним полюю». Мисливський собака найвеселіший тоді, коли полює на зайця; домашній кіт, зловивши мишу, не їсть її, бо головне для нього — сам процес полювання, а не задоволення своїх потреб; замкнена в достатку бджола вмирає з нудьги, бо не може літати по квітучих луках, збираючи пилок». Автор підводить читачів до думки, що однією з основних ознак «сродної» праці є те, що вона приносить насолоду не своїми наслідками, винагородою чи славою, а самим її процесом.
Сюжет байки не був оригінальним. Часто у своїй творчості його використовували російські байкарі ХVІІІ ст. (наприклад, Сумароков у байці «Жуки и Пчелы»). Але письменник по-новому розробив цей сюжет. Написана в дусі ідей прогресивного просвітительства кінця ХVІІІ ст., байка досить повно виражає погляди Сковороди на життєву необхідність трудитися за природним нахилом.
Твір складається з двох частин: сюжетної і дидактичної («сили»). Сюжетна частина побудована у формі діалогу між Шершнем і Бджолою, друга частина («сила») містить тлумачення прихованого змісту першої.
3.Читання байки, складання анкети твору.
1.Назва
2. Жанр
3. Особливості композиції
4.Тема
5. Основна думка
6. Символічне значення образів
Домашнє завдання
Підготуватися до контрольної роботи (твір на одну з тем).
1. Актуальність "Повчання Володимира Мономаха"
2. Образ князя Ігоря в "Слові о полку Ігоревім"
3. "Сродна праця" — це найсолодша в світі річ… (за байкою Г. Сковороди)
Коментарі
Дописати коментар