10 клас(2022-2023)

31.05.

Тема. Література для читання влітку

                                  Основний зміст

1.   Опрацювати список рекомендованої літератури для читання влітку.

-         Микола Хвильовий «Я(Романтика)»

-         Юрій Яновський «Майстер корабля»

-         Валер»ян Підмогильний «Місто»

-         Остап Вишня «Моя автобіографія», «Письменники», «Сом»

-         Микола Куліш «Мина Мазайло»

-         Осип Турянський «Поза межами болю»

-         Іван Багряний «Тигролови»

-         Олександр Довженко «Зачарована Десна»

-         Олесь Гончар «Модри Камень»

-         Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном»

-         Ліна Костенко «Маруся Чурай»

2.   Домашнє завдання.

Читати програмові твори.  

29.05.

 Тема. Узагальнення знань(розв"язування тестів). Підсумки

                      Основний зміст

Запитання 1

На другий склад падає наголос у слові

варіанти відповідей

 

читання

 

 

солодощі

 

 

обіцянка

 

 

донька

Запитання 2

Однаковий звук позначають букви, підкреслені в окремих словах речення

варіанти відповідей

 

Заспівала сопілочка осьдечки за вікном.

 

 

Відповідаючи їм, не забудьте подякувати.

 

 

Ці квитки можна обміняти в касі вокзалу.

 

 

Лікувальні можливості живокосту безмежні.

Запитання 3

М ’який знак треба писати на місці обох пропусків у рядку

варіанти відповідей

 

їдал..ня не працює, далеке майбут..нє

 

 

ткац..кий верстат, срібний лан..цюжок

 

 

на тонкій жердин..ці, стан..те поруч

 

 

обчислювал..ний прилад, дон..чине свято

Запитання 4

Спрощення в групах приголосних треба позначати на письмі в усіх словах рядка

варіанти відповідей

 

свис..нути, ненавис..ний, пес..ливий

 

 

тиж..невий, тріс..нути, захис..ник

 

 

навмис..но, провіс..ник, хвас..нути

 

 

радіс..ний, аген..ство, ціліс..ний

 

 

балас..ний, перехрес..ний, зліс..ний

Запитання 5

Апостроф на місці крапок треба ставити в усіх словах рядка

 

варіанти відповідей

 

під..яремний, краков..як, рутв..яний

 

 

П..ятихатки, без..язикий, брукв..яний

 

 

розіб..єш, з..єднаний, присв..ятити

 

 

об..їжджати, Лук..янівка, сер..йозний

 

 

сором..язливий, дит..ясла, зап..ястя

Запитання 6

 Яке речення ускладнено вставним словом?

(1)Я мрію дожити до тих часів, коли дітям у школі перестануть сльозливо оповідати про горопашного кріпака, який служив безправним, безсловесним попихачем у панів, а змінять парадигму і вестимуть натхненну мову про неймовірного хлопчика, що аж світився великим талантом, який без тата й мами, і без, здавалося, жодних шансів на успіх, створив сам себе.(2) І це його світіння бачили всі – і той свавільний п’яний дячок, з яким малий Тарас читає псалтиря над померлими, – а читає він найкраще за всіх своїх ровесників — і навіть норовистий Павло Енгельгардт, до якого хлопчик приходить по дозвіл навчатися у хлипнівського маляра, бо з дитинства любить малювати вояків і коней, це його найбільша пристрасть, і він вперто шукає вчителя. (3)Енгельгардт швидко збагнув, що йому до рук потрапив справжній скарб, адже Тарас найдотепніший, найспритніший, він усе робить завиграшки, талановито, – кращого за нього не знайти!(4) І він бере хлопця спочатку у Вільно, а потім і в столицю.

 1

 3

 4

2

Запитання 7

Прочитайте уривок.

 

Сонце з батогом промін(1)я — вогнян(2)ий погонич.

Навпростець по небі — сині хмари в перегони.

На куделі верховіт(3)я сиве павутин(4)я

Підпирає далечін(5)ю гори сині



Подвоєні літери треба писати на місці всіх цифр, ОКРІМ

варіанти відповідей

 

1

 

 

2

 

 

3

 

 

4

 

 

5

Запитання 8

Разом з не треба писати слово у варіанті

 

варіанти відповідей

 

не/високо, а низько

 

 

відповіді не/надано

 

 

не/відчув підтримки

 

 

не/сказавши й слова

 

 

не/вже ми зустрілися

 

Запитання 9

Літеру е треба писати на місці обох пропусків у рядку

 

варіанти відповідей

 

в..сняне мар..во

 

 

вир..нає сон..чко

 

 

в..личезний п..ріг

 

 

кр..шталеве дж..рело

Запитання 10

Помилково вжито слово в рядку

варіанти відповідей

 

розв’язувати задачу

 

 

уникнути небезпеки

 

 

надіслати привітання

 

 

заказати букет квітів

 

 

перекладати сербською

Запитання 11

Антонімічну пару вжито в прислів'ї

варіанти відповідей

 

Малі діти - малий клопіт, а підростуть - буде великий.

 

 

Діти - як квіти: поливай, то ростимуть.

 

 

У дитини заболить пальчик, а в матері серце.

 

 

Рідня до півдня, а як сонце зайде - ніхто не знайде!

Запитання 12

Спільнокореневим до слова «сонний» є

варіанти відповідей

 

унісон

 

 

спросонку

 

 

соняшник

 

 

підсоння

Запитання 13

Іменником є виділене слово в реченні

варіанти відповідей

 

Яке добре гостювання було завжди в бабусі!

 

 

З усіх іспитів він отримав «добре».

 

 

Мені давно не було так добре й затишно.

 

 

У нього було добре, щире серце.

Запитання 14

Дотримано норми узгодження прикметника з іменником у рядку

варіанти відповідей

 

рожеве фламінго

 

 

прудке кенгуру

 

 

учена ступінь

 

 

високий насип

Запитання 15

Помилку у відмінюванні іменників допущено в рядку

 

варіанти відповідей

 

вдячність Ірині Савченко

 

 

концерт Олега Білоноженко

 

 

офіс Марини Козачук

 

 

практикум Івана Ющука

 

 

роман Олександра Дюма

Запитання 16

Укажіть правильний варіант послідовного заповнення пропусків.

 

Старшокласники подякували __________ за таку чудову новину й розбіглися по __________, і лише __________ залишилися й розпочали планувати майбутню поїздку.

варіанти відповідей

 

Людмилі Володимирівні, кабінетах, троє учениць

 

 

Людмилу Володимирівну, кабінетах, три учениці

 

 

Людмилі Володимирівній, кабінетам, троє учениць

 

 

Людмилу Володимирівну, кабінетам, три учениці

 

 

Людмилі Володимирівні, кабінетах, три учениці

Запитання 17

Граматичну помилку допущено в рядку

варіанти відповідей

 

найвідоміші скульптури

 

 

більш цікавіший сюжет

 

 

тонший від паперу

 

 

найменш привабливі ціни

 

 

зрозуміліше пояснення

Запитання 18

Правильно написано всі займенники рядка

 

варіанти відповідей

 

дехто, ніякий, скільки-небудь, абищо

 

 

ніщо, будь-який, де-котрий, ніскільки

 

 

будь-що, якийсь, аби-хто, що-небудь

 

 

нічий, хто-небудь, де-який, будь-чий

 

 

будь-хто, якийсь, ніякий, хто-зна-що

Запитання 19

Укажіть правильний варіант послідовного заповнення пропусків.

 

Я вам __________ скуштувати нашої __________ піци, випеченої за спеціальним рецептом у дров’яній печі.

варіанти відповідей

 

порадю, щонайсвіжішої

 

 

поражу, найсвіженькішої

 

 

поражджу, самої свіжої

 

 

порадьжу, якнайнайсвіжої

 

 

пораджу, найбільш свіжої

Запитання 20

Граматично правильне продовження речення «Обираючи стиль одягу,..» подано в рядку

варіанти відповідей

 

витрачається багато часу.

 

 

зважайте на певні норми.

 

 

підкреслюється індивідуальність.

 

 

велике значення має колір.

 

 

ваш гардероб має залежати від погоди.

Запитання 21

Сполучник умови вжито в реченні

варіанти відповідей

 

Принеси води, бо дуже хочу пити.

 

 

З’явились хмари, так що буде дощ.

 

 

Коли бажання добре, то й дорога легка.

 

 

На те коня кують, щоб не спотикався.

 

 

Хоч була пізня осінь, день стояв погожий.

Запитання 22

Виділене слово є сполучником і його слід писати разом у реченні

варіанти відповідей

 

Вибач мені за/те, що була неввічлива.

 

 

Ранні птахи сповістили про/те, що займається новий день.

 

 

То/ж не дівчина, а справжнісінький вихор.

 

 

Як/би не переймався, балачками визнання не здобудеш.

 

 

Як/би знали, не те б заспівали.

Запитання 23

Правильно розставлено розділові знаки при прямій мові в реченні

 

варіанти відповідей

 

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

 

 

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

 

 

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

 

 

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

 

 

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».

Запитання 24

Граматично правильним є словосполучення

варіанти відповідей

 

пробачте мене

 

 

котра година

 

 

дякую вас

 

 

хворіти грипом

Запитання 25

Прочитайте речення.

 

Мотоцикл і я(1) це окрема тема(2) тиждень ремонтую(3) аби 20 хвилин проїхати іноді(4) навіть(5) із вітерцем перед обуреними сусідками.



Кóму треба ставити на місці цифри

 

варіанти відповідей

 

1

 

 

2

 

 

3

 

 

4

5

 

19.05.

Тема. Полемічні прийоми. Мистецтво відповідати на запитання

                    Основний зміст

1.   Рубрика "Пригадаймо"( п. 63-64).

2.  Практична частина уроку.

2.1.   Вправа 3.

2.2.  Вправа 7( 2(за змістом поезії складіть і запишіть 5-6 питань для інтерв"ю з Ліною Костенко)).

3. Домашнє завдання.

П. 63-64, вправа 7(1).

18.05.

Тема.   “По дорозі в Казку”. Дорога в Казку – символ духовних поривань до кращого життя

               Основний зміст 

1.   Рубрика "Пригадаймо"(драматичний етюд).

2. Основна частина. 

2.1. Колективна робота над змістом твору.

✵ На початку твору ми бачимо юрбу людей, як її характеризує автор у ремарці? Що їх турбує найбільше? Окресліть коло їх інтересів.

✵ У яких умовах живуть люди?

✵ Чи можемо ми цих людей назвати народом? Поясніть свою думку.

✵ Чому юрба людей бере на сміх юнака?

✵ Чому люди не намагаються знайти дорогу з лісу?

✵ Як натовп реагує на першу спробу головного героя знайти дорогу?

✵ Чи одразу натовп повірив юнакові, що переконало його в тому, що він знайшов шлях?

✵ Якою описує він країну Казку?

✵ Як змінюється настрій та ставлення людей до головного героя? На яких деталях портрету автор акцентує увагу? Знайдіть підтвердження в тексті.

✵ З якими словами він звертається до юрби, щоб підтримати її віру й упевненість у діях? Наведіть приклади з тексту.

✵ Коли й через що головного героя починають мучити сумніви? Як він поводить себе у хвилини зневіри?

✵ Прочитайте й прокоментуйте уривок від слів: «Учителю! Нам сказали, що ти з дороги збився». до слів: «Я умираю. Я умру».

✵ Яке значення має образ хлопчика у творі?

✵ Як хлопець пояснює, чому юрба втратила право потрапити в Казку? 

2.2. Робота в зошитах.

Використавши приклади з твору О. Олеся, створіть асоціативні кущі до цих понять.

Лідер  

Юрба  

2.3. Визначення (ПИСЬМОВО) проблематики твору "По дорозі в Казку".

3. Домашнє завдання.

Підготуватися до контрольної роботи за творчістю Лесі Українки, Миколи Вороного, Олександра Олеся.

 

18.05.

Тема. Полемічні прийоми. Мистецтво відповідати на запитання

                    Основний зміст

1.   Усне спостереження(вправа 1 п. 63-64).

2. Робота з підручником(правила с.194-197).

3. Практична частина уроку.

3.1.   Вправа 4.

3.2.  Робота в парах(вправа 6).

4. Домашнє завдання.

П. 63-64,вправа 6(записати полеміку). 

17.05. 

Тема.   Драматичний етюд Олександра Олеся “По дорозі в Казку”.  ТЛ: драматичний етюд

               Основний зміст 

1.   Поглиблення знань з ТЛ(робота в зошитах).

Драматичний етюд – невелика одноактна п’єса, події якої мають драматичний характер.

Етюд – з франц. — вправа, вивчення — невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру, в якому автор подає конкретну картину, фіксує момент, вихоплений з життя, відтворює внутрішній стан людини, нерідко на тлі співзвучного пейзажу.

2. Основна частина. 

2.1. Матеріал про твір.

   Багато світових і українських митців у своїх творах намагалися відтворити й розв’язати проблему вождя й маси. О. Олесь у драматичному етюді «По дорозі в Казку» подав інтерпретацію цієї проблеми з погляду людини XX століття. У ньому Олександр Олесь зображає, як сміливці досягають мети. Для цього часто доводиться йти на подвиги, а нерідко — й на смерть.

    Вічна казка, Країна Казки з’являлися митцям, коли почуття невідворотної зміни майбутнього охоплювало суспільство. Трагедію революційного поводиря й маси-юрби поет відтворив у своєму драматичному етюді «По дорозі в Казку». Драматичний етюд «По Дорозі в казку» є одним із взірців української символістської драми, оскільки проблемно-тематичні площини автор вирішив максимально абстрактно. Персонажі не мають імен (Хлопчик, Дівчина, Перший з натовпу), наскрізною є символіка (Казка — казкова омріяна країна, світле майбутнє, добро, благо, червоні маки — дороговказ до цієї мети, дорога — очищення).Образ Казки як символ у цьому творі — багатогранний. Це і держава, і мрія, і земля обітована — тобто все те, що манить і тривожить людські уми, спонукає до руху вперед.

2.2. Словникова робота.

Лідер — той, хто веде; перший, що йде попереду.

Поводир — людина, тварина або спеціальний пристрій, на який покладено функцію надання допомоги сліпому під час руху.

Пророк — людина, що пророкує людям слова Господа Бога.

Народ — населення певної держави, її мешканці.

Юрба — велике безладне, неорганізоване скупчення людей.

Натовп — це скупчення неорганізованих людей, стурбованих фактором зовнішньої провокації.

2.3. Читання твору "По дорозі в Казку".

3. Домашнє завдання.

Дочитати твір, вивчити ТЛ, опрацювати матеріал підручника с.245-247.

08.05.

Тема. Практична риторика. Суперечка як вид комунікації. Види суперечки. Правила ведення суперечки

             Основний зміст

1. Перегляньте відеоурок.

https://www.youtube.com/watch?v=RAWIfFw83Ss

2. Практичні завдання(за матеріалом відеоуроку).

2.1. Робота з текстом(записати тему й основну думку тексту).

2.2.Проблемно-пошукове завдання(випишіть тільки ті теми, в яких є предмет суперечки).

2.3. Ситуативне завдання(назвати вид суперечки і вказати 2-3 проблеми   питання громадянської відповідальності).

3. Домашнє завдання.

Пп.59-60, вправа 3(письмово завдання А,Б,В,Г).

05.05.

ТЕМА. Творення та відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові

                             Основний зміст

11. Рубрика "Пригадаймо"(п.57-58).

2.   Практична частина уроку.

2.1.      Творче конструювання(вправа 7(1).

2.2.      Вправа 4.

3.   Домашнє завдання.

Пп.57-58, вправа 7(2) .

04.05.

Тема.  Олександр Олесь. Коротко про життя і творчість. Неоромантичні, символістські тенденції  у творчості("З журбою радість обнялась...")

               Основний зміст 

1. Перегляньте відеоурок.

https://www.youtube.com/watch?v=R4h-WYEtscg

2. Робота в зошитах.

Заповніть анкету письменника.

Справжнє ім"я:

Псевдонім:

Періоди творчості:

Перша збірка:

Творчий доробок:

Багатогранна діяльність:  письменник, перекладач, .......

3. Робота з поезією "З журбою радість обнялась..."

3.1.Виразне читання поезії "З журбою радість обнялась..."

З журбою радість обнялась…

В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,

І з дивним ранком ніч злилась

І як мені розняти їх?!

В обіймах з радістю журба.

Одна летить, друга спиня…

І йде між ними боротьба,

І дужчий хто — не знаю я… 

 

3.2. Коментар учителя.

   Поезія складається з двох строф, у яких визначене поетичне кредо Олеся. Журба з радістю в обіймах — це образ самого життя. Не буває радості без журби, так, як і журби без радості. Хіба б могла людина відчути радість, якби не знала, що таке печаль? Ці двоє протилежних почуттів перебувають у нескінченній боротьб     і між собою. Їх не можна розняти, спинити, пізнати. Їх можна лише відчути й передати словом, яке вражатиме в самісіньке серце, якщо воно правдиве. А що таке правда життя? Вона в постійній зміні почуттів, у взаємозв'язку радості й туги. У другій строфі Олесь висловив думку про те, що він і сам не знає, хто дужчий: журба чи радість. Та все ж ці почуття однаково дорогі поетовому серцю, бо вони наснажують і живлять його творчість.

У вірші журба і радість, щастя і мука, смерть і воскресіння, день і ніч — антитези, які завжди переплітаються у світовідчутті й творчості митця, власне, як і в реальному житті.

   У мистецтві, як і в житті, немає «білого» і «чорного». Від того, як складається життя митця, залежить настроєва тональність його творчості. Звичайно, журба з радістю в обіймах – це образ самого життя. Автор висловив думку, що він і сам не знає, хто дужчий – радість чи журба. Вони однаково дорогі поетовому серцю, бо наснажують і живлять його творчість.

4. Домашнє завдання.

Виразно читати вірш, скласти і записати паспорт поезії(6-7 пунктів(художні засоби обов"язково)).

04.05.

ТЕМА. Творення та відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові

                             Основний зміст

1.   Перегляньте відеоурок.

https://www.youtube.com/watch?v=8pjrS3T3UlE

2.   Практична частина уроку.

2.1.      Вправа «Родинне дерево»(з відеоуроку).

2.2.      Вправа 2.

3.   Домашнє завдання.

Пп.57-58, вправа 3+провідміняти за вибором 1 чоловіче та 1 жіноче ім" я по батькові .

03.05.

Тема. М. Вороний. Узагальнено-ідеалізований жіночий образ як сюжетний центр символістського твору. Згадка про революцію як данина естетиці доби соціальних перетворень("Інфанта")

            Основний зміст

1. Перегляньте відеоурок.

https://www.youtube.com/watch?v=bibkzaY74Mw

2. Робота в зошитах (за матеріалом відеоуроку).

2.1.Словник уроку.

2.2.Заповнення анкети твору.

Назва:

Напрям(течія):

Рід:

Вид:

Жанр:

Тема:

Композиційний прийом:

Кольори-символи та їх значення:

Авторські неологізми:

3. Домашнє завдання.

Виразно читати  поезію М. Вороного(с.237-238), вивчити  матеріал зошита.

01.05.

 ТЕМА. Особливості кличного відмінка

               Основний зміст

1. Перегляньте відеоурок.

https://www.youtube.com/watch?v=4vJ40V118vM

2. Виконайте завдання.

2.1. Вправа 2 п. 55-56  + рубрика "Зауважте".

2.2. Вправа 3 + рубрика" До речі..."

3. Домашнє завдання.

 Пп. 55-56, вправа 7(І).

21.04.

Тема. Складні випадки відмінювання іменників

                    Основний зміст

1. Рубрика "Пригадаймо"(поділ іменників на відміни).

2. Усне спостереження(вправа 1 п. 52-53).

3. Робота з підручником(правила сс.166-168).

4. Практична частина уроку.

4.1.   Вправа 2.

4.2.  Тренувальна вправа ( провідміняти іменники ПІСНЯ, ДНІПРО, ЛЮБОВ, КУРЧА ).

5. Домашнє завдання.

П. 52-53, вправа 3.

20.04.

Тема. РМ(письмово) "Лісова пісня". Характеристика персонажів у їхньому порівнянні 

                                       Основний зміст

1.   Пояснення  вчителя щодо написання роботи.

    

КОМПОЗИЦІЯ

І. Вступ.

ІІ. Основна частина.

1. Установіть, що спільного між персонажами:

• перша поява героя, портрет;

• духовний розвиток ;

• мова персонажів ;

• навколишнє життєве середовище;

• кохання в житті персонажів ;

• поведінка в подібних ситуаціях;

• ставлення до інших персонажів;

• доля героїв у кінці твору .

2. Визначте, що відрізняє персонажів один від одного.

3. З'ясуйте, яким є ставлення автора/авторки до персонажів.

ІІІ. Кінцівка твору.

 Висловте власне вмотивоване  ставлення до образів, створених автором/авторкою.

2. Робота на чорновиках.

3. Домашнє завдання.

 Написати твір у зошит.

19.04.

Тема. Символічність образів Мавки й дядька Лева – уособлення духовності й краси. Мати Лукаша й Килина – антиподи головній героїні Мавці в драмі-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”. Симбіоз духовності і прагматизму в образі Лукаша. Природа і людина в драмі-феєрії

                                       Основний зміст

1.   Вступне слово вчителя.

      У "Лісовій пісні" виступають два світи: світ природи з її фантастичними істотами і реальний світ з постаттями людей.Основний конфлікт підпорядкований головній ідеї - боротьбі за гармонійне вільне життя, за високу мрію, за вірність і красу, боротьбі проти сірості й буденщини, проти обмеженості й бездуховності.Пролог, яким відкривається "Лісова пісня", має значення заспіву, який вводить нас у світ казки.  Створюючи відповідний настрій, пролог є водночас і проекцією майбутніх конфліктів. Уже тут сили  природи, що уособлюють рух, волю, протиставлено силам застою. Формально всіх персонажів твору можна поділити на фантастичні і правдиві. Між світом природи і людьми існують певні протиріччя. Водночас кожен з цих світів не є однорідним, тут також є свої суперечки, змагання.

У зображенні світу міфологічних істот Леся Українка переборює стереотип. Основний конфлікт драми підпорядкований одній ідеї — змаганню за щасливе, вільне життя, за високу мрію, красу, любов і вірність проти одноманітності і тупості, упертої міщанської обмеженості. Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і приватновласницькі інстинкти зіткнулися у цій драмі-казці, яка розказує про високі почуття, про неминучість гармонії людини з природою.

 Сюжет твору- історія кохання Мавки та Лукаша.У першій дії починається конфлікт людини з природою. У ліс приходять люди. Лісові сили їм сприяють, а водяні намагаються шкодити. Ця «весняна» дія є дією зародження і цвітіння кохання «лісової царівни» Мавки і сільського хлопця Лукаша.

2.   Дати усні відповіді на питання.

- Яку роль відіграє природа та  її жителі  в драмі-феєрії?

- Чому саме навесні зароджуються почуття Лукаша і Мавки ?

- Якою ви уявляєте зовнішність Мавки? Знайдіть відповідні рядки.  
- Які риси характеру героїні проявляються в сценах її перших  зустрічей з Лукашем?
- Чому Мавка не соромиться афішувати свої родинні стосунки з  лісом? Як це показано в творі?
- Перекажіть першу зустріч Мавки з Лукашем?
- Як впливає музика Лукаша на природу?

- Чи залишається Лукаш таким, яким постає перед нами на початку твору?Чому стосунки Лукаша з Мавкою псуються? Чи можна вважати героя зрадником? Як було покарано Лукаша за зраду?

-Якими були стосунки матері Лукаша з Мавкою? Чи була на це видима причина?

-Охарактеризуйте стосунки матері Лукаша і Килини протягом твору. Зробіть відповідні висновки.

-Як змінюється протягом твору Мавка? Чому це відбуваєтья? Які вчинки Мавки вражають найбільше? Що символізує цей образ?

3. Розкриття проблем через образну систему драми.  

4. Домашнє завдання.

 Скласти сенкан до одного з образів твору(низький і середній рівні)  або діаманту до двох образів драми(достатній і високий рівні).

07.04.

Тема. Іменник. Рід іменників 

                    Основний зміст

1. Рубрика "Пригадаймо".

-Що таке іменник?

- Чому він належить до самостійних частин мови?

- Які граматичні категорії має іменник?

- Яку синтаксичну роль виконує іменник?

2. Усне спостереження(вправа 1 п. 49).

3. Робота з підручником(правила сс.156-157).

4. Практична частина уроку.

4.1.   Вправа 4(А,Б).

4.2.  Розподільна вправа(вправа 3).

5. Домашнє завдання.

П. 49, вправа 7.

06.04.

Тема. Морфологічна норма. Морфологічна помилка

              Основний зміст

1. Рубрика "Пригадаймо".

·      Що вивчає морфологія?(Слова як частини мови).

·  Які частини мови ви знаєте?(Самостійні(іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник), службові(прийменник, сполучник, частка), особлива частина мови - вигук).

2. Основна частина.

2.1. Мовне редагування(вправа 1). Відредаговані речення записати.

2.2. Опрацювати навчальний матеріал(сс.152-153). 

2.3. Виконати вправи.

Вправа 2(записати, виправивши помилки).

Вправа 3.

2.4. Усно опрацювати рубрику "Зауважте!"(с. 153)

3. Домашнє завдання.

П.48, вправа 7.

05. 04.

Тема. Леся Українка.Відданість своїм мріям,  наполегливе прагнення до мети  (" Мріє, не зрадь!.."). Зображення повені людських почуттів ("Стояла я і слухала весну...")

                        Основний зміст

1. Вступне слово вчителя.

     Третя збірка Лесі Українки «Відгуки» вийшла друком у 1902 році в Чернівцях. Вона містила поезії, написані з кінця 1899 до червня 1901 року. Нова книжка була порівняно невеликою: окрім власне ліричних творів, що поєднані в цикли «Із циклу «Невольницькі пісні», «Ритми», «Хвилини», «Легенди», до неї увійшла також драматична поема «Одержима». У збірці переважають громадянські та психологічно-особистісні мотиви, а доля, муза, пісня, боротьба, смерть і вічність складають основу образної палітри. Чимало творів Леся Українка не включила до складу збірок. Це досить різні в ідейно-тематичному й образному плані поезії. Серед них і відомі вірші «Як я люблю оці години праці...», «Часто кажуть: «ясні зорі.», «Мріє, не зрадь!..», «І ти колись боролась, мов Ізраїль.». Значну частину своєї інтимної лірики поетеса вирішила не публікувати з особистих міркувань. Ці поезії побачили світ уже після смерті Лесі Українки.

2. Сприйняття навчального матеріалу.

2.1. Поетичний образ мрії («Мріє, не зрадь!..»)

 Сприйняття поезії «Мріє, не зрадь!..» потребує залучення громадського контексту. Твір був написаний у серпні 1905 року під час революції в Російській імперії. Тоді відбулися потужні протести, повстання і страйки. Українці рішуче обстоювали свої права. Передчуття близьких змін надихнуло на публічні виступи багатьох митців, серед яких була й Леся Українка. Однак оптимістичне передчуття не обходилося без сумнівів і тривоги за наслідки революційної боротьби. Тоді й постав ліричний монолог «Мріє, не зрадь!..», що поєднав разом неспокій і самозречення.

Лірична героїня твору переживає емоційний злет, що змушує на відверті зізнання. Її служіння прийдешньому ідеалу сягає крайньої межі («я вже зрікаюсь життя»). Зосередження на вищій меті спричиняє внутрішній конфлікт («...я душею повстала сама проти себе»), подолання останніх сумнівів та усвідомлення власного покликання на боротьбу за мрію: «...хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною, / а як прийдеться згинуть за теє — дарма!». У вияві громадянських настроїв Леся Українка свідомо уникала конкретики. Це прикмета її творчої манери. Ми довідуємося про тугу героїні за ідеалом, безрадісні дні й безсонні ночі, появу надії та про серце, сповнене мрії, про самозречення й готовність до смерті в боротьбі. Творчість для поетеси — це перш за все мистецтво, тому навіть у розкритті громадянських тем і настроїв вона зберігала вірність принципам модерністського естетизму.

 2.2. Виразне читання поезії «Мріє, не зрадь» .

2.3. Робота в зошитах. Записати анкету, доповнивши її самостійно. 

              АНКЕТА ПОЕЗІЇ

Назва:

Автор:

Збірка:

Рід: лірика.

Вид:  

Жанр: поезія-монолог. 

Провідний мотив:  оптимізм, віра .

Тема:

Основна думка:

Ідея:

Художні засоби: епітети («безрадісних днів», «безсонних очей»), метафори: (......); звертання (.......); анафора: (.........); ритричні оклики: («Тільки — життя за життя!», «...прийдеться згинуть за теє — дарма!»), повтори(.......). 

3. Матеріал для сприйняття поезії "Стояла я і слухала весну".

Вірш (1893-1894) увійшов до циклу «Мелодії» з поетичної збірки «Думи і мрії». У ньому втілено нові сподівання й творчі плани Лесі Українки. Про надії на краще вона писала в листі до Драгоманових: «Я тепер в весняному настрої і думками вже не дома, а по світах літаю. Простір для думок великий і планів тьма…». У центрі твору — лірична героїня із цілою симфонією почуттів, навіяних весною. Персоніфікований образ весни нагадує фольклорний: вона « Співала пісню дзвінку, голосну, / То знов таємно-тихо шепотіла». Ця чарівна пора року співзвучна з настроєм дівчини, надихає її, вселяє надії. Вона постає перед нами надзвичайно ніжною, чулою, душевно витонченою. Через уживання в кожному рядку дієслів авторка створює динамічний, швидкоплинний образ весни. Її настрої та настрої ліричної героїні звучать в унісон, і цим створюють особлива атмосфера, інтимна.

 4. Домашнє завдання.

Прочитати поезію "Стояла я і слухала весну"(с. 218). Письмово проаналізувати поезію за зразком класної роботи.

 

03.04.

Тема. Узагальнення знань з розділу "Орфографічна норма". Редагування тексту з орфографічними помилками

            Основний зміст

1. Рубрика "Пригадаймо"(усно).

-Що вивчає орфографія?(Орфографія (від грецьких orthos - правильний і grapho - пишу) - це система загальноприйнятих правил написання слів якої-небудь мови і розділ мовознавства, який вивчає правопис слів)

- Що таке орфограма?(Орфограмою називається правильне (таке, що відповідає правилам або традиціям) написання, яке потрібно вибрати із ряду можливих).

-Які орфограми ви знаєте?

- Який словник допомагає правильно писати слова?(Орфографі́чний   словни́к (або правопи́сний) — словник, що містить перелік слів у їхньому нормативному написанні та розкриває слова лише в аспекті їхнього правопису).

2. Практичне завдання(відредагувати текст  і записати його; орфограми підкреслити).

 

Недалеко от богуслава, коло росі, в довгому покручиному яру роскинулось сило семигори. Яр вєтся гадюкою між крутими горами, між зиленими терассами; од яру на всі боки розбіглись, не наче гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в лісах. На дні довгого яру блещать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють ливади. Греблі обсажені сто-літніми вербами. В глибокому яру  вєтся оксамитовий зелений пояс, на котрому блищат ніби вправлені в зилену оправу прекраси з срібла. Два рядки білих хат по-під горами біліють, не наче два рядки перлів на зиленому поясі. Коло хат зелиніют густі  садки.

 3. Домашнє завдання.

Відредагувати текст  і записати його; орфограми підкреслити.

На дворі весна в повні. Куди неглянь — скрізь розвернулося, роспустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле, приязне, ще невспіло наложити палючих слідів на землю: як на великдень дівчина, красуєця вона в роскішнім убранні... Поле — що безкрає море — скільки зглянеш — розіслало зилений килим, аж сміється в очах. Над ним синім шатром розіпялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре — погляд так і тоне... З неба, як ростоплене золото, льється на землю блискуче  сонце; на ланах грає соняшна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля... Лигенький вітрец подихав з теплого краю, перебігав з нивки на нивку, живив, освіжав кожну билинку... І ведуть вони між собою таємну розмову: чутно тільки шелист жита, травиці... 

17.03.

Тема. Розрізнення прислівників і співзвучних сполук. Правила їх написання

                                       Завдання

1. Мовне спостереження (усно за вправою 1 п. 46 завдання А,Б).

2. Опрацювання (усно)теоретичного матеріалу(повторення вивченого в 7 класі, с. 144).

3. Виконання вправ.

3.1. Вправа 2.

3.2.Творче конструювання(вправа 4).

Важливо!!! При виконанні вправи 4 зверніть увагу на те, що   числівник, чи займенник, чи прикметник(їх ви будете писати окремо) має залежати від  іменника. А при прислівнику(його ви будете писати через дефіс) має бути дієслово, від якого залежатиме цей прислівник.

4. Домашнє завдання.

П. 46, вправа  7.

16.03.

Тема. Образне слово поетичного модернізму. Альманах "З-над хмар", угруповання "Молода муза"

                Основний зміст

1. Рубрика "Пригадаймо"(усно).

Модернізм (дослівно — «осучаснений», від лат. modernus — сучасний) — це філософський і мистецький рух, який поряд з культурними течіями та змінами виник через широкомасштабні та далекосяжні трансформації у західному суспільстві в кінці 19 — початку 20 ст.

Альманах- збірка літературних творів різних авторів (віршів, оповідань, повістей тощо).

2. Робота в зошитах(записати інформацію).

                       Основні течії модернізму

Течії модернізму	Ознаки	Представники
Імпресіонізм	змалювання не подій, а вражень, почуттів, викликаних подіями; психологізм, ліризм; пейзаж є засобом змалювання внутрішнього світу персонажа; пластичність, ескізна манера письма, звукопис, гра кольорів, світлотіней, натяків; промовисті художні деталі	М. Коцюбинський
Експресіонізм	напруга переживань, динамізм ситуацій; бурхлива реакція на бездуховність суспільства; колоритність персонажів, психологізм; схильність до контрастів, гіперболізації, відсутність прикрас, фрагментарність письма.	В. Стефаник

Неоромантизм	психологізм, емоційно-інтуїтивне пізнання світу, прагнення до повноти буття, виявлення людського потенціалу, спроби поєднати ідеал з життєвою правдою; у центрі зображення — яскрава, неповторна особистість, що протистоїть сірій масі	Леся Українка, Ольга Кобилянська
Символізм	культ краси, прагнення дослідити незбагненну суть життєвих явищ життя; милозвучність поетичного слова, головний художній засіб — символ	Олександр Олесь, Микола Вороний, літ. угрупування «Молода Муза» (Михайло Яцків, Степан Чарнецький, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Петро Карманський та ін.)

3. Навчальний матеріал для сприйняття теми(усно).

    3.1.Альманах «З-хмар і з долин»

    «З-над хмар і з долин» — літературно-художній альманах. Упорядкував і видав М. Вороний 1903 р. в Одесі. Репрезентував поетів і прозаїків Галичини, Буковини та Наддніпрянщини кінця XIX — початку XX ст., які належали до різних течій і напрямків. Відкривався віршем І. Франка «Миколі Вороному», за яким ішла відповідь М. Вороного «Іванові Франкові». Розмаїті погляди на мистецтво, що виявилися в цих та інших творах альманаху, підкреслювали його провідну тенденцію: письменство має бути глибоко національним та художньо досконалим.

На початку поезії М. Вороний подає епіграф, узятий із творчості Ш. Бодлера: «Предметом поезії є вона сама, а не дійсність». Поет наголошує, що життя йому не байдуже, але він розуміє, що життя має дві рівні сили, одна з яких «велетень-гнобитель» (уособлення сили інстинкту вирішувати суперечки кровопролиттям), а друга — «геній-визволитель» (духовна міць, яка повинна стати основою життя). Незаперечна заслуга Миколи Вороного в тому, що в цій поезії поет вперше ставить питання про необхідність позбавити літературу у «фарисеїв»(лицемірів), тобто графоманів(тих, хто має потяг до письменництва), які «стають, немовби теж до бою, А справді для пихи своєї з порожнім серцем фарисеї І паперовими мечами Вимахують над головами». Погоджуючись із І. Франком у необхідності битися, М. Вороний водночас наголошує, що якщо повсякчас битись, то «серце може озлобитись». У запалі полеміки поет питає адресата:

Чи все ж те розумом збагнути,

Що дасться серцеві відчути?

І чи можливо без утрати

Свобідний творчий дух скувати?

І хто Поезію-царицю

Посміє кинуть у в’язницю?

М. Вороний наголошує, що як поет він вільний у своєму виборі, адже творчість не знає перепон. Виразником духовного є Поезія (тобто мистецтво в найширшому розумінні), тому вона повинна бути первинною. Поет покликаний доносити до загалу духовне. Митець переконаний, що людина і людство повинні постійно вдосконалюватися, що з часом духовні ідеали повинні стати пріоритетними. У кінці поезії М. Вороний виголошує своє творче кредо: «Моя девіза: йти за віком і бути цілим чоловіком!». У цілому митець погоджується з опонентом у тому, що поет вільний обирати предмет творчості, аби тільки б його бачення було ширше. Тому М. Вороний «іде за віком» (тобто не відмовляється від важливості висвітлювати актуальні, злободенні проблеми суспільства), але найголовнішим для нього є при цьому зберегти свою «цілість», тобто внутрішню гармонію.

   3.2.Угруповання «Молода муза», «нова драма» на межі століть

 Деякі українські письменники приходили від побутописання до психологізму, в їх народницький світогляд вростали елементи модернізму; епіцентр дедалі більше переміщувався від зображення до вираження, від обсервування зовнішніх обставин до ідей і настроїв особистості. В Ольги Кобилянської та Лесі Українки попри деякі їхні розбіжності у поглядах формується неоромантична концепція, що ґрунтується на «визвольному» пориві, прагненні до повноти виявлення родового, саме людського потенціалу буття, ідеалу «повної людини»... Ідею цілісної особистості висунув і Микола Вороний у вірші-відповіді І. Франкові на його послання з назвою «Лісова ідилія». Відповідь була роз’ясненням і поглибленням відкритого листа М. Вороного до письменників, який він опублікував у «Літературно-науковому віснику», де запрошував їх узяти участь в альманасі «З-над хмар і з долин». Він орієнтував письменників на твори, які б за змістом і формою могли «хоч трохи наблизитися до нових течій та напрямів сучасних європейських літератур» і в яких «було б хоч трошки філософії, де хоч клаптик яснів того далекого блакитного неба, що від віків манить нас своєю неосяжною красою, своєю незглибною таємничістю, бо спокою треба, відпочинку для стражденної, зневіреної душі сучасного інтелігента».Чи не подібною є творча настанова молодих львівських письменників, задекларована в журналі «Світ» і розгорнута пізніше О. Луцьким у статті «Молода муза», де підкреслювалося: «Коли вже відкинемо наразі все царство сучасних сумнівів і перехресних кличів в напрямі нашого пізнання, а ограничимось лише на обсяг людського чуття в сфері письменства і філософії, то вистане назвати лише Ніцше, Ібсена та Метерлінка, щоб всім ярко пригадалось те живе биття сучасного, надміру, може, вразливого людського серця і щоб пригадались нам всі його приюти там, де могло воно найти своє тепло i СПОКІЙ серед бурхливих ДНІВ».

Такі заклики не заперечували ні громадянської теми, ні літературної традиції. До того ж притулком для серця оголошувалися не тільки «метафізичні, містичні краї», а й саме життя, все те, де виявляється внутрішня потреба митця, яку не можна замкнути «в ніякурозумовану шухляду».І. Франко назвав статтю О. Луцького маніфестом «Молодої музи». Франко критикував статтю Луцького за те саме, за що раніше бельгійських символістів — за містицизм, прийнявши їх естетичну програму платформи майже за політичну програму: «Як же се, мої панове, ви вербуєте до свого кружка молоді духи, себто наших дітей, наших молодих братів і сестер? Куди ви думаєте вести їх?» Отже, «Молода муза» — літературне угрупування у Львові, що виникло як ланка загальноєвропейського руху за оновлення літератури в 1906 році та проіснувало до 1909. До складу цього угрупування ввійшли Богдан Лепкий, Петро Карманський, Михайло Яцків, Сидір Твердохліб, Василь Пачовський, Остап Луцький та інші.Серед поетів, безсумнівно, найталановитішим був Петро Карманський. Його перша збірка «З теки самовбивці» є учнівським наслідуванням «Страждання молодого Вертера» Гете та «Зів’ялого листя» І. Франка. Та в наступних книжках він утвердився як оригінальний поет зі своїм обличчям.

4. Домашнє завдання.

За матеріалом уроку (пункт №3) скласти 2 літературних доміно -

"Альманах "З-над хмар", "Молода муза".

16.03.

Тема. Складні випадки написання географічних назв

                                    Завдання

1.Рубрика "Дослідження мовного матеріалу"(усно)

Вправа 1 пп.44-45, завдання А і Б.

2. Опрацювання таблиці на сс.138-139(особливу увагу звернути на написання складних і складених географічних назв).

3. Виконання  вправ на закріплення знань.

Вправа 4 ( +підкреслити орфограми).

Вправа 5 .

4. Домашнє завдання.

ПП. 44-45, вправа 2.

15.03.

Тема.Контрольна робота №5 за творчістю   О.Кобилянської, В.Стефаника, В. Винниченка

Початковий рівень

1.  Оповідачем із твору «Момент» є:

А Володимир Винниченко 

Б вродлива панна 

В контрабандист Семен 

Г політичний в’язень  

 

2.    Провідні мотиви новел О. Кобилянської «Valse melancolique», «Фантазія-експромт»:

А громадська і політична діяльність жінки 

Б краса вільної душі, аристократизм духу, глибокий психологізм 

В призначення поета й поезії, мужність героїнь 

Г трагічна доля жінки, що бореться за майбутнє дітей 

3. Три артистичні натури, різні за характерами, але поєднані любов’ю до прекрасного, зокрема до музики, змальовано у творі:

А) «Impromtu phantasie»

Б)  «Valse melancoligue» 

 В) «Камінний хрест»

Г) «Момент»

4.У творі «Valse melancoligue» ідеться про:

А)   внутрішній стан ліричного героя, який утомився від людей і тікає на лоно природи  

Б)  історію короткої любові між революціонером і панною в ризиковій ситуації

В) жінок європейського типу, кожна з яких прагнула самовдосконалення

Г) романтичне кохання, на перепоні якому стає ворожнеча родин 

 

5. Оскільки праця зігнула Івана Дідуха («Камінний хрест») в дугу, то в селі його називали:

А) «Переломаний»  

Б)  «Зігнутий»

В) «Поламаний»

Г) «Каліка» 

 

6. Новела «Камінний хрест» В.Стефаника змальовує:

А) радісні передчуття щасливого життя за кордоном  

Б)  масове переселення селян до міста

В)   тимчасовий виїзд селян на заробітки до Канади

Г) трагедію переселення галицьких селян до Канади

             Середній рівень

7.  Установіть відповідність між персонажами того самого твору.

1) Шехерезада                               А Ганна

2) Іваниха                                        Б Іван Дідух   

3) Софія Дорошенко                      В Муся  

4) стройник                                     Г Катерина

                                                        Д дівчинка

 

8. Установіть відповідність між цитатою з твору та його назвою

1) "Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, з солом'яним бриликом на колінях, з здивовано направленими на мене очима. А очі, як у зляканої лані, променисті, чисті, великі ".       

2) "Він пробував, перебирав різні акорди, ударяючи завсіди однаково сильно, сильно й елегантно, як се чинить лиш рука вправна; підстроював, ще й грав, пробуючи заодно наново. Кожний його удар по клавішах і кожний живіший рух його електризували її і виводили з рівноваги ".

3) «На подвір’ю Іван танцював дальше

якоїсь польки, а Іваниха очепилася

руками порога і приповідала: «Ото-мси

ті відходила, ото-мси ті відгризла

оцими ногами!»

4) «Гордість, яку природа кладе нам у

душу, повинна ти більше розвивати. Се

одинока зброя жінки, якою вона справді

може вдержатись на поверхні життя».

А «Момент»    

      Б «Impromtu phantasie»

    В «Intermezzo» 

                       Г «Камінний хрест» 

Д «Valse melancoligue»

Достатній рівень

9.Що є кульмінацією твору “Valse melancolique”?

 

А  серцевий напад Софії, її згасання

Б  Ганна закінчила роботу над картиною

В  Софія виходить заміж за професора

Г  навчання Софії у Відні

10. Василь Стефаник прославився в українській літературі як майстер: 

 А  соціально- психологічної повісті

Б  психологічної новели

В  історичного роману

Г  притчевого оповідання

11. Прикладом експресіонізму є твір:

 А  "Момент"

Б  “Камінний хрест”

В  “Impromptu phantasie”

“Valse melancolique”

                                    Високий рівень

12. Розкрийте образ Івана Дідуха в його нерозривному зв’язку з рідною землею (7-8 рр. ).

 

                             Домашнє завдання

Повторити вивчене.

03.03.

ТЕМА. Написання слів іншомовного походження. Правило “дев’ятки”  

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.Мовне спостереження(п.42 вправа 1(усно). 

2.Опрацювання навчального матеріалу(п.  42).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 2.

3.2. Вправа 4.

4. Домашнє завдання.

П.  42, вправа 7 .

02.03.

ТЕМА.  Життя і творчість Володимира Винниченка. Винниченко-художник 

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.   Опрацювання матеріалу(усно).

Володимир Винниченко — визначна особа в історії України. Він відомий прозаїк, драматург, філософ, публіцист, художник, політик, громадський і державний діяч. З його ім'ям пов'язані яскраві сторінки національного літературного процесу. В. Винниченко, наділений багатьма талантами, а серед них — надзвичайною чутливістю до чужого болю, здатністю співпереживання, бажанням віддати себе справі соціального і національного визволення, просто не міг бути поза колом революціонерів.

Життя В. Винниченка сповнене карколомними поворотами, перемогами і поразками, ідейно-художніми пошуками, спробами урівноважити контрастні філософсько-світоглядні та естетичні домінанти доби, могла б стати матеріалом не для одного пригодницького чи філософсько-психологічного роману.

З ім'ям В. Винниченка пов'язані найважливіші політичні процеси перших десятиліть ХХ століття — створення і функціонування національних політичних партій, піднесення національно-визвольної боротьби, вибуху Української революції, відродження нації й національної державності.

Перший голова першого національного уряду України — Генерального Секретаріату, організатор антигетьманського повстання, глава Директорії УНР.

            В. Винниченко-художник

Цікавитися живописом В. Винниченко почав ще з гімназійних років. Володимир Кирилович був одним із засновників „Артистичної секції“, яка була створена у квітні 1929 року при Українській громаді в Парижі. У Франції брав уроки малювання, певний вплив на його творчість мала мистецька паризька школа „Еколь де Парі“, організовував художні виставки, зокрема, завдяки йому в 1924 році в Берліні відбулася перша персональна виставка його приятеля, талановитого художника Миколи Петровича Глущенка. Проводить багато часу за мольбертом на французькому півдні в Сен-Рафаелі. Малює натюрморти й пейзажі, передаючи фактуру предметів, краєвидів, овочів, фруктів, дерев густими енергійними мазками, властивими для колористичного експресивного Глущенка.

За життя автора його твори експонували на виставках у Львові, де одержали високу оцінку відомих мистецтвознавців і художників, зокрема відомого арткритика Марії Келлер. Поштовхом до малярства було багато причин, в тому числі і туга за Вітчизною, про що свідчать його українські пейзажі, написані по пам'яті.

І хоч Винниченко не був професійним художником, його малярський талант знаходить визнання навіть у професіоналів. Український художник С. Гординський назвав Винниченка „маляром далеко не аматорської міри“. В живопису Винниченка яскраво відчувається вплив імпресіонізму. Натюрморти, пейзажі наповнені повітрям і сонцем, портрети відзначаються психологізмом.

Похмурі відтінки, які іноді трапляються в прозових творах, практично відсутні в його картинах. За заповітом вдови Володимира Кириловича, Розалії Яківни Винниченко, вся спадщина — щоденники, літературний і малярський доробок могли повернутися лише у незалежну, демократичну Україну. Це повернення розпочалось тільки у 2000 році. 89 одиниць зберігання, серед них — оригінальні олійні роботи, акварелі, альбоми з рисунками — були передані архівом Колумбійського університету Національній Академії наук України.

 

2. Робота з підручником(с.179-191).

3 Домашнє завдання.

 За матеріалом підручника підготувати  портфоліо за біографією і творчістю В. Винниченка(письмово 10-11 пунктів).

02.03.

ТЕМА.  Написання складних слів разом, окремо, з дефісом

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.Мовне спостереження(п.41 вправа 1(усно). 

2.Опрацювання навчального матеріалу(п.  41).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 2.

3.2. Вправа 3.

3.3. Вправа 4 (усно).

4. Домашнє завдання.

П.  41, вправа 7 .

01.03.

ТЕМА. Урок позакласного читання. В. Стефаник. «Новина» 

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Робота над епіграфами.

    ... Як  коротко, сильно і страшно пише ця людина.

                                                                                           М.Горький

                          Я свою душу пустив у душу народу.

                                                                                           В.Стефаник

2. Основна частина.

2.1.Вступний матеріал.

В.Стефаник – один з найвизначніших новелістів світу. Кожне його слово – це згусток народного горя, кожен його звук – це стогін народу. Недаремно він казав:”Я свою душу пустив у душу народу”. Письменник залишив нам небагато творів. Але скільки думок у них! Скільки сліз людських! Наприклад для О.Кобилянської це була “закривавлена поезія”. 

            У невеличкому творі на 2 сторінки розкрито людську трагедію, яка хвилювала й хвилюватиме всіх, хто ознайомиться з новелою.

Російський письменник О.Горький, прочитавши новелу “Новина”, сказав дуже влучно:”Як коротко, сильно і страшно пише ця людина”. Справді, лаконізм вислову досягає у Стефаника крайньої межі, за якою – глибока прірва людського горя, страждань, важких переживань.

В основу твору лягла реальна подія, яка мала місце в покутському селі Трійця. Стефаник їздив у те село, розмовляв із сестричкою втопленої, із селянами. Про це схвильовано розповідав у листах до О.Кобилянської. Ці листи є першими спробами художньо осмислити факт.

2.2.Бесіда за питаннями.

1.               А що відчували ви, читаючи новелу?

2.               Які думки виникли у вас після того, як перегорнули останню сторінку?

3.               Які рядки викликали емоційну напругу і чому?

4. Яка тема твору?  

 5. На чому автор зосередив головну увагу? 

6. Що ми дізнаємося про життя Гриця? 

                        7. .Від кого ми дізнаємося про життя сім’ї ?

 

-               8.За допомогою яких слів автор передає стан душі Гриця?  

-               9.Чи залишилося  в тій хаті щось живе і світле?  

-             10.  Пригадуєте, кинувши дітям кусень хліба, Гриць потрясає хату страшними прокльонами, які пронизують серце холодом і страхом?  

-         На кого він сердиться: на себе чи на дітей? Чому?

-              11. Чому автор називає дівчаток голодними щенятами?

12.Коли вперше Гриць побачив своїх  дітей  “мерцями”? 

  13.   Чому ж він не кинувся добувати їм харч? Не попросив допомоги у сусідів?

              14. Подумайте самі: ще ж молодий чоловік (вік дітей – тому свідчення), і ніде у новелі не сказано, що йому бракувало здоров’я. Тобто міг би, як тисячі інших, якось зводити кінці з кінцями... Міг, та чомусь не хотів? Чому?

Ситуативне завдання

-               А який вихід із цієї ситуації запропонували б ви?

                         2.3. Робота в зошитах. Складання схеми(цитати). 

                Моральні страждання Гриця Летючого 

“напудився так, що аж піт      “боявся сидіти в хаті”      “ журився”       “ камінь давив йому     обсипав”                                                                                                           груди “

                                                                “Мерці”

 

“довго йшов лугами”

“здригнувся, коли побачив річку”

“річка заморозила його”

“довгий пас пік у серце”

“над самою річкою він побіг”

“з усієї сили кинув Доцьку у річку”

  

2.4. Рольова гра.

-              Як ви собі уявляєте суд над Грицем Летючим?  

-       Що міг сказати прокурор, що – підсудний, що – суддя, що 

         – адвокат?

      2.5.     Будова новели “Новина”

Розв’язка – лаконічне повідомлення про злочин селянина Гриця Летючого.

Експозиція – розповідь про життя  удівця Гриця з двома дітьми після смерті дружини.

Зав’язка – внутрішній світ головного героя, його рішення втопити дітей.

Кульмінація – дітовбивство.

3. Домашнє завдання.

Скласти сенкан до образу Гриця Летючого(4 речення має містити елемент аналізу тексту).

Ч 

  

27.02.

ТЕМА. Правила перенесення слів. Графічні скорочення

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.Мовна розминка(вправа 5). 

2.Рубрика "Пригадаймо"(п. 39-40).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 7(1).

3.2. Вправа 6(А - усно, Б - письмово (4-5 речень) .

4. Домашнє завдання.

П. 39-40, вправа 7(2).

 

24.02.

ТЕМА. Правила перенесення слів. Графічні скорочення

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.Мовна розминка(вправа 1 (усно ). 

2.Опрацювання навчального матеріалу(п. 39-40).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 2.

3.2. Вправа 3 .

4. Домашнє завдання.

П. 39-40, вправа 4(виписати скорочені слова і відновити їх).

ЗРАЗОК. ХХ ст. - століття.

23.02.

Тема. В.Стефаник. «Камінний хрест». Камінний хрест – уособлення долі людини. Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з полем, рідною землею. Танець головного героя як символ трагізму й розпачу від прощання з рідним краєм. Багатозначність символічних образів. ТЛ; експресіонізм

                                                       ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Теорія літератури.

Стефаник започатковує в українській літературі експресіонізм - стильову течію модернізму ( від франц. -  expression – вираження), започатковану у малярстві на межі ХІХ-ХХ століття норвежцем Едвардом Мунком у картині «Крик»  

          Саме тому – експресія – вираження – крик – є синонімічним ланцюжком.

         Риси експресіонізму в літературі

Визначальними рисами творчості митців-експресіоністів стають особлива увага до інтуїтивних осягнень та відтворення внутрішнього світу людини; гострота проблеми вини (за злочин) і покарання. Тільки в стражданні розкривається глибинна сутність людини, тому мистецтво експресіонізму - це художнє дослідження сенсу випробування, страждань і смерті. Персонажі експресіоністичного твору часто залишаються віч-на-віч із власного приреченістю, автор ставить їх у межову ситуацію, коли всі цивілізаційні «домовленості» життя і смерті зруйновані. Поєднання віддалених, здебільшого непоєднуваних асоціацій, що позначалося на стилі, «окреслювало його характер на драматичному перетині прози та поезії, внутрішнього заціпеніння та екстатичного пориву» (Юрій Ковалів). Метою експресіоністів уважався показ усіх аспектів життя без ідеалізації, домінувала експресивна сила динамізму у психіці людини. Експресіоністи шукали індивідуальної стильової колористики контрастування; здавалося, що їхні герої індиферентно(байдуже)¹ ставилися до смерті своїх близьких чи своєї.

1.Літературний диктант (ПИСЬМОВО)

 «Так-ні» з поясненнями

1.    1. Дідух разом з родиною   емігрує до Америки. (Ні, до Канади)

2.   2. Твір «Камінний хрест» має ознаки імпресіоністичного стилю.  

3.   3. Розповідь у творі ведеться від третьої особи.  

4.    4. Слова «За цим краєм не варт туск до серця брати» промовляє Іван Дідух.  

5.   5. Іван Дідух купив синам ниви за гроші, зароблені у війську.  

6.   6. Дідух залишає Якову кошти, щоб найняти службу в церкві та справити обід, коли односельці дізнаються про його смерть.  

7.   7. У селі Івана називали емігрантом.  

8.   8. Твір складається з шести розділів.  

9.   9. «Камінний хрест» за жанровими особливостями – це новела.  

       10. Психологічне розкриття теми еміграції галицького селянства – це тема твору.  

11. На хресті, що його поставив на горбі Іван Дідух, викарбувано тільки його ім’ я.  

 2.Опрацювання навчального матеріалу.

    2.1.Проблемні питання

3.    То ж чому новела хвилює нас сьогодні?У чому ж символічність назви новели?

 ( хрест синонімічний слову печаль, Тому що… камінний хрест поставлений Іваном з відчаю,зневіри, ми асоціюємо хрест з людською пам’яттю,бо ставимо на могилах, а у творі образ «далекої могили» - це еміграція.  у хресті з каменю Іван Дідух залишив частку себе. Це його духовна смерть)

4.    2.2.Відповіді на питання(усно)

    Земля –матінка, земля- годувальниця. Людина без землі ніхто . Вона завжди манила до себе. Вона є окремим образом у новелі.

-         - А звідки у Івана земля?  Чи був грунт на тому горбі родючим?  Чи могла така земля прогодувати родину? Чому ж не кидав того тяжкого горба, який забирав всі сили? Які художні деталі свідчать про те, що праця на цій землі була надзвичайно важкою?   

-         -   Що говорили про Івана в селі? Чи можна сказати, що Дідух був сильною особистістю?  З якої причини Іван запросив усе село? Що переважило в Іванові – любов до рідного краю, землі  чи любов до дітей? Чи плекає Іван особливі надії на краще життя за океаном?

-           2.3.Психологчне дослідження(записати в зошити)

 Спробуємо простежити, як змінюється настрій, стан Івана Дідуха, коли він прощається з рідним краєм.

          Психологічний портрет Івана Дідуха.

Людські якості:                    

— спокійний                       

— мовчазний                       

— працьовитий                   

— терплячий                       

— люблячий батько

Моральні риси:

 — порядний

— чесний

— людяний

— добрий

Соціальний стан:

—наймит

— солдат

— ґазда

— емігрант

6.    2.4. Складання ланцюга зміни настроїв, почуттів та переживань головного героя за розділами.

СУМ  → ЖАЛЬ → БАЖАННЯ СПОВІДАТИСЯ → ТУГА ЗА МОЛОДИМИ РОКАМИ → ВІДЧАЙ → НАПІВБОЖЕВІЛЬНИЙ СТАН ГЕРОЯ → ПРИРЕЧЕНІСТЬ

  2.5.Дослідження образів-символів(записати).

 Іван – (д. – євр.; Ягве (бог) змилосердився (буквально: Божа благодать; дар богів).

Дідух – сніп, який ставили за старим звичаєм у кутку хати перед Різдвом. Прізвище символічне. Дідух – сніп, урожай, землероб, достаток, щаслива доля. Це те, чого не вистачало Івану та його родині. Це те, за чим він відправився у далеку дорогу – дорогу в один кінець.

-      Горб -    тяжка праця, безвихідь, рідна земля, життя, страждання, надія, любов

 Хрест -   память, печаль, важка доля, туга за рідною землею, відчай, символ долі, яку не можна змінити, смерть у чужому краї, сумний докір нащадкам, памятник тисячам українців, пересторога, любов до рідного краю  

                                Інші символи : 

хата-знак душевного стану людини,

поріг-почуття героїв у крайньому прояві,

 місяць-передвісник чогось лихого, підсилення трагізму,

 сльоза-видимий образ душевного болю, 

чорна рілля=страждання героя,

хмара плачу-душевна мука    

танець - символ трагізму прощання з рідним краєм

3. Домашнє завдання.

Скласти анкету твору, увівши до неї елементи аналізу; прочитати новелу Стефаника "Новина".

23.02.

ТЕМА. Контрольне вільне есе про явище природи, що викликає найбільше захоплення й здивування

 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Повторення навчального матеріалу.

Есе — художньо-публіцистичний жанр або вид творчої роботи з довільною композиційною побудовою. Дозволяє використовувати в побудові фраз різні прийоми, що підсилюють вплив на читацьке сприйняття: інверсію, антитезу, асоціативні ряди, метафоричні узагальнення, іронію та інші види іносказання.
  В есе відбивається суб’єктивна авторська позиція щодо порушеної в темі проблеми. В есе доречне вживання припущень, риторичних питань, фразеологізмів. Вони надають мові експресивності й стилістичної виразності.
  Формі есе властиво міркування з елементами аналізу.
Мета есе — спонукання читачів до роздумів.

2. Практична частина уроку.

 2.1. Робота з підручником(с. 44).

2.2. Написання есе.

3. Домашнє завдання.

Закінчити роботу .

22.02.

ТЕМА. Психологічне розкриття теми еміграції в новелі       В. Стефаника “Камінний хрест”. Історична основа твору, його сюжетно-композиційні особливості

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Рубрика "Словник уроку"(письмово).

Новела - невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з динамічним, напруженим сюжетом та несподіваним фіналом. 

               Особливості новели такі:

-  побудова на основі справжньої, невигаданої події;

   - конфлікт більш загострений, події розвиваються напруженіше, динамічніше, ніж в оповіданні;

   -  можливі раптові повороти подій;

   -  несподіване закінчення;

   -  посилена увага до окремих художніх деталей;

   -  стислість розповіді про події та персонажів;

   -  нетривалий час дії;

   -  дві-три основні дійові особи;

   -  прозова форма;

   - невеликий обсяг.

   Новелам властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів, зведення до мінімуму кількості персонажів.

Студія - це прозовий твір, у якому в художній формі досліджуються душевні переживання героя. 

2.Основна частина.

2.1.Історія написання новели.

Стефаник одним із перших зрозумів, що еміграція-це трагедія для українського народу.

     Еміграція… Болюче слово для українців… Не знайшовши щастя на рідній землі, вже понад століття залишають вони рідні села і міста та линуть у пошуках  цього щастя на чужину.

 «Камінний хрест». Це єдиний твір Стефаника про еміграцію. Єдиний. Але який!

 Новела Стефаника «Камінний хрест» написана в лютому 1899 року на основі реального факту: Штефан Дідух  (у творі Іван), односелець Стефаника, емігруючи до Канади, ставить на своїй нивці камінний хрест, (який, до речі, і донині стоїть у Русові). У трагедії героя твору по краплі зібрано горе тисяч емігрантів. З того часу пройшли не роки - століття, а «Камінний хрест» не перестає хвилювати драмою людського серця.   За мотивами цього твору видатний режисер Леонід Осика у 1968 році  на Київській кіностудії імені Олександра Довженка за сценарієм Івана Драча зняв фільм «Камінний хрест», який увійшов у скарбницю найвизначніших українських  кіношедеврів.  

2.2. Сюжетно-композиційні особливості(записати в зошити).

 В експозиційному першому розділі відразу ж показано, як людське життя (Івана) плине одним потоком із худоб’ячим. Бо ж обидва — і господар, і його єдиний кінь,— одягали шлеї, на обох набухали жили, коли вони возили гній на той «горб щонайвищий і щонайгірший над усе сільське поле». Ця каторжна робота виглядала покаранням «за якусь провину». Такою згадкою, а ще художньою подробицею — будяком, забитим у порепану Іванову п’яту, нагадано: виконується Божа покара («В поті лиця твого їстимеш хліб свій, доки не вернешся в землю. Терня й будяки буде вона тобі родити»,— казав Адамові Господь при вигнанні з раю.) Вже у цій частині введена магістральна тема єдності людини й довкілля, світу. Спочатку через експресію спільного руху коліс воза, кінських копит «і широчезних п’ят Іванових», що викликає гойдання придорожнього бадилля. А далі через проекцію тіні Іванової «як велетня, схиленого в поясі», далеко на ниви у світлі призахідного сонця. Іван і справді у труді був велетнем, що своєю працею оживляв світ — той же горб, на якому так тяжко працював.

— Наступні шість розділів — розкриття складних почуттів головного персонажа. Низка картин фіксує зміни душевного стану Івана Дідуха, наростання болю, туги, розпачу аж до кульмінації — божевільного танцю, що передає всю глибину трагедії — розлуки з рідною землею.

—Екскурс  в минуле (позасюжетний елемент)— розповідь Дідуха про те, як сини дійшли думки про виїзд з України. Жалкує, що молодь відвертається від землі.

2.3. Читання новели "Камінний хрест"(підручник "Духовні криниці" ІІ частина).

3. Домашнє завдання.

 Прочитати новелу +матеріал підручника(с.175-177).

17.02.

ТЕМА. Уживання великої літери і лапок у власних назвах  

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.Мовна розминка(вправа 5 ). 

2.Рубрика "Пригадаймо"(п. 37-38).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 7(1).

3.2. Вправа 4 .

4. Домашнє завдання.

П. 37-38, вправа 7(2).

16.02.

ТЕМА.  Життя і творчість Василя Стефаника

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.Робота з епіграфом.

                      Любив мужиків за їх тисячолітню історію,

                     за культуру…за них писав і для них.

                                                        В.Стефаник

2. Опрацювання матеріалу(усно).

Цікаві факти про В. Стефаника

  1. ДИТИНСТВО(Батько  був заможним селянином, але дуже скупим і навіть деспотичним. Для нього, крім грошей, нічого більше не існувало. Не раз мама ховалася від чоловіка, щоб зекономити хоч щось для сина на навчання чи харчі).

2.ФАТАЛЬНІ  втрати( Смерть забрала у нього спочатку старшу, а потім молодшу сестру, кохану дівчину – Євгенію Бачинську, а згодом – матір, яку любив над усе. Доля випробовувала Стефаника ціле життя: втратив двох братів, поховав батька, у 1914 році помирає дружина Ольга Гаморак, залишаючи 43-річного чоловіка вдівцем з трьома малолітніми синами).

 3. ЖІНКИ в долі Стефаника (Перша закоханість ще юного Василя – Євгенія Бачинська, з якою доля дуже швидко розлучила через передчасну смерть дівчини, їй він присвятив новелу «Синя книжечка», яку він назвав «малесенькою трагедією усіх хлопців».Тоді була Софія Морачевська, але у них не могло бути майбутнього, бо обоє поважали її чоловіка Вацлава.У 1898 році – Стефаник закохується в ту «що її любив аж до смерті», як писав пізніше, у Євгенію Калитовську, та вона теж має чоловіка, родину, але не має щастя. А її рідна сестра Ольга давно і потаємно чекає від Стефаника одне-однісіньке слово – «люблю». Чекала, 6 років чекала, а Стефаник мучився і освідчувався Євгенії у творах «Моє слово», «Конфітеор». Аж у 1904 році Ольга почула те омріяне слово «люблю», Стефаник одружився з нею, прожили не довго, 10 років, Ольга подарувала йому трьох синів. І саме їй він присвятив найкращі свої поезії у прозі «Ользі присвячую», «Сини», «Амбіції»).

.4.ПЕРСОНАЛЬНА пенсія Василю Стефанику( 1931 до 60-річчя з дня народження Стефаника Радянський уряд призначив письменникові персональну пенсію, яка була вкрай необхідна паралізованому Стефанику. Та незабаром він відмовляється від неї на знак протесту проти голодомору і сталінських репресій. Тоді митрополит Андрей Шептицький призначив йому таку ж пенсію від Української греко-католицької церкви. Ці гроші взяв Стефаник, але дрібними монетами і роздав їх жебракам, попросивши молитися за душі жертв голодомору, собі  не залишивши жодного мідяка).

3. Робота з підручником(с.169-173).

4. Домашнє завдання.

 За матеріалом підручника підготувати  портфоліо за біографією і творчістю В. Стефаника(письмово).

16.02.

ТЕМА. Уживання великої літери і лапок у власних назвах  

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.Мовна розминка(вправа 1(письмово) с.113). 

2.Опрацювання навчального матеріалу(п. 37-38).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 3(записати у 2 колонки всі власні назви).

 4. Домашнє завдання.

П. 37-38, вправа 2.

15.02.

ТЕМА. Образи жінок-інтелектуалок у новелі 

О. Кобилянської «Valse melancolique» 

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Робота з епіграфом

             … Кобилянська – це дійсний жрець 

      мистецтва (штуки), правдиве його святилище…

Микола Євшан

2.Вступний матеріал.

У другій половині 90-х рр. О.Кобилянська шукає нового підходу до зображення теми інтелігенції («Аристократка», «Impromptu phantasie», «Valse melancoligue»). Письменницю приваблюють образи мужніх, високих духом жінок, романтичні, артистичні натури.Зокрема, такими артистичними образами є героїні музичної арабески, як ще називають літературознавці, «Valse melancoligue». Вони живуть у світі музики, мистецтва, всіма силами прагнуть заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси.

         Творча манера письма О.Кобилянської, при якій вона висловлює думки про філософський вплив музики на особистість, за словами Лесі Українки, зумовили появу нового «симфонічного жанру» в українській літературі.

3. Робота в зошитах.Створення психологічних портретів героїнь(за зразком).

    Ганнуся - малярка, артистка, має витончений, вишуканий внутрішній світ, не сприймає всього потворного, приземленого і буденного. Живе лише високим мистецтвом, у всьому шукає красу. З погордою ставиться до простаків, жінка-інтелектуалка, феміністка. Пристрасна, неврівноважена і вольова, мріє про Італію, де зосереджені незрівнянні витвори мистецтва. Талановита, нестримна, поривчаста натура, не постійна у своїх почуттях. Жила мистецтвом заради мистецтва. Егоїстка.

І в- Софія

ІІв - Марта

4. Проблемне питання.

-                - Що ви помітили в   образах спільного і відмінного?

        5. Домашнє завдання.

     Записати тему, основну думку, жанр, проблематику твору.

5.  

03.02.

ТЕМА.  Подвоєні літери  

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.Мовна розминка(вправа 4(усно) с.106). 

2.Рубрика "Пригадаймо"(п. 33-34).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 5.

3.2. Вправа 6 .

4. Домашнє завдання.

П. 33-34, вправа 7.

02.02.

ТЕМА.  Життя і творчість Ольги Кобилянської 

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.Робота з епіграфом.

Ольга Кобилянська – пишна    

троянда в саду української літератури.

                                             М.Старицький

2. Опрацювання матеріалу(усно).

  «Її натурі властиві ліризм і музичні настрої. Найреальніші картини вона постійно супроводжує ліричними відступами, які нагадують симфонії, де враження пейзажів і порухи душі зливаються в одну неподільну гармонію»,- так про Ольгу Кобилянську писала Леся Українка.

   У похилі літа О. Кобилянська виглядала так за описами близьких людей: темне волосся, крізь яке пробивалася ледь помітна сивина, гладко зачесане, поділене проділом, заплетене в коси, які укладалися позад голови і закріплялися шпильками. Брови виразно темні, обличчя поважне, серйозне й нагадувало більш чоловіче, ніж жіноче. На ньому ані зморшки, були вони ледь помітні тільки під очима. Лице матове, як буває в темних шатенок, широке чоло трохи виділялося на худорлявому обличчі, на вустах — вираз туги, мрії, осяяний добродушністю. Особливо виділялися темно-карі очі, які світилися вологим, променистим блиском, в них, як казали, ніби відбивалася свіжість травневої роси. Сумовитий вираз обличчя був майже завжди, навіть і тоді, коли письменниця всміхалася. Була вона середнього зросту, одягалася охайно, гармонійно, строго і не за модою. Говорила м'яким притишеним голосом.

Ольга Кобилянська – краса і гордість буковинського народу – своїми глибоко поетичними творами внесла великий вклад у розвиток культури українського народу. З 12 років писала свої перші вірші, які присвятила матері. Спочатку це були німецькомовні твори, бо іншої літератури дівчина ще не знала.  Ольга Кобилянська опановувала кращі твори української, російської та зарубіжної літератур. На цьому шляху визначальну роль відіграла творчість Шевченка, що розвинула в ній національну свідомість, а також твори Марка Вовчка, яка розкрила перед нею кріпацьку дійсність на Наддніпрянщині, підневільне становище жінки, та І.Франка - провісника грядущої бурі, співця вічного революціонера, що "тіло рве до бою", каменярів людського поступу. 

3. Робота з підручником(с.157-161).

4. Домашнє завдання.

 За матеріалом підручника заповнити анкету.

АНКЕТА

1.Роки життя     

2.Місце народження    

3.Мовне середовище             

4.Обдарування родини      

5.Прагнення                        

6.Захоплення     

7.Особиста драма       

8.Тема війни      

9.Жіноча тема              

10. Селянська тема    

11.Вшанування пам*яті      

02.02.

ТЕМА.  Подвоєні літери  

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.Мовна розминка(вправа 5 с.103). 

2.Усне мовне спостереження(вправа 1 п. 33-34).  

3. Опрацювання матеріалу(п. 33-34).

4. Практична частина уроку.

4.1. Вправа 2.

4.2. Вправа 3(ключ записати).

5. Домашнє завдання.

П. 33-34, скласти словниковий диктант із 30 слів з подвоєними літерами на позначення збігу і подовження.

01.02.

ТЕМА.Контрольна робота  №4. Творчість Михайла Коцюбинського (твір)  

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Зробити запис.

Перше лютого

Контрольна робота №4(твір)

Творчість М. Коцюбинського

___________(тема твору)

2. Теми творів(2 с.)

* Іван  і Марічка - карпатські Ромео і Джульєта.

*Порівняльна характеристика Марічки і Палагни.

*Проблематика новели "Intermezzo".

3. Домашнє завдання. 

Повторити творчість М. Коцюбинського.

30.01.

ТЕМА.  Спрощення приголосних

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Усне мовне спостереження(вправа 1 п. 32).  

2. Опрацювання матеріалу(п. 32).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 2.

3.2. Вправа 3(ключ записати).

4. Домашнє завдання.

П. 32, вправа 7 .

20.01.

ТЕМА.  Позначення м’якості приголосних

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Усне мовне спостереження(вправа 1 п. 30).  

2. Опрацювання матеріалу(п. 30   таблиця с.  93 ).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 2.

3.2. Вправа 3(ключ записати).

4. Домашнє завдання.

П. 30,   вправа 7 + ввести 2 слова за вибором в 1 просте і в 1 складне речення. Підкреслити граматичні основи.

19.01.

ТЕМА. М.Коцюбинський. Повість “Тіні забутих предків” 

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.Робота з епіграфом.

        Весь світ був як казка, повна чудес,

таємнича, цікава й страшна.  

                                                                                             М.   Коцюбинський

2.Опрацювання навчального матеріалу.

2.1.Історія створення повісті «Тіні забутих предків».

 Улітку 1910 року Коцюбинський, повертаючись з Капрі (Італія), де він лікувався, вирішує здійснити давню мрію – відвідати Карпати.  Митець на кілька днів зупинився в селі Криворівня. У 1911 році Коцюбинський приїхав сюди відпочивати. Його зацікавив цей край як письменника-людинознавця, дослідника життя. У листах цього періоду знайдемо захоплені слова: «Якби ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною психікою, з буйною фантазією, дивними звичаями і мовою!».Коцюбинському вдалося написати твір правдивий, глибокий, пройнятий поезією та суворістю карпатського краю.

2.2.  Фільм «Тіні забутих предків».

Оригінальний барвистий світ Гуцульщини, що постав зі сторінок «Тіней забутих предків», надихнув геніального кінорежисера Сергія Параджанова, який у 1964 році зняв за повістю однойменний фільм.   кіноверсія повісті здобула світове визнання.Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях у двадцять одній країні.  У СРСР фільм залишався під негласною забороною аж до кінця 1980-х років. Після виходу кіноверсії повісті опинилися за ґратами (через вигадані провини) режисер Сергій Параджанов і дисиденти-шістдесятники, які на перегляді фільму висловили відкритий протест проти політичних арештів української інтелігенції.Картина ввійшла до двадцяти найкращих фільмів усіх часів і народів. За таку величезну кількість відзнак вона була внесена до Книги рекордів Гіннеса.  

3. Рубрика "Пригадаймо".

Повість - епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням (перша українська повість — «Маруся» Г. Квітки-Основ'яненка). Крім обсягу, повість різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування повісті та роману менш виразне. Схожі вони за предметом зображення (життєві будні чи вагомі історичні події), засобами зображення, розкриттям характерів. Однак повість охоплює менше коло проблем, коротший період життя героя.

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/2785-povist-viznachennya Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

4. Читання повісті(с. 134-137).

5. Домашнє завдання.

Прочитати твір(с. 137-152).

19.01.

ТЕМА.  Апостроф

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Усне мовне спостереження(вправа 1 п. 29).  

2. Опрацювання матеріалу(п. 29   таблиця с.  90 ).

3. Практична частина уроку.

2.1. Вправа 2.

2.2. Вправа 4(ключ записати).

3. Домашнє завдання.

П. 29,   вправа 7.

18.01.

ТЕМА. Символічні образи в новелі М. Коцюбинського “Intermezzo”. Проблеми душевної рівноваги. Поетика імпресіонізму. ТЛ: імпресіонізм  

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Робота з епіграфом до уроку(учні зап. у зошити).  

                        В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз

                               рятувала моя незвичайна любов до природи.

                                                                          М. Коцюбинський

 2. Опрацювання навчального матеріалу.

2.1.Слово вчителя.

Кінець 19-початок 20 століття позначається загальною кризою, яка охопила різні сфери життя – економіку, політику, культуру і в суспільстві поширилися занепадницькі настрої, страх перед майбутнім, розчарування в колишніх ідеалах, у сенсі буття. Тому митці того часу втілюють у своїх творах сум, відчай, песимізм, що заполонили людство. Дослідник Ігор Гарін писав: «Це було мистецтво – зойк. Несамовитий крик безвиході й відчаю. Спустошеність. Віра втрачена. Виходу немає». Але вихід був. Прорив відбувся саме в мистецтві, яке шукало нових шляхів для всього людства, засобів духовного перетворення світу, нових прийомів зображення. З'являється нове мистецьке явище – модернізм, що позначив великий переворот у культурі, котрий можна порівняти хіба що з революцією.

2.2. Поглиблення знань з ТЛ(робота в зошитах)

 Термін "імпресіонізм" (від фр. "враження") – течія модернізму, яка відзначається шляхетним, витонченим відтворенням особистісних переживань та спостережень, мінливих миттєвих відчуттів та переживань. Імпресіонізм як течія модернізму має відтворювати  не саму дійсність, а те, як вона впливає на людину, якою вона її бачить,  її емоції, душевний стан. 

                         Риси  імпресіонізму :

-         заглиблення у внутрішній світ людини(глибокий психологізм);

-         відмова від великих соціальних проблем;

-         відтворення яскравими зоровими(кольори) і слуховими(звуки) образами;

-         зображення промовистими художніми деталями найтонших змін у настроях і в природі.

 

Отже, імпресіоністам важливо було простежити, як людська душа відгукується на добро і зло, на красу і потворність, на будь-які подразники зовнішнього світу.  Імпресіоністичне письмо властиве творам  М. Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Григорія Косинки, окремим творам – Миколи Хвильового, Володимира Винниченка.

          Поезія у прозі — короткий ліричний твір настроєвого характеру, наближений за формою тексту до прози і водночас за мелодикою, підвищеною емоційністю та ліричним сюжетом — до поезії.

           Нове́ла   — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

 Психологічна новела: основним об'єктом зображення є саме душа митця.

   Особливості новели як жанру: побудова сюжету на основі справжньої, невигаданої події; більш загострений ніж в оповіданні конфлікт; динамічний розвиток подій; обмежена кількість дійових осіб; нетривалість дії; посилена увага до певних художніх деталей, невеликий обсяг; несподіване закінчення .

2.3. Ознайомлення з історією написання новели.

   Новела «Intermezzo» написана Коцюбинським у 1908 році. Що означає для Коцюбинського 1908 рік? Важливі приємні й не дуже події: у Чернігові було створено «Просвіту», яку очолив Коцюбинський. Культурно-освітня діяльність занепокоїла губернатора і жандармів, що спричинило звинувачення в революційній пропаганді. В результаті його виключають зі складу «Просвіти», що було боляче для митця. Взагалі це був час реакції – жорстоких розправ російського самодержавства з раволюціонерами та бунтівниками. Тюрми переповнилися заарештованими правдошукачами, поліція та жандарми чинили розправи, а то й самосуди: били, стріляли, вішали. У листі до М. Чернявського  18 листопада 1905 року Коцюбинський писав: «Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи те все на власні очі, і який це вплив мало на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до Вас.»

Лист до В. Гнатюка: «Взагалі переживаються підлі часи. Суспільність забита, залякана, втомлена сидить над розбитим коритом і апатично, без мрій, дивиться на мур, що стоїть перед нею».

Вкрай виснажений службовими обов'язками, громадською діяльністю, знесилений хворобою та переживаннями, пов'язаними з політичними обставинами, Коцюбинський мріяв про відпочинок. Із листа: «Я втомився душею. Не хочеться бачити людей, розмовляти з ними, а хочеться скинути з себе хвилю людського бруду, який непомітно заливає твоє серце, хочеться очиститись і відпочити».

Справжнім подарунком для нього стало гостювання в селі Кононівка у відомого мецената та друга Євгена Чикаленка, в домі якого письменник провів кілька тижнів улітку 1908 року. Наслідком цього відпочинку і стало написання твору «Intermezzo».

2. 4. Словникова робота.

- Як ви розумієте назву новели «Intermezzo»?

 ( Слово « інтермецо» з італійської означає «перепочинок», «пауза».

У музиці це інструментальна п'єса довільної будови або окремий оркестровий епізод в опері.)

Таким чином, назва твору дуже влучна, під нею ми розуміємо перерву в творчості, насолоду музикою природи.

 2. 5. Особливості твору.

 «Intermezzo» - твір особливий, не схожий на будь-який інший у творчості не тільки самого Коцюбинського, а й в усій українській літературі.

- Чим особливий твір «Intermezzo»? (1.У ньому немає розгорнутого сюжету, зовнішнього конфлікту, діалогів та полілогів, які пожвавлюють сюжет. 2.Є царство природи, розкіш барв і велич рідной землі. 3.І все це об'єднане в одне ціле зболеним авторським «Я», яке шукає зцілення в обіймах природи.)

- Який цей твір за жанром?  (4.За жанром  «Intermezzo»  - лірична психологічна поема в прозі, написана в імпресіонічній манері).

  -   Твір має присвяту: 5. «Присвячую Кононівським полям».  

  -На початку твору автор подає список дійових осіб. Але дійові особи – це ознака драматичного твору. Як це розуміти? (  6. Дія твору відбувається в душі ліричного героя. Це і є однією з рис імпресіонізму. У Коцюбинського дійові особи – це не люди, почуття, точніше, символи суперечливих почуттів, які постійно ведуть боротьбу в душі героя.)Автор прагне показати не стільки зовнішній перебіг подій (втеча з міста, приїзд у село, мандрівка серед поля і т.д.), скільки суперечливу душевну боротьбу за право і можливість повернення до людей. Чим більше герой переповнюється негативними емоціями і почуттями, тим чіткіше і виразніше простежується його зневага до людини, її проблем,і, навпаки, позитивні почуття наближають його до суспільства. Отже, дія твору відбувається в душі ліричного героя.

2.6. Проблемне питання.

Хто ж він, ліричний герой «Intermezzo»? (Ліричний герой, очевидно, сам Коцюбинський, але це не зовсім так. Багато відчуттів, описаних у новелі, знайомі кожній людині. Сергій Єфремов назвав новелу «поемою душі». Справді, зміст новели – своєрідна поетична кардіограма внутрішнього стану митця. У психологічно важкий період свого життя М. Коцюбинському потрібно було прислухатись до власної душі, розібратись у собі самому, вийняти біль із серця і вилити на папір, звільнившись від нього. Цей твір, можливо, Коцюбинський писав передусім для себе, але новела може допомогти  кожній людині впоратися із самим собою ).

2.7. Образна система твору.

На які групи можна поділити всі образи новели? 7. :образи-персонажі: ліричний герой – митець, який приїхав у село на відпочинок; селянин, якого митець зустрів у полі;образи-символи: сонце,  ниви в червні, три білі вівчарки, зозуля, жайворонок; утома, людське горе, залізна рука міста.

1.«Залізна рука міста» - потяг і власне саме місто, неспокійне, шумливе, постають у новелі страшним металевим монстром.

2. образ трьох білих вівчарок  ( Образи трьох вівчарок олюднені ,символічні );Самозакохана Пава – дворянство;

Трепов – жендармерія (кличкою цього пса стало прізвище міністра внутрішніх справ Трепова, який підписував смертні вироки повстанцям); «Дурний Оверко» - принижене й темне селянство, якому досить дати хоч трохи волі – і воно не кинеться вже ні на кого

 3.Сонце – символ вічності, космічної енергії, сили.

4.Зозуля – народний образ-символ, що вселяє надію на життя.

 5.Жайворонок – символ творчої наснаги.

 3. Домашнє завдання.

Записати у зошит матеріал, який стосується ТЛ і який розкриває особливості твору. Вивчити    із зошита.

30.12.

ТЕМА. Підсумки за І семестр

 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Повторення навчального матеріалу.

Пригадати вивчені розділи: "Лексична норма", "Практична риторика", "Орфоепічна норма".

2. Домашнє завдання.

Працювати над завданнями ЗНО.

29.12.

ТЕМА. Підсумки за І семестр

 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Повторення навчального матеріалу.

Пригадати вивчені твори, їх авторів та поняття з ТЛ: соціально-побутова повість, соціально-психологічний роман, сатирична комедія, сонет, модернізм.

2. Домашнє завдання.

Читати програмові твори.

23.12.

ТЕМА. Контрольне есе на одну з тем(підготовча робота)

 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Повторення навчального матеріалу.

Есе — художньо-публіцистичний жанр або вид творчої роботи з довільною композиційною побудовою. Дозволяє використовувати в побудові фраз різні прийоми, що підсилюють вплив на читацьке сприйняття: інверсію, антитезу, асоціативні ряди, метафоричні узагальнення, іронію та інші види іносказання.
  В есе відбивається суб’єктивна авторська позиція щодо порушеної  в темі проблеми. В есе доречне вживання припущень, риторичних питань, фразеологізмів. Вони надають мові експресивності й стилістичної виразності.
  Формі есе властиво міркування з елементами аналізу.
Мета есе — спонукання читачів до роздумів.

2. Практична частина уроку.

2.1. Вибір теми для написання есе.  

  * З чого зіткане щастя? 

  * Чарівність і могутність слова. 

2.2. Підготовча робота(мета, план, добір матеріалу).  

3. Домашнє завдання.

Написати роботу на чорновику.

22.12.

ТЕМА. Михайло Коцюбинський. Життя і творчість, гуманізм світогляду письменника

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Робота з епіграфом.

Михайло Коцюбинський  – письменник сонячний.

І не тільки тому, що”носив у душі сонце”, як сам про себе казав…

Уся його проза- це світлий, відкритий простір для душі й духу.

О.Логвиненко

2.Опрацювати матеріал про досягнення М. Коцюбинського. 

       Досягнення Михайла Коцюбинського

1. Михайло Коцюбинський – один з найоригінальніших українських письменників. Він вивів літературу на європейський рівень, урізноманітнив її багатогранними напрямками, у тому числі модернізмом. Саме його творчість вперше в українській літературі увібрала в себе імпресіонізм, глибокий психологізм, елементи експресіонізму, неореалізм та інші трендові течії мистецтва і культури того часу.

 2.   Активно боровся проти застарілих сентиментальних традицій в літературі. Багато в чому завдяки цьому, а також сформованим соціальним і політичним умовам життя, коли інтелігенція не діяла, “пасивно споглядала життя” після краху своїх націоналістичних і народницьких ідеалів, Коцюбинський приходить до імпресіонізму – найбільш комфортного для нього напрямку і одночасно творчого методу відображення реальності. На Коцюбинського-імпресіоніста і блискучого представника психологізму суттєво вплинули також Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Гі де Мопассан, Чехов, шведські письменники і ряд інших відомих літераторів. Коцюбинський не раз підкреслював: настав час покінчити з обмеженістю і провінційної тематикою української літератури, традиційним описом сільського побуту; українському письменнику необхідно взятися за теми філософські, соціальні, психологічні, історичні …

 3.   Вже в ранніх творах Коцюбинського проявилися елементи імпресіонізму, психологізму, а також новий для української літератури “межовий стан” людини, що знаходиться у відчаї, проявилися сюжети, які ще були тісно пов’язані з сільським життям, але, як зазначають критики, відрізнялися від аналогів куди більш глибоким і багатогранним охопленням теми автором. Це, наприклад, повість “На Віру”, оповідання “Ціпов’яз”, “Для загального добра” та ін.Письменник проявляє величезний потенціал дослідника людських душ, на дивно точно проникаючи в особливості психологічних мотивів тих чи інших вчинків людини. Особливо яскраво це проявляється у контрасті відображення русифікованого міста, поглиненого жагою до наживи, і українського села, який зберегло первозданну чистоту, з його гармонійним укладом життя, нехай і наївними, але дієвих поняттями про добро і зло (“П’ятизлотник”, “Помстівся”, “Ціпов’яз”, “По-людськи”).

  4.  Коцюбинський по-новому відобразив проблеми сучасної йому інтелігенції. Він вперше заявив, що багато в чому невдачі інтелігенції пов’язані зі страхом.Страх як психологічне явище представляв для Коцюбинського особливий інтерес, що знайшло відображення в безсмертному творінні – казці “Хо”.Письменник підкреслює, що страх нав’язується інтелігенції з дитинства, а надалі підтримується суспільством, що знаходиться в “ненормальному стані”. Тому, як вважає класик, інтелігенція така боягузлива за винятком небагатьох її представників, здатних мислити незалежно, бачити все з об’єктивної точки зору і робити конкретні дії на благо України.Надалі психологічний аналіз у творчості Коцюбинського стає все більш глибоким, у найбільш повній формі проявляючи себе в таких його шедеврах, як “Лялечка”, “Поєдинок”, “Цвіт яблуні” та ін.Перед революцією 1905-1907 рр. Коцюбинський опубліковує оповідання “Fata Morgana”, яке поряд з наступними “Intermezzo”, Persona grata, “Коні не винні”, етюдами”Хвала життю”, “На острові”, повістями “Тіні забутих предків” та ін. стають вершиною творчості письменника.Ці твори моментально завойовують величезну популярність в Україні і далеко за її межами: їх перекладають багатьма мовами світу, за ним знімають художні фільми “Кривавий світанок”, “Коні не винні”, “Дорогою ціною”, “Тіні забутих предків”

  5.  Ще одна неоціненна заслуга Михайла Коцюбинського – значне збагачення літературної української мови. Він привніс власні новаторські елементи в стилістику і манеру подачі матеріалу, величезну увагу приділяв словотворчості, часто використовував оригінальні мовні конструкції. І разом з тим все це відбувалося на основі народної мови, гармонійно і навіть природно з нею зливалося, навіть, як відзначають літературознавці, часом здавалося, що це сама мова еволюціонує.

3. Робота з підручником(с. 117-120).

4. Домашнє завдання.

За матеріалом підручника скласти сенкан про 

М. Коцюбинського, прочитати новелу " Intermezzo"(. 123-131).

22.12.

ТЕМА.  Ненаголошені е, и в корені слова 

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.   Опрацювання матеріалу(п. 28   таблиця с.  86 ).

2. Практична частина уроку.

2.1. Вправа 3.

2.2. Вправа 4(А,Б).

3. Домашнє завдання.

П. 28,   вправа 7.

21.12.

ТЕМА. Модерна українська проза. Основні риси українського прозового модернізму 

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Літературна розминка (письмово встановити відповідність).

1. Який стиль існував у давній українській літературі ХІ ст., коли виникли повчання, літописи, «житія» святих? 

2. А у ХІІ ст., коли «писалося» «Слово про похід Ігорів», який стиль існував? 

3. Який стиль в літературі існував у ХVІ  столітті?

4. Який стиль характерний для   доби Григорія Сковороди, а саме початку ХVІІІ ст.? 

5. Який стиль «панував» у кінці ХVІІІ ст.? 

6. Який стиль (напрям)  в українській літературі започаткував Г. Квітка-Осно’яненко на початку ХІХ ст.? 

7. Яке «забарвлення» мають ранні твори Тараса Шевченка, написані у першій  половині ХІХ ст., тобто назвіть стиль?

8. Який стиль притаманний творам І. Нечуя-Левицького та П. Мирного, тобто кінцю ХІХ та початку ХХ ст.? 

А.Орнаментальний

Б.Реалізм

В.Монументальний стиль

Г.Бароко

Д. Романтизм

Е.Класицизм

Є. Ренесанс

Ж.Сентименталізм
2. Робота з підручником(с. 111-116).Усно опрацювати матеріал.

3. Домашнє завдання.

За матеріалом підручника(с.111-114) заповнити таблицю "Модернізм"(ознаки модернізму, основні течії, етапи модернізму).

19.12.

ТЕМА.  Орфографічна норма

Орфограма. Орфографічна помилка. Принципи української орфографії

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Рубрика "Пригадаймо"(орфографія, орфограма, орфографічна помилка).

2. Опрацювання матеріалу(п. 28 до таблиці ).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 1(А письмово).

3.2. Вправа 2.

4. Домашнє завдання.

П. 28,  дібрати по 5 слів  до кожного принципу української орфографії.

09.12.

ТЕМА. Наголос. Основні правила наголошування слів

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Рубрика "Пригадаймо"(наголос).

2. Опрацювання матеріалу(пп.26-27 ).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 1(записати, поставити правильно наголос).

3.2. Вправа 2.

4. Домашнє завдання.

Пп. 26 -27, вправа  6(записати слова, поставити наголос; увести 2 слова у складносурядне  і складнопідрядне речення).

08.12.

ТЕМА.  Проза І. Франка. Жіноча доля в новелі І. Франка “Сойчине крило”.  

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Усно опрацювати матеріал.

Тематика творів І. Франка

 

	Тематика творів	Приклади
1	Робітнича тематика	Цикл “Борислав”. Повість “Борислав сміється”
2	Селянська тематика	“Вугляр”, “Лесишина челядь”, “Добрий за – робок”, “Ліси і пасовиська”
3	Оповідання про дітей та школу	“Малий Мирон”, “Олівець”, “Грицева шкільна наука”, “Отець-гуморист”
4	Тюремні оповідання	“На дні”,   “До світла”, “В тюремнім шпиталі”
5	Сатиричні оповідання	“Свиня”, “Опозиція”, “Доктор Бессервіссер”, “Історія кожуха”, “Свинська конституція”, “Чиста раса”
6	Історичні оповідання	“Захар Беркут”, “Хмельницький і ворожбит”, “Великі роковини”
7	З життя інтелігенції	“Борис Граб”, “Для домашнього огнища”, “Основи суспільності”, “Перехресні стежки”

2. Опрацювати матеріал про історію написання твору.

Твір « Сойчине крило» з’явився з-під пера І .Франка у 1905 році – у «золотий період» його творчості. У цей час письменник шукав нові шляхи вираження думки, опрацьовував нові теми, мотиви. Як справжній митець, письменник творив у стані «тієї ніколи й нічим не заспокоєної гарячки, котра змушує… перейматися стражданнями й радощами, думками й мріями інших людей». «Сойчине крило» було вперше надруковано в зб. «На лоні природи» в 1905 році. Твір має підзаголовок «Із записок відлюдька». За свідченням І.Франка, новела написана в грудні 1905 року. Це період, коли йшла російсько-японська війна. Про це дізнаємося з твору.Що стало причиною написання сказати важко. Але це період у житті І.Франка складний: період розчарувань, втрат.

 Так, отже новела «Сойчине крило» чи не найкращий твір пізньої прози І.Франка. У рецензії літературного критика А.Крушельницького на збірку «На лоні природи»  «Сойчине крило» визначене як «найбільш інтересне оповідання»,  де автор на найвищий п’єдестал ставить любов.

3.Робота в зошитах. Ідейно-художній аналіз твору

Тема: змалювання жіночої долі в новітній інтерпретації. Головна героїня Марія дуже помилялася у своєму виборі, і це призвело до тяжких моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, намагається хоч у листі повернутися до нього.

 Ідея: возвеличення кохання як найвищого почуття; засудження помилок, за які доводиться розплачуватися.

Проблематика:

□ взаємовідносини в суспільстві, проблема людських стосунків;

□ кохання, вірність і зрада;

□ щастя.

У новелі письменник порушує питання про сенс людського буття; буття чоловіка, інтелігента зокрема, і жінки, яка прагне свободи, щастя.

Жанр: літературознавці називають твір І. Франка “Сойчине крило” по-різному: і повістю, і новелою й оповіданням. Для новели – твір завеликий, для повісті – мало героїв і сюжетних ліній, для оповідання – дуже драматична, напружена дія з несподіваним фіналом. Більшість схиляється до визначення “Сойчиного крила” як новели.

Композиція: “твір у творі”, твір з обрамленням. Дія відбувається проти Нового року в кліматі головного персонажа упродовж кількох годин, та сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давності.

4. Домашнє завдання.

 Прочитати новелу "Сойчине крило".

08.12.

ТЕМА. Основні правила  вимови звуків  

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Рубрика "Пригадаймо"(орфоепічна норма, основні правила  вимови звуків).

2.  Практична частина уроку.

2.1. Вправа 3.

2.2. Вправа 5.

3. Домашнє завдання.

Пп. 24 -25, вправа  7(1).

07.12.

ТЕМА. Характеристика героїв поеми І. Франка “Мойсей”. Пролог до поеми – заповіт українському народові

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Дати усні відповіді на питання(за прологом до поеми).

— Що спонукало автора звернутися до українського народу зі словами: «Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, людським презирством, ніби струпом вкритий»? Це вияв зневаги чи любові й болю? Відповідь обґрунтуйте. 

 —Який стан душі поета ми бачимо в пролозі? Чому тривожно на душі поета?

— Навіщо автор використовує багатократне повторення риторичних питань, які починаються словом «невже»? Чи можна на них відповісти однозначно?

— Чому автор переконаний у тому, що сила духу українського народу переможе?

— Чи актуальні ідеї «Прологу» Франка в наш час і чому?

2. Літературна розминка(в зошитах). 

Установіть відповідність  .

Герой                                                        Вчинок

1 Мойсей                               А) карає пророка за сумніви;

 2 Датан          Б)веде свій народ до землі              обітованої;

3 Єгошуа                           В) закликає «До походу! До бою!»;

4 Азазель           Г) намагається підірвати віру Мойсея;

                          Д) закликає народ закидати пророка камінням

2.  Робота над змістом поеми та розкриттям образу Мойсея.

  ·    Знайдіть у тексті опис зовнішності провідника.

Лише один з усього ізраїльського люду вірить у високу світлу мрію — це сам Мойсей:

Се Мойсей, позабутий пророк,

Се дідусь слабосилий,

Що без роду, без стад і жінок

Сам стоїть край могили.

Все, що мав у життю, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

***

Хоч літа його гнуть у каблук

Із турботами в парі,

То в очах його все щось горить,

Мов дві блискавки в хмарі.

Хоч волосся все біле як сніг,

У старечій оздобі,

То стоять ще ті горді жмутки,

Як два роги на лобі.

·         Скільки років тривали блукання Мойсея? До чого вони призвели народ?

Сорок літ кружляв Мойсей по Аравійській пустелі зі своїм народом і його убогими пожитками.

Він підняв народ, надихнув його на високі вчинки, але пройшло багато років, і люди, особливо молоде покоління, вже не хочуть прислухатися до його слів. Для них цінністю є щось конкретне, матеріальне, а мрії про звільнення — це, мабуть, лише красива казка.

·         Чому так важко було Мойсеєві реалізувати свою мету – привести народ до землі обітованої?

Сумніви охопили героя поеми. Не просто весь народ об'єднати єдиною вірою. Хоча саме така віра потрібна, народові. Мойсей знає: "Віра гори ворушить!" А перед очима постають страшні картини людської злоби, ворожнечі і зради, плачу та руїни - і все це дороге серцю люди, це рідний край.

·         Хто такі Авірон і Датан, яку роль вони відіграють в стосунках Мойсея з народом?

Супротивників Мойсея очолили Датан і Авірон, які всілякими способами прагнули підкорити народ своїм приземленим прагненням і світогляду:

...На пророцькі слова їх одвіт: «Наші кози голодні!» І на поклик його у похід:

«Наші коні не куті».

На обіцянки слави й побід:

«Там войовники люті».

Коли Мойсей спробував застерегти євреїв від нового Божого гніву, Авірон звинуватив його у богохульстві. А Датан навіть домігся того, що на зборах синів Ізраїля було прийнято ухвалу, спрямовану проти Мойсея:

«Хто пророка із себе вдає,

І говорить без зв'язку,

І обіцяє юрбі Божий гнів або ласку, —

Той на пострах безумцям усім

Між отсим поколінням

Най опльований буде всіма

І побитий камінням».

У своїх вчинках Мойсей керується не так вказівками Єгови, як почуттям великої любові. Навіть гіркі образи й приниження співвітчизників не викликають у ньому злоби й ненависті.

·         Навіщо Мойсей розповів казку про обрання короля серед дерев?

·         Як ви думаєте, чому саме терен погодився бути королем і чого це його зобов’язує?

Нарешті хтось наче жартуючи запропонував зробити королем терен, і дерева прийняли цю пораду. Терен згодився стати королем і охоронцем лісового царства:

«Я ні станом високий, як кедр, Ні, як пальма, вродливий, І не буду, як дуб, самолюб, Як береза, тужливий. Здобуватиму поле для вас, Хоч самому не треба, І стелитися буду внизу, Ви ж буяйте до неба».

Жодне з розкішних дерев: ані кедр, ані пальма, ані рожа, ані дуб, ані береза — не погодилися служити для захисту, честі, надії, підмоги інших дерев… лише терен згодився принести себе в жертву деревам, боронити їх, щоб вони буяли до неба.

Терен обіцяє бути «...зайцю гніздом, Пристановищем птаху, Щоб росли ви все краще, а я Буду гинуть на шляху».

Алегоричний зміст казки-алегорії

Дерева — се народи землі,

А король у їх колі —

Божий вибранець, син і слуга

Господевої волі.

Мойсей вів далі. Коли Бог творив усі народи, то «...заглядав всім у душу...» Єгова вибирав народ — проводир усього людства. Бог не вибрав гордих, не взяв «...багачів—дукачів, що всю землю плюндрують...», чи «красунів—джиґунів...», чи тих, що сповнені книжкової премудрості.

Бог обрав терен, що «...непоказний на вроду...», «...не має ...слави собі ані з цвіту, ні з плоду...», «...між премудрими ...не мудрець, у війні не войовник». Саме йому

«...поклав ...в душу свій скарб Серцевідець Єгова, Щоб він був мов світило у тьмі, Мов скарбник його слова».

·         Прокоментуйте діалог Мойсея й темного демона пустелі Азазеля з погляду проблеми «вождь і народ». Назвіть якості Мойсея, що тут яскраво виявилися.

Темний Демон пустелі Азазель намагається підірвати віру пророка.

Голос почав допитуватися, чому Мойсей, власне, повів народ Ізраїлю. Може, пророк з гордощів розпочав свою справу, може, він відчував сором від того, що був «братом рабів», і хотів зробити народ таким, щоб йому було мило дивитись на нього.

Голос став спокушати Мойсея, намагаючись довести йому марність справи, якій він присвятив життя:

«Може, голос, що вивів тебе

На похід той нещасний,

Був не з жадних горючих купин,

А твій внутрішній, власний?»

Мойсей відповів йому:

Ні, не правда, що з гордощів я

Розпочав своє діло.

Тільки бачачи люд у ярмі,

Моє серце боліло...

Так, з низин тих, мрячних і лячних,

Я хотів їх підвести

Там, де сам став до світлих висот,

І свободи, і чести.

Відданість своєму народові, усвідомлення його прагнень — риси, якими має бути наділений поводир.

·         

·         Що відчув народ, коли вождь залишив його?

Євреї побачили, що Мойсея на скелі немає, і всіма опанував жах, усі поглядали, «мов убійці, що вбили у сні найдорожчу людину».

  Після розмови з Азазелем Мойсей відчуває сумнів, чи не варто було лишитися в Єгипті.

Нема страшнішого лиха, ніж безвір'я. Вожді без віри не здатні вести за собою людей. Народ, який не вірить у свою долю, пропащий народ.

·         Що вирішив всемогутній Бог щодо подальшої долі маловіра Мойсея?

А що ти усумнивсь на момент

Щодо волі моєї,

То, побачиш, сю вітчину,

Сам не вступиш до неї,

Тут і кості зотліють твої

На взірець і для страху

Всім, що рвуться весь вік до мети

і вмирають на шляху!

Дійшов Мойсей до обіцяної землі, та ступити в неї не зміг.

Але зі смертю Мойсея не вмерли його ідеї та наміри. Єгошуа, «князь конюхів», продовжує справу пророка і проводить ізраїльтян до обіцяної землі. Вогонь свого серця, віри й надії він передав у надійні руки. 

3. Робота в зошитах. Скласти сенкан до образу Мойсея.

4. Домашнє завдання.

 Скласти паспорт поеми "Мойсей"(6б-5-6 складових; 11б-9-10 складових).

25.11.

ТЕМА.  Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Рубрика "Пригадаймо"(ефективність мовлення, мовленнєва поведінка, мовленнєвий вчинок).

2. Опрацювання матеріалу(пп.21-22 с. 69 ).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 4(А письмово, Б усно).

3.2. Вправа 5.

4. Домашнє завдання.

Пп. 21 -22, вправа  7(2 ).

24.11.

ТЕМА.  Філософська поезія І. Франка. Драматизм людських стосунків у “Легенді про вічне життя”. ТЛ: філософська лірика  

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Робота з епіграфом.

Життя людини має сенс до тих пір, 

поки вона   вносить сенс у життя інших людей

 за допомогою любові…

                                            Симона де Бовуар

2. Опрацювання навчального матеріалу.

2.1. Вступне слово вчителя.

  З найдавніших років люди придумують символ любові - Серце як уособлення щастя і   прекрасного почуття на землі.А чому саме цей знак? За легендою, цей символ любові і щастя склався від пари лебедів, які романтично розгойдувалися на тлі заходу, з'єднавши свої голови і груди. Крім того, всім відомо, що ці птахи вірні своєму обранцеві або обраниці на все життя. Багатьом людям варто було б взяти приклад з лебедів, бо без своєї другої половинки птахи навіть не можуть жити далі, помирають.  Є й інші версії про те, звідки походить символ любові. Так, люди вважають, що серце сходить ще й до подвійності, тобто числу два, тому що люди - дві половинки цілого, дзеркальні відображення. А серце - це дві двійки, які відображають один одного.

2.2. Пояснення вчителя.

Біблія завжди служила джерелом мудрості щодо покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини. Вона давала той ідеал, духовну підтримку, яких митці не знаходили в реальному житті. Важливу роль відіграла Біблія й у становленні української літератури. Письменники XIX століття зверталися до неї як до джерела  своєї творчості. Не винятком стала і творчість І.Франка.   Це і "Легенда про вічне життя", "Строфи", "Притча про сіяння слова Божого". Поет перемежовує їх із власним світобаченням, творчою уявою, неперевершеною поетичною майстерністю, створює оригінальні шедеври, наповнені життєвою правдою. Його твори несуть гуманістичний, загальнолюдський зміст, постають проти поклоніння і сваволі, несуть головне: доброту і любов. І. Франко зміг втілити в них найголовніші закони людського буття та взаємин. Найбільше значення Біблії І. Франко бачить у проповідуванні любові до ближнього.

Наступною після «Зів’ялого листя» була збірка поезій І. Франка «Мій Ізмарагд», яка вийшла 1898 року. У передмові письменник так пояснює назву збірки: «Ізмарагдом звався в старій Русі збірник статей та притч, почасти оригінальних, а почасти повибираних із грецьких писань отців церкви, підібраних так, щоби цілість становила неначе повний курс практичної християнської моралі».

                       Збірка «Мій Ізмарагд»  

 Автор прагне, щоб у душу читача упала хоч крапля «доброти, лагідності, толерантності не тільки для відмінних поглядів і вірувань, але навіть для людського блудів, і похибок, і прогріхів». Йдеться про розуміння людської природи і сутності людини.

   Так уже влаштоване наше життя, що ми не можемо без інших людей, без спілкування, співпраці з ними, їхньої допомоги й підтримки і, звичайно, їхньої любові. Мабуть, і найбільший егоїст не буде почуватися щасливим, маючи все для задоволення своїх потреб, але залишений сам-один. Тому цілком природною є потреба людини любити, бути коханою, мати сенс життя.

Над цим у своїй філософській ліриці розмірковує І. Франко, над цим поміркуємо і ми, адже у «Легенді про вічне життя» письменник продовжує тему любові й висуває тезу про взаємне кохання як критерій щастя, розмірковує про безсмертя людини, драматизм і дуже часту непередбачуваність людських стосунків.

 2.3. Прототипи твору "Легенда про вічне життя".

 Олександр Македонський - дев'ятнадцятий цар Македонії, син царя Філіпа ІІ Македонського, та Олімпіади, царівни Епіру. Був вихованцем Аристотеля. Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет. Його походи позитивно вплинули на розвиток античної науки (особливо географії) і культури (еллінізм). З 336 до н. е. (з 20-річного віку) правитель Македонії. Забезпечив міцність свого правління перемогами над фракійцями та іллірійцями. Перемоги над перським царем Дарієм III біля Граніка (334 до н. е.), Іссі (333 до н. е.) відкрили йому шлях до Єгипту, де він коронувався короною фараонів і заснував місто Александрію. Після вирішальної перемоги над Дарієм при Гавгамелах(331 до н. е.) повністю підкорив імперію Ахеменідів - Вавілон, Парса іСузи здалися йому без опору.

У Вавілоні, де він жив, зайнятий державними справами і планами нових завойовницьких походів, після одного з банкетів, цар раптово занедужав і через кілька днів помер на 33-ому році життя. Вмираючи, він не встиг призначити свого спадкоємця. Один з найближчих соратників - Птоломей перевіз тіло володаря у золотій труні в Олександрію і поховав там.

Напис на надгробному камені могили Македонського свідчить:

 «Цього клаптика землі виявилося досить для того, кому не вистачило Всесвіту».

 Птоломей- правитель і цар Єгипту, родоначальник Птоломеїв, син Птоломея Лага.

Воєначальник Олександра Македонського, отримав Єгипет в управління 323року до н.е. під час поділу імперії діадохами. У жорстких війнах діадохів зумів розширити межі елліністичного Египту, приєднавши Киренаїку, Південну Сирію та Кіпр. За нього розпочалась відбудова Александрії, а неподалік Фів засновано нове місто - Птоломіада.

  Роксана – бактрійська княжна, дружина Олександра Македонського.Народилася я в Бактрії. Батько місцевий вельможа Оксіорта (Ваксувадарва). При наближенні Олександра Великого він відправив дружину і дітей у неприступну фортецю, іменовану Скелею Согдіани. Проте під натиском македонян фортеця здалася в 327р. до н.е. і всі її мешканці, включаючи дружин і дітей Оксіарта, виявилися бранцями Олександра.

Грецький письменник Арріан так розповідає про мою долю: «Одну з цих дочок звали Роксана. Вона була дівчиною на виданні, і ті, хто брав участь у поході, повторювали, що вона була найвродливішою із жінок, яких вони бачили в Азії, виключаючи одну тільки дружину Дарія. Олександр закохався в неї з першого погляду, але, хоча вона й була полонянкою, відмовився через пристрасний потяг до неї взяти її силою, і опустився до одруження з нею»

Роксана супроводжувала Олександра в його поході в Індію і під час повернення у Вавілон (326-324 до н.е.). Під час індійського походу помер її з Олександром новонароджений син. Після повернення з походу романтичні почуття Олександра до неї, можливо, ослабли, і він одружився зі Статірою, дочкою перського царя Дарія ІІІ, іще однією персіянкою царської крові.

323 року до н.е. Олександр раптово помер, залишивши Роксану вагітною, а через місяць після його смерті вона народила сина, назвавши його Олександром. Залишившись без єдиного захисника, вона з сином опинилися в центрі політичних інтриг імперії, що вже розпадалася. Син підростав і міг незабаром претендувати на престол, користуючись славою батька. Але 14-річний хлопчик,  Олександр ІV, був таємно вбитий в 309р.до н.е.

2.4. Підготовка до читання поезії.

Поезія «Легенда про вічне життя» дуже цікава, насичена філософським змістом, а її тема залишиться актуальною у будь-які часи. Адже у вірші йдеться про кохання, про те, що «Життя - вічна боротьба, а життя без любові - ніщо».  Тема цієї поезії - це нездатність людей керувати власним щастям та обставинами, прагнення людей здобути вічне життя. У творі І. Франко ставить перед читачами важливі питання: що важливіше - шанс бути коханими і щасливими чи могутність і вічна молодість? Звичайно ж, краще бути коханими і щасливими, навіть якщо для цього доведеться відмовитися від усіх мрій!

«Легенда про вічне життя» - дуже сильний твір, який змушує замислитися над одвічними людськими питаннями, над тим, чим же справді може керувати людина. Крім того, автор підштовхує до міркування про безсмертя, про те, потрібне воно людині чи ні. 

3. Теорія літератури(записати в зошити).

Лірика філософська — різновид лірики, спрямований на філософське осмислення світу, людини, який є виявом філософських поглядів, процесу самоусвідомлення ліричного героя у загальній картині буття. Філософська лірика і філософія мають спільний предмет осягнення — загальні закономірності життя, природи, розвитку суспільства. Однак якщо наука базується на узагальненнях логічного порядку, то поезія — на художніх образах, асоціативних роздумах, виражених естетичними засобами.

4. Домашнє завдання.

 Прочитати поезію(сс. 91-95), знати зміст, усно проаналізувати твір(рід, вид, жанр, тема, ідея, основна думка, образи твору, проблематика, образи-символи).

24.11.

ТЕМА.  Ефективність мовлення. Мовленнєва поведінка. Мовленнєвий вчинок

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Мовне спостереження(вправа 1 с.68).

2. Опрацювання матеріалу(пп.21-22 сс.68-69(частково).)

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 2(усно).

3.2. Вправа 3(списати текст, зробити його орфографічно-пунктуаційний аналіз(усно), письмово А ).

4. Домашнє завдання.

Пп. 21 -22, вправа  6(А ).

23.11.

ТЕМА.   Поетична збірка І. Франка “Зів’яле листя”. Любовні мотиви в поезіях “Ой ти, дівчино, з горіха зерня” і “Чого являєшся мені...”

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1.Робота в зошитах(асоціативний ряд до слова "кохання").

2.Опрацювання навчального матеріалу.

2.1. Слово вчителя(записати основну інформацію про збірку "Зів"яле листя").

 До збірки  "Зів’яле листя" ввійшла найкраща   інтимна лірика. Сюди ввійшли твори, написані протягом 1886  – 1896 . Причиною написання віршів збірки було нерозділене кохання. Назва збірки символічна. Зів’яле листя символізує собою втрачені надії, нещасне кохання. Сам автор визначив жанр збірки - "лірична драма".

 Збірка складається з трьох частин. Оскільки назва пов’язана з листям,   ці частини названо «жмутками» листочків. До кожного жмутку   вміщено по 20 творів. У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але все ж таки переважає   інтимна лірика без надії на взаємність. У поезіях другого "жмутка"  оспівано не лише кохання, яке спалахує з новою силою(хоча і  не надовго), а й чарівну красу природи. Найбільші переживання через нерозділене кохання втілені в поезіях третього "жмутка", де герой остаточно втрачає надію на щастя і накладає на себе руки.

 У центрі ліричного сюжету книги – романтичний юнак, що скаржиться на неприхильність до нього дівчини, в яку закохався. Вірші пройняті неймовірним сумом і душевними переживаннями.

«Тричі мені являлася Любов…» - лірична сповыідь Франка.

Всім цікаво, хто вони, оті три Франкові кохання, ті три музи, три жінки його творчої долі.

 

Тричі мені являлася любов.

Одна несміла, як лілея біла,

З зітхання й мрій уткана, із обснов

Сріблястих, мов метелик, підлетіла.

Купав її в рожевих блисках май,

На пурпуровій хмарі вранці сіла     

І бачила довкола рай і рай!

Вона була невинна, як дитина,

Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

 

Дослідники життя й творчості Івана Франка вважають першим коханням Франка Ольгу Рошкевич. Донька священика із гірського села Лолин. Франко закохався в неї під час останніх гімназійних канікул, даючи приватні уроки її братові Ярославу. Почуття було дуже сильним, повним, глибоким, бо Івана та Ольгу єднала не тільки пристрасть, а й щира дружба, переконання, спільна перейнятість літературними й громадськими справами. Вони мріяли одружитися. Однак перше Франкове ув’язнення зруйнувало його першу любов. Ольга не хотіла протистояти волі батька отця Михайла Рошкевича, що не бажав мати за зятя учорашнього політв’язня. Іван болюче пережив цю розлуку і довго не міг простити коханій її зради.

Далі минуло ще трохи часу і...

 

Явилась друга — гордая княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона

Відсунула і шепнула таємно:

«Мені не жить, тож най умру одна!»

І мовчки щезла там, де вічно темнно.

 

Іван Франко познайомився з Юзефою Дзвонковською в маєтку Дзвонковських неподалік від Станіслава. Почуття спалахнуло, та ненадовго: Юзефа відмовила Іванові, бо хворіла сухотами й знала, що невдовзі помре.

 

Явилась третя — женщина чи звір?

Глядиш на неї — і очам приємно,

Впивається її красою зір.

То разом страх бере, душа холоне

І сила розпливається в простір.

За саме серце вхопила мене,

Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась

І смокче кров, і геть спокій жене.

Минали дні, я думав: наситилась,

Ослабне, щезне… Та дарма! Дарма!

 

Її ім'я — Целіна Зигмунтовська. «Одна панночка полька», що стала фатальною зіркою Франкової душі на довге десятиліття, а заодно — прототипом цілої галереї героїнь його кращих творів. Любов не була взаємною. «Беатріче» виявилась упирем, що безжально ссав поетове серце. Зате життєве страждання, як то завше буває в мистецтві, сторицею воздалося на сторінках творів. Більшість із них — справжні шедеври, якими українське письменство може повеличатися перед світом. 

2.2. Читання поезій(сс.85-86), ідейно-художній аналіз в процесі бесіди за творами.

3. Домашнє завдання.

Скласти і записати в зошити  сенкан до образу ліричного героя поезії "Чого являєшся мені...", опрацювати   матеріал підручника(сс.85-91), вивчити напам"ять за вибором одну поезію. 

21.11.

ТЕМА.   Естетика тексту 

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Словникова робота (редагування словосполучень).

Завданням є виправити помилки, записавши правильний варіант.
  В залежності від обставин, виступ по темі, по проханню, по власному бажанню, за браком часу, за нашою думкою, з великою охотою, по всім правилам, по потребі, по вимозі, допустити помилку, вірний результат, ліквідувати недоліки, прийти до згоди, приходити до висновку.

2. Опрацювання матеріалу(пп.19-20, с.65(останній абзац)).

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 5(Б+А(надписати  тропи).

4. Домашнє завдання.

Пп. 19-20, вправа 7(скласти і записати план майбутнього виступу на одну із поданих тем).

18.11.

ТЕМА.  Підготовка тексту до виступу

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Ситуативне завдання(вправа 1 пп.19-20).

2. Опрацювання матеріалу(пп.19-20)

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 2(усно).

3.2. Вправа 3(усно А,   письмово  Б, В).

4. Домашнє завдання.

Пп. 19-20, вправа  4(А, В).

17.11.

ТЕМА.  Франкова концепція поступу людства, вираження незламного оптимізму в поезії І. Франка “Гімн”.ТЛ: гімн

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Клоуз-тест(письмово)

1. Твір «Сикстинська Мадонна» написаний під враженнями від картини… 

2. «Сикстинська Мадонна»  за  жанром… 

3.  Ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба: два чотиривірші (катрени)   і два тривірші (терцети) - це …  

4. Чотиривірш називається… 

5. Тривірш називається… 

6. Двоскладова стопа із наголосом на 2 складі – це… .

7. Допоміжними стопами є… 

8. Символом вищої краси та жертовної материнської любові є …  

9. Хто смів сказать, що не богиня ти? Цю людину Франко називає …  

10. Основним прийомом розкриття теми у перших 2 строфах є…. 

11. Твір входить до збірки…  

 2. Опрацювання навчального матеріалу.

2.1. Слово вчителя.

Відомий літературознавець, академік НАН України Микола Жулинський писав: «Обов’язок національної інтелігенції, інтелектуальної еліти нації — пробуджувати почуття національної гідності, формувати історичну й політичну свідомість українців, визначати національні інтереси й пріоритети, зберігати національну ідентичність  і  духовно й морально консолідувати націю. Великі українці, такі як Іван  Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський, присвятили себе виробленню дороговказів пригнобленій українській нації, яка одвічно поривалася звільнитися із пут рабства  і  приниження. Вони вірили в духовну силу українського народу, зміцнювали національну духовність своєю творчістю, своєю подвижницькою працею на ниві науки, літератури, культури  і  політики, бо знали, що рано чи пізно потреба політичної самостійності України увійде, за словами Івана  Франка , «на порядок дня політичного життя Європи  і  не зійде з нього, поки не здійсниться»».

       Саме громадянській  темі  й присвячена поетична  збірка   І .  Франка  « З  вершин  і  низин», яку він видає 1887 року (друге видання, доповнене й перероблене, вийшло 1893-го). Це — двадцятирічний поетичний доробок письменника. Після «Кобзаря» Т. Шевченка  збірка   І. Франка  «З вершин  і  низин» була найвидатнішим внеском у скарбницю української  поезії  другої половини ХІХ століття.

 Збірка  складається із семи розділів:

1)    перший — «De profundis» («З глибини»), що об’єднує цикли: «Веснянки», «Осінні думи», «Скорбні пісні», «Нічні думи», «Думи пролетарія»  і  «Excelsior!» («Вище!»);

2)    другий — «Профілі  і  маски», який поділяється на цикли: « Поезія », «Поет», «Україна», «Картка любові», «Знайомим  і  незнайомим», «Оси»;

3)    третій — «Сонети», що включає два цикли: «Вольні сонети»  і  «Тюремні сонети»;

4)    четвертий — «Галицькі образки»;

5)    п’ятий — «Жидівські мелодії»;

6)    шостий — поема «Панські жарти»;

7)    сьомий — «Легенди».

 Центральна проблема  збірки  — людина  і  суспільство, а провідний мотив — заклик до осмислення себе як особистості, до збагачення свого духовного світу, самовдосконалення.

        Автор намагається максимально наблизити свого героя до читача, розкрити його духовний світ, показати, як суспільні, історичні події, соціальні настрої хвилюють його, непокоять, викликають найрізноманітніші реакції. Ліричний герой змінюється, зростає духовно, набуває життєвого досвіду, шукає себе в суспільстві, формує власну позицію. Відтворити напруженість його внутрішнього життя авторові допомагає досить складна система композиції всієї  збірки , кожний вірш, цикл, розділ якої має своє місце  і  роль. Автор присутній у кожному рядку, хоч він говорить то від імені пролетаря, то представника іншої суспільної верстви.

        Франко  намагається розв’язати загальнолюдську проблему подолання відчуження особи в суспільстві шляхом показу її активної участі в життєвій боротьбі. Ліричний герой, перебуваючи в постійному пошуку себе, віддаючи цьому всі свої сили, помисли, набуває соціально визначеного обличчя людини з високою політичною й національною свідомістю. Вороже оточення намагається зламати борця, загасити його вільний дух, морально й фізично знищити.   Ідеал  Франка  — «цілісна людина», внутрішнім стрижнем якої є «дух, наука, думка, воля».  

2.2. Виразне читання вірша + визначення мотивів, образів-символів, теми+ТЛ.

Гімн (  похвальна пісня), також сла́вень — урочиста пісня, яка вихваляє та прославляє кого-небудь або що-небудь.

Провідний мотив, мотиви: "національне відродження", "віра в майбутнє, у людський геній"; "просвіта як шлях у майбутнє", "творче начало в людині", "знищення зла", "воля".

 

Тема: поступ; творче начало в людині й нації; доля народу й України на історичному роздоріжжі й у перспективі на майбутнє.

 

 Образи: людей: міліони — народ, який прозрів; сини — майбутнє нації; попи, царі, військові, шпіони, тюремники — зло минулого; "вічний революцйонер" — дух, наука, думка, воля; предметів і явищ: хати мужицькі, верстати ремісницькі, місця недолі й сліз; зла руїна — минулий світ, який падає під тиском нового життя; лавина — знищення зла; розвидняющийся день — прийдешнє.

2.3.  Евристична бесіда.

— Що  Франко  вкладає в поняття «революціонер»  і  чому він «вічний»?

 — Чому образ ворожих, реакційних сил у вірші конкретний, реалістичний, а образ «вічного революціонера» — алегоричний?

— Як у  поезії  зображено зростання свідомості народу, його активності в боротьбі за власні права?

— Чому поет ставить в один ряд із духом  і  волею науку та думку?

— Чому вірш названий  гімном ?

— Якою, за  Франком , є концепція(розуміння) людини у вірші? (Ключ:Людина вільна, борець.)

3. Домашнє завдання.

Виразно читати вірш, накреслити в зошиті  схему І строфи, визначити віршовий розмір. Опрацювати матеріал підручника про поезію "Гімн".

 

04.11.

ТЕМА.  Моделювання аудиторії. Налагодження контакту з аудиторією

                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1. Опрацювання матеріалу .

Найчастіше виступ розпочинають з етикетних формул: звертання(Панове... Шановні вчителі та учні... Вельмишановні колеги... Дорогі друзі...Дорогі наші випускники...), привітання, представлення, висловлення радості(Радий вітати... Щасливий бачити... Дозвольте представитися... Радий нагоді поспілкуватися...).
Що таке виступ? Безперечно, це монолог (від грецьк. monos — один та logos — слово), проте монолог особливого типу. Монолог оратора звернений до слухачів, проте оратор не просто говорить, він спілкується, веде з ними бесіду. Відчуваючи реакцію аудиторії (хтось погоджується, хтось
сумнівається, хтось категорично не згодний), оратор повинен реагувати на неї: щось уточнити, проілюструвати, послатися на авторитети, вдатися до переконання. Таким чином,  виникає своєрідний діалогічний монолог —
монолог, адресований аудиторії і кожному слухачеві зокрема.
Готуючись до виступу, оратор має бути готовим до встановлення з аудиторією контакту. Трапляється, що слухачі налаштовані байдуже,недовірливо, навіть недоброзичливо. Щоб привернути увагу аудиторії, «завоювати» її, досвідчені оратори застосовують такий прийом, як «чіпляючий гачок» — так назвав його відомий російський адвокат А. Коні.
«Увага кожного (дитини, неука, інтелігента і навіть вченого),— писав цей видатний оратор,— може бути викликана чимось простим, цікавим і близьким до того, що цей кожен відчував і переживав». Це може бути розповідь про несподівану подію, якусь дивовижу, парадокс, звернення до аудиторії із несподіваним для неї запитанням тощо.
Іншим прийомом поступового встановлення контакту з аудиторією є зосередження уваги оратора на доброзичливому обличчі одного із слухачів. Протягом недовгого часу звертаючись до нього, ніби він є єдиним, як правило, вдається зосередитись і заволодіти увагою залу. Для підтримання контакту оратор має вдивлятися в обличчя слухачів: це дає йому можливість вчасно помітити послаблення уваги. Якщо оратор відчув, що слухачі стомилися, він може вдатися до прийому емоційної розрядки — запропонувати вгадати, кому належить певний вислів, пожартувати, розповісти анекдот тощо. Після такої
«передишки» досвідчений оратор якнайчастіше переходить до найважливішої частини виступу.

Промовець має бездоганно володіти орфоепічними нормами —правильно вимовляти звуки та робити наголос у словах.
Темп — це швидкість вимовляння звуків, складів за певний проміжок часу (наприклад, за хвилину).
Важливою є гучність мовлення оратора. Якщо він говорить тихо, його не почують, надто голосне виголошення промови зазвичай викликає у слухачів роздратування. За висотою голос може бути низьким, високим та середнім — це залежить від його природи. Головне, щоб промовець говорив
природнім голосом. Інтонація — засіб усного мовлення, що полягає у вираженні його мелодики, гучності, темпу, наголосів і пауз. Антиподом багатого інтонаціями мовлення є його монотонність.За допомогою інтонації можна передавати найрізноманітніші почуття й переживання. Таким чином, основні особливості голосу промовця можна перелічити у вигляді плану:
Особливості голосу оратора
1. Дикція (ясна, чітка, правильна вимова звуків).
2. Темп мовлення.
3. Гучність мовлення.
4. Висота голосу.
5. Емоційність голосу (вміння виразити голосом почуття й
переживання).
 2. Практична частина уроку.

2.1.   Вправа 4(А,Б) +матеріал с. 58.

2.2.  Подані речення прочитати, передаючи за допомогою інтонації різні почуття: страху, здивування, погрози, сумніву, захоплення.

Хвалю халву. У полі поле Фрося просо. Купи купу пуху. Гінець з галер згорів. (Нар. творч.)
2.3.Прочитати, передаючи  байдужість, радість, здивування, іронію, розчарування.
     Я з тобою згоден. Ти щасливий. Ходімо швидше. Це була непроста робота.

Пані та панове! Учениці та учні! Мої кохані! Леді та джентльмени! 

3. Домашнє завдання.

 Пп. 19-20, вправа  4(В).

03.11.

ТЕМА.  Титан духу і думки. Іван Франко – письменник, учений, громадський діяч. Багатогранність діяльності письменника 

                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Робота з епіграфом.

Ми не можемо назвати,  

мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би  

не працював Іван Франко і в якій би він не був  великий.

Павло Загребельний

2. Вступний матеріал. 

Від смерті Т. Шевченка ніхто з українців не здобув собі більшої слави і ширшого  розголосу на всіх просторах України, як Іван Франко. Важко знайти у світовій літературі  творця такого діапазону, з такою динамікою культурно-наукової і суспільно-політичної  діяльності, яким був син галицького коваля І. Франко. Він був поетом, прозаїком і  драматургом, перекладачем і літературним критиком, істориком і теоретиком літератури,  театру, мистецтва; був публіцистом, філософом, фольклористом, мовознавцем,  етнографом і економістом; був одним з найвизначніших політиків Галичини кінця XIX – початку XX ст. Люди такого масштабу діяльності репрезентують не лише свій народ,  свою епоху, а й цілу світову культуру.  

Вченим- франкознавцям ще є над чим попрацювати. 

У І.Франка було багато псевдонімів — Джеджалик, Брут Хома, Мирон, Живий, Кремінь, Марко, (близько 100 псевдонімів). Іван Франко писав твори не лише  українською, а й польською, німецькою та іншими мовами. Він був першим професійним  українським письменником, він став для України «університетом, енциклопедією,  академією наук».Усього відомо 6000 творів Франка, які  

займають 50 енциклопедичних томів. 

3. Вивчення життя і діяльності Івана Франка.

Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі на Дрогобиччині в шанованій  людьми досить заможній родині коваля Якова. Мати Івана  

– Марія Кульчицька – була родом із сусіднього села, мала  

гарний голос, любила своїм дітям співати та розповідати  

казки.  

Оскільки в Нагуєвичах школа знаходилась далеко від оселі  

батьків, Яків віддав шестирічного Івана до початкової  

школи в Ясеницю- Сільну. За 2 роки навчання в ній хлопчик  

навчився писати і читати по-українськи, по-польськи і по 

німецьки, вивчив чотири арифметичні дії.

У 1864 році батьки віддали Івана в Головну міську  

школу Дрогобича. Після успішного іспиту за перший  

клас Франка зарахували до другого. Скромний, по 

сільському одягнений хлопчик скоро звідав усі  

знущання і образи від паничів-однокласників та окремих  

учителів. На превелике диво дирекції в кінці  

навчального року Іван виявився найкращим учнем.  

Батько був присутній на екзамені, тішився успіхами  

своєї пізньої дитини і навіть заплакав від радощів. Через  

два місяці старенького батька не стало. Залишившись напівсиротою, Іван почав підробляти на життя, пишучи учням твори. Вчитель  дивувався, що всі вихованці раптом так порозумнішали, перестали списувати, зуміли кожен по своєму розкрити тему. Він і уявити не міг, що більшу частину творчих робіт класу писав  Франко. 

Господарство батьків почало занепадати. І мати змушена була вийти заміж за фізично  здорового і дуже милосердного хлопця Гриню Гаврилика, який став справжнім батьком для її  дітей. Вітчим дав можливість найстаршому сину дружини продовжити навчання і відправив  Івана в Дрогобицьку гімназію, де був високий рівень викладання. 1872 року хлопець втратив і  матір. Здавалось, вітчим після смерті жінки міг би  пустити сиріт по світу голими й босими, але Гринь не   посягнув на майно Франків.  Після 7 класу Франко задумав подорож по рідному  краєві. Будучи репетитором Ярослава Рошкевича, Іван  познайомився зі своїм першим коханням – Ольгою  Рошкевич. Перешкодою до їх щастя став арешт Франка  та його захоплення соціалізмом, який передбачав  

безбожність, а батько нареченої, священик Рошкевич, цього Іванові простити не міг, хоч дуже  поважав його, пророчив хлопцеві велике майбутнє. 

Другим коханням Франка значно пізніше стала Юзефа Дзвонковська, красуня небаченої вроди.  Франко освідчився їй у любові, просив руки, але Юзя, знаючи про те, що в неї туберкульоз і вік  її недовгий, відмовила Франкові і померла самотньою тридцятилітньою народною вчителькою.  Третя любов – Целіна Журовська – мала зовсім інший характер. Це була єдина з коханих  Франка, яка не любила поета, не розуміла і не хотіла розуміти його поривань, холодно  реагувала на освідчення і вірші і тільки на схилі літ втямила, хто любив її й обезсмертив своєю  любов´ю. Про три свої великі любові Франко найкраще сказав у поезії «Тричі мені являлася  любов». В останньому класі гімназії Франко налагодив стосунки  

з журналами та видавництвами. У львівському журналі  

«Друг» він почав друкуватися під псевдонімом  Джеджалик. 

Влітку 1875 року Франко успішно закінчив гімназію і в  

жовтні його зарахували на філософський факультет  

Львівського університету. Юнак і тут виявив свої  

здібності і вже з січня 1876 року почав одержувати210  

злотих із заохочувальної стипендії, а також, як  найталановитіший студент, був звільнений від  оплати за навчання. У Львові Франко стає членом «Академічного  гуртка», починає дружити з М. Павликом. У  студентському журналі «Друг» друкує свої  переклади, вірші, публіцистичні праці. За 

зв´язки з  російськими революціонерами та українцями зі  Сходу поліція робить у Франка обшуки і 12  червня 1877 року садить у в´язницю. «Запхано  мене до найгіршої камери, до злодіїв, убивць та  інших звичайних злочинців»,- підсумовував юнак. У камері було 18-28 чоловік, злочинці  зробили місце Франкові коло вікна, де було найхолодніше, і в окремі дні поет прокидався  припорошений снігом. Ці шість тижнів суворого арешту у львівській в´язниці вплинули на  долю, кар´єру, на вибрану в житті дорогу. Згодом Іван разом із товаришем і спів-

в´язнем М.  Павликом починає видавати на кошти, одержані від М.Драгоманова та Олени Пчілки, журнал  «Громадський друг». Це видання постійно закривали, доводилося змінювати назву на «Дзвін»,  «Молот».

Насичена діяльність Франка   Другий раз його несподівано арештували у березні 1880  р. й на 3 місяці  ув´язнили у коломийській  тюрмі. Митця звинуватили в підбурюванні  місцевих селян проти «законного порядку» і  влади. Після звільнення Франко, хворий на  малярію, голодний, ішов пішки з Коломиї до  рідного села. Спочатку староста заборонив йому  мешкати в Нагуєвичах, аж доки не надійде  паспорт із Дрогобича. Знесилений митець  змушений був повернутися до Коломиї під  наглядом жандарма. «Тяжка це була дорога, після  котрої мені на обох ногах повідпадали нігті на пальцях», - писав Франко.  

Через матеріальну скруту він змушений жити в Нагуєвичах у вітчима й працювати по  господарству. Часу на творчість не було, тож він писав уночі. У таких умовах письменник пише  повість «Захар Беркут», перекладає трагедію «Фауст» Гете, поему «Німеччина» Гейне, пише  статті про Т.Шевченка. 

З 1883 року він знову у Львові, тут він працює в журналі «Зоря». Перебуваючи в травні 1886  року в Києві на вечорі творчої інтелігенції,поет знайомиться зі слухачкою Вищих  університетських курсів для жінок Ольгою Хорунжинською. Через рік вони одружилися. Поет  писав, що одружився з нею «з доктрини», тобто їхній шлюб мав символізувати єдність Східної  та Західної України. Родинне життя їх було нелегким. Та незважаючи на це, Ольга була вірною  дружиною, доброю матір´ю (народила Франкові чотирьох дітей), дала гроші на його навчання в  аспірантурі. Вони разом видавали журнал «Життє і слово», поет присвятив дружині одну із  кращих своїх збірок «З вершин і низин».  

Після здобуття ступеня доктора філософії Франкові, одначе, не вдалося влаштуватися на вільне  місце професора у Львівському університеті,оскільки міністерство не затвердило його на цій посаді з політичних міркувань. У безвиході  

письменник ціле десятиліття мусив працювати  

журналістом у польських і австрійських виданнях!!! 

У 1895 році Франко погодився балатуватися до  

парламенту. Але внаслідок підтасовок і грубих  

махінацій австрійської і польської влади депутатом він  

не став.  

У 1897 році Іванові Яковичу зробили операцію на очах.  

Цей рік можемо вважати найтяжчим у житті  

письменника. Після появи його критичної статті «Поет зради»(про А.Міцкевича), поляки  зробили проживання Франка у Львові неможливим. На будинку поета з´явилося гасло «Геть  Франка», на дереві хтось вночі почепив манекен, схожий на поета. Дружина не змогла винести  цькувань і нервово захворіла. Камінь, який був кинутий у Івана Яковича на вулиці, потрапив у  голову синові Андрієві, який промучився після цього рік і помер. 

Однак письменнику вдалося перемогти обставини й повернутися до активного життя. Він стає  одним із засновників Української національно-демократичної партії, видає роман «Перехресні  стежки», створює поему «Мойсей», пише надзвичайно  цінний « Нарис історії української літератури». 

«Академією в одній особі» називали його сучасники,  

відзначаючи до того ж володіння чотирнадцятьма  

мовами. 

У 1908 році письменник тяжко захворів: турбували  

нирки, почався параліч рук. Незважаючи на лікування,  

Франко міг писати лише за допомогою спеціального  

пристрою. Останні роки були надзвичайно складними  

для письменника, адже синів забрали на фронт, дружина лежала в лікарні. «Мені грозить  просто голодна смерть», - писав Іван Якович у ті дні. 

У 1915 році віденським професором Йосипом Застирцем Франка було висунуто на здобуття  Нобелівської премії. Заяву професора підтримали провідні науковці світу. Проте незабаром  Франка не стало, премію ж одержав інший митець. 

В останні дні письменника доглядали студенти й сторонні люди. Його серце перестало битися  28 травня 1916 року. Некрологи надрукували десятки газет Європи. Похорон був  багатотисячним, але поховали Франка у чужій вишиваній сорочці й єдиному старенькому  костюмі. Грошей на окрему могилу не було, тому його поховали у позиченій ямі на шість  домовин. Лише через 10 років митця перепоховали. На могилі встановили символічну  скульптуру каменяра, що розбиває скелю, прокладаючи шлях у нове життя. Хоча, на   думку людей, він був скоріше українським Мойсеєм, ніж скалоломом. 

4. Домашнє завдання.

Заповнити портфоліо письменника на основі матеріалу, поданого вище. 

1 Ім’я при народженні 

2 Псевдоніми 

3 Дата народження 

4 Місце народження 

5 Дата смерті 

6 Національність 

7 Сімейний стан 

8 Володіння мовами 

9 Кількість арештів, роки 

10 Науковий ступень 

11 Рід діяльності 

12 Усього відомо творів 

03.11.

ТЕМА.  Контакт з аудиторією. Види і цілі слухання

                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1 Мовне спостереження(вправа 1 А(усно),Б(письмово)).

2. Опрацювання матеріалу.

Слухання — це складова спілкування, спосіб отримання й опрацювання інформації.

Талант слухати притаманний не всім. Адже важливо не тільки «слухати» у значенні  «напружувати орган слуху», а й «чути», тобто «розуміти й усвідомлювати сказане,  концентрувати увагу на словах мовця». Якщо людина зайнята своїми думками, переживаннями, вона слухатиме, але не чутиме співрозмовника.

Багато людей чують лише те, що хочуть почути.

Ефективне слухання передбачає правильне розуміння слів і почуттів мовця, зосередження на обговорюваній проблемі.

Види слухання

Залежно від поведінки слухачів розрізняють такі види слухання:

• слухання заради задоволення — це слухання музики, трансляцій спортивних матчів,  розмови на дружніх вечірках, спілкування однодумців; 
   
• удумливе слухання передбачає сприйняття лекцій,  інструкцій з певних проблем з метою розуміння й запам’ятовування;
   
• критичне слухання  виникає внаслідок невпевненості в достовірності в інформації; критично слухають людину, чиї погляди відверто неприйнятні;
   
• емпатичне слухання (англ. empathy — співчуття, переживання) передбачає, що учасник спілкування приділяє більше уваги зчитуванню почуттів, а не слів; слухач прагне увійти в ситуацію мовця й сприймає його слова крізь призму його (мовця) досвіду, почуттів.

Якщо слухач може сформулювати для себе мету здобуття інформації («Для чого я це слухаю?»), тобто у нього є мотивація витрачати свій час і зусилля на оратора, то ефективність процесу слухання одразу зростає.

 

Цілями слухання можуть бути:

• розуміння (оратор розповідає, через що підвищився рівень води Світового океану й що треба зробити, щоб не допустити подальшого підвищення в майбутньому);
   
• запам’ятовування (учитель розповідає, у якій послідовності треба проводити хімічний дослід);
   
• аналіз та оцінка змісту інформації (ви отримали завдання придбати парти для класу, при цьому треба врахувати вік учнів, приблизний зріст і вагу, особливості постави тощо);
   
• довірливі стосунки зі співрозмовником (друзі чи родичі розповідають про приємні або сумні моменти у своєму житті, діляться таємницями).

3. Практична частина уроку.

2.1.Складання мовного грона(види слухання, цілі слухання(сс.  56-57))

2.2. Хвилинка ерудита

► Познайомитись із цікавими дослідженнями науковців. Яка інформація виявилася для вас новою? Чи корисною вона була?

Дослідження підтверджують, що в середньому час нашого спілкування з іншими розподіляється наступним чином: приблизно 42-53 % часу ми слухаємо інших, 16-32 % — говоримо самі, 15-17 % — читаємо, 9-14 % — пишемо. Оскільки слухання займає такий великий обсяг часу, цей процес можна вважати значимою формою міжособистісної комунікації. Більшість людей оцінюють точність свого слухання на 70-80 %. Однак ціла низка досліджень підтверджує, що в дійсності ефективність слухання у більшості становить 25 %, тобто 75 % почутих повідомлень втрачаються. Ми думаємо швидше, ніж говоримо. Звичайна людина здатна сприйняти до 500 слів у хвилину, у той час середня швидкість усного мовлення — від 125 до 150 слів в хвилину. 

2.3.Прочитати поради Іржі Томана про важливість контакту з аудиторією та прийомами його налагодження. Зробити конспект у вигляді ментальної карти(карта думок).

Спілкування — це те, що наповнює щоденне життя кожного. Під час комунікації обмінюємося думками, знаннями, емоціями. Однак, на жаль, не завжди залишаємося задоволеними після розмов. У чому ж справа? А може, в тому, що існує декілька нехитрих правил, які забезпечуть якість наших бесід?

Правило перше: відкритість. Звісно, усі ми «фільтруємо» специфіку розмов: із шефом на роботі, із співробітниками банку, із друзями, у сім’ї тощо говоримо по-різному. Але кожна із цих розмов потребує від нас відкритості, тобто готовності зустрітися з іншим. Набір шаблонових фраз-відмовок про погоду і т. п. ніколи не змотивують спірозмовника до якісної розмови. Навпаки, щирість, уміння виразити свою готовність до прийняття іншого — це вже підвалина успішного спілкування.

Правило друге: діалог! Так, ми всі невиправні егоїсти. Але для розмови завжди потрібен хтось ще, окрім мене, прекрасного. Довгі, детально-виснажливі розмови про себе — це не комунікація. Варто навчитися бачити, чи цікаво співрозмовнику тебе слухати, чи ні. Зрештою, щоб виговоритись, можна просто посидіти перед дзеркалом.

Правило третє: слухай іншого. Мабуть, кожному з нас доводилося побувати в ситуації, коли я говорю — стіни слухають. Це ж образливо, правда? Якщо йдеться про якість спілкування, то слухати співбесідника — основоположне завдання. Бо який же тоді сенс?

Правило четверте: пам’ятай про добрий тон. Ще змалечку всі ми вчимося, що перебивати — не надто культурно. Однак з віком все менше про це згадуємо. Добрі манери ніхто не відміняв. І вони, насамперед,— це вияв самоповаги.

Правило п’яте: не говори для годиться або тому, що треба. Усі ми чудово знаємо, що нічого й нікому не мусимо. Більше того, у спілкуванні, бо воно — вияв внутрішнього бажання кожного. Не варто вести розмову для годиться. Бесіди мають приносити задоволення, а не втомлювати.

Правило шосте: будь відвертим. Уміти назвати біле білим, а чорне — чорним, не загортаючи все у папірці,— це не нахабство і не вроджена властивість характеру, це насправді — результат праці над собою. Висловлена тут і зараз об’єктивна критика може й не збільшить друзів, зате може і справді змінити чиєсь життя.

Правило сьоме: готуйся до важливих розмов і до буденних також. І тут не йдеться про детальний розписаний план розмови, а про саморозвиток. Читай, будь активним, монітор щось цікаве, займайся улюбленою справою — і з тобою буде про що поговорити.

Правило восьме: усміхайся. Це за замовчуванням. Усмішка здатна налагодити комунікаційні потоки навіть тоді, коли слова безсилі.

Правило дев’яте: жестикулюй. Постава тіла, вміння підсилювати сказане жестами — це мистецтво, до якого варто прагнути. Так розмова стає жвавішою та живішою.

Правило десяте: не піддавайся емоціям. Нерідко розмови мають підвищений тон звучання. У таких випадках слід пригадати, що той, хто володіє собою,— володіє світом. Бо слово — не горобець...

Спробуй застосувати ці поради вже сьогодні і результат не забариться!

3. Домашнє завдання.

 Сс. 56-57, письмово доповнити ситуації до видів(3) і цілей(3)  слухання. 

02.11.

ТЕМА.  Урок позакласного читання. І. Карпенко-Карий. "Безталанна"

                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.Опрацювання навчального матеріалу.

Історія створення

Психологічну драму «Безталанна» Іван Карпенко-Карий написав у 1886 році. У першій редакції (1884) цей твір мав назву «Хто винен?». Прямої відповіді на поставлене питання автор не дає. У листі до Михайла Старицького він писав: "Я взяв життя. А в житті не завжди драма розігрується за такими законами логіки, щоб не залишилося місця для запитання: «Хто винен?». Драму «Безталанна» було опубліковано в другому томі творів І. К. Карпенка-Карого (1897).

Сюжет драми

В основі твору — мелодраматичний трикутник: сміливої вдачі, гарний, запальний Гнат, під стать йому палка, весела Варка — перше Гнатове кохання, і дружина Софія — ніжна, тиха і щира. Захоплення Гната Варкою, ревнощі, розрив із нею і одруження з лагідною Софією; повернення колишнього кохання і вбивство Софії — такий сюжет драми. Уся увага драматурга зосереджена на розкритті складної психологічної драми, яку проживають герої. У п'єсі немає «злого генія», який руйнує щастя, а тим часом усі герої, кожен по-своєму, глибоко нещасні. Українське село ще не позбулося важкого спадку феодально-кріпосницького гніту з пануванням патріархальних звичаїв, забитістю (ворожі відносини свекрухи і невістки), селянським індивідуалізмом.

Тяжко мучиться запальний, енергійний Гнат, роздвоєний відданістю дружині Софії й любов'ю до Варки. Софія замість вимріяного родинного щастя зіткнулася з безугавною гризнею свекрухи. Рішуча Варка не знає душевного спокою і справжньої радості від краденого кохання. Старому Івану, батьку Софії, сваха докоряє за кожен шматок хліба. Ганна також не зазнала душевного спокою через клопоти про нужденне господарство.

Герої

Головних героїв твору Гната, Софію, Варку показано серед тієї сфери, серед якої вони діють: сільської молоді на вечорницях, у домашній обстановці.

2. Читання драми.

3. Домашнє завдання.

Дочитати драму, скласти і записати анкету твору(початковий і середній рівні - 6 позицій; достатній і високий - 11 позицій).

21.10.

ТЕМА.  Практична риторика. Риторика як мистецтво. Мовленнєва ситуація

                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

1 Мовне спостереження(усно вправа 1 А,Б).

2. Опрацювання матеріалу(сс.46-47).

3. Практична частина уроку.

2.1.Вправа 4 (завдання А письмово).

Адресат - ....

Адресант - ....

Предмет мовлення(про що йдеться)-...

Умови успішного спілкування(3-4 умови) -...

2.2. Вправа 5(записати діалог(8-10 реплік) до однієї із запропонованих у вправі  ситуацій).

3. Домашнє завдання.

 Пп. 13-14, вправа 7(№1, обсяг - 0,5-0,7с.).

20.10.

ТЕМА.  Підміна особистісних етичних цінностей становою належністю в комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля”. Образ Мартина Борулі

                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Літературна розминка "Так чи ні".

1. У Мартина Борулі було троє дітей.
2. Марися була закохана в Миколу.
3. Найбільшим своїм ворогом Мартин вважає Красовського.
4. У місті в Омелька вкрали чоботи.
5. Націєвський не прийняв пропозиції Мартина приїхати до них у гості.
6. Незмінним атрибутом Націєвського була гітара.
7 Мартин і Палажка сваряться, бо не можуть дійти згоди, хто буде хрещеними батьками внуків.
8.Степан на службі зробив собі непогану кар'єру.

9. Мартин Боруля захворів, бо застудився, доглядаючи господарство.
10. Мартин Боруля погоджується на шлюб Миколи та Марисі і благословляє їх.
11. Головний герой так і не усвідомив, що дворянство - не головне у житті.

2.Робота з епіграфом.

                                              Не дивись, хто вище і хто нижче, хто                                        видніше й знатніше, багатше й убогіше,                                        але дивись на те, що з тобою споріднене…

                                          Григорій Сковорода 

3.Опрацювання навчального матеріалу.

Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими вадами.

Дійсно, сміх – могутня зброя: те, над чим посміялися, втрачає свою значимість і з кумира перетворюється на предмет кепкування. Сміх примушує кожного з нас критично подивитися на себе і прагнути позбавитись тих чи інших недоліків у своєму характері. Сюжет комедії “Мартин Боруля” письменник будує на дійсних фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який довгий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це пішло чимало часу – і марно: дворянство не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тобілевич, а в нових – Тобілевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простої людини вибитися в дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь вивищитися над іншими.

Головний персонаж комедії – це людина із заможної верхівки села. Мартин Боруля не засліплений жадобою збагачення, не позбавлений деяких рис гуманності. Та, на жаль, це натура, скалічена духовно нездоланним прагненням вийти “на дворянську лінію”. Коли б його спитали, навіщо йому, те дворянство, він, певно, не зміг би пояснити як слід своє дивне бажання. Читаючи комедію, ми бачимо, що Мартин – гарний сім’янин, у домі порядок і достаток; і авторитет, і гроші – все це у нашого героя є. Чого ж йому ще треба?

Виявляється, треба титула дворянського, який, на думку Мартина, зробить його паном, а пан – це не мужик… У своєму домі цей герой твору  заводить дворянські порядки, сам мучиться через свої химери, але терпить, бо вважає таку “домашню перебудову” шляхом до політично-правового місця в поміщицько-капіталістичній державі, яке мало дворянство. Мартин велить своїм дітям називати себе не татом, а “папінькою”, а маму – “мамінькою”.

Він довго вранці вилежується в ліжку, як пан, хоча в нього, трудящої людини, від довгого лежання з незвички болять боки. Дочку Марисю хоче віддати заміж за “образованого чоловіка”, сина Степана мріє бачити знатним чиновником. Смішно дивитися, як “правила” дворянського побуту суперечать традиційним порядкам сім’ї Мартина, викликають нерозуміння і подив членів родини. Розв’язка гостро драматична: Мартин скрізь зазнає поразки, і, нарешті, одна літера в прізвищі (Боруля – Беруля) кладе край його змаганням за дворянське звання: рід Мартина не визнали дворянським.

Висміявши таку поведінку свого героя, Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицій, ставлення людини до своєї рідної землі, свого родоводу, прадідівських коренів, праці, народних звичаїв. Головне – не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у всіх життєвих ситуаціях.

4. Розкриття образу Мартина Борулі.

Яким був Боруля до того часу, коли він вирішив жити дворянським життям? Як планує влаштувати майбутнє своїх дітей? Чи думає про їхнє щастя, коли вирішує їхню долю? Які порядки впроваджує герой у своєму домі, щоб відповідати дворянському званню? Як близьке оточення ставиться до прагнення Борулі жити дворянським життям? Доведіть, що Мартин Боруля від природи досить-таки непогана людина, якій важко позбавитись окремих рис свого гуманізму.

    Головний герой із дитинства вважає працю джерелом добробуту, його батько «все дбав про хазяйство», Мартин став заможним господарем завдяки праці: «Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тілько той має право істи, хто їжу заробляє». Він добрий чоловік і турботливий батько. До дружини звертається «Палазю», «душко», часто радиться з нею, поважає, мріє про щастя дітей, не шкодує для цього грошей, Мартина поважають у селі тощо. Зрештою Мартин здатен, про свідчить фінал твору, тверезо оцінити ситуацію і відродитися до нового життя, правильно розставити пріоритети.

  Навіщо ж був цей експеримент, наруга над собою та іншими?

Основою соціальною причиною прагнення Борулі стати дворянином є недосконалість суспільства, в якому людину цінують не за її якості, а за соціальний статус, належність. Психологічних причин кілька:по-перше,Боруля – особистість, яка прагне завжди бути в русі, чогось досягати. розвиватися, і йому це вдається, тому він не може зупинитися у своїх прагненнях отримати те, що задумав; по-друге, Боруля – людина із загостреним почуттям власної гідності, і це не дозволяє змиритися зі становищем «мужика» й «бидла».

Які ж чинники вплинули на формування етнокультурної приналежності Борулі?

  Мартин Боруля виріс в українському культурному середовищі й рідна мова, традиції, виховання батьків сформували його етнічнокультурну приналежність. Слід зазначити, що вона   є сталим, незмінним елементом ідентичності.

     Під впливом українського етнічно культурного середовища сформувалися його інтереси, уподобання, особистісні якості:статечність, працьовитість, чесність, щирість, простодушність, довірливість, наївність. Саме вони зумовлюють його унікальність як людини.

Унаслідок боротьби за дворянство Мартин Боруля набуває інших рис:непрактичності, марності, непотрібності та безглуздості вчинків.

  У чому причина хвороби Мартина Борулі?

    Його прагнення вивищуватись над оточенням, нехтувати родовими традиціями, нормами народної моралі призвели до тимчасової втрати особистісних орієнтирів. Цей феномен дослідники називають кризою ідентичності, що тісно пов’язана з кризою сенсу життя.

 Хто ж допоміг йому подолати цю кризу-хворобу? Спонукав до розуміння своєї унікальності, інтересів і здібностей, допоміг відчути свої цінність  й обмеження?  Товариші, друзі, з якими Мартин Боруля виріс в одному українському етнокультурному середовищі. і перш за все Гервасій, який є виразником авторської позиції:не дворянство, а особистісні якості людини визначають її роль і місце в суспільстві: « … хто вчену голову має, то дворянин, а вже як неграмотні дворяне, то …»; «Дворянство без розуму і без науки хліба не дасть».

      Отже, інтеграція(відновлення) в нову спільноту не повинна призводити до втрати особистісної етнокультурної ідентичності, а люди, які цінують рідну культуру, пишаються своїм походженням, бережуть рідну мову, пам’ятають свою історію, завжди в пошані. Ідентичність(унікальність, приналежність до певної спільноти)  є не лише усвідомленням людиною самої себе, а й того, якою її сприймають інші.

5. Домашнє завдання.

Скласти і записати сенкан (за варіантами).

Ів. - про твір "Мартин Боруля"

ІІв. - до образу Мартина Борулі.

20.10.

ТЕМА. Аналіз контрольної роботи

                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.  1.  Аналіз результатів контрольної роботи.

2.   2.  Колективна робота над   типовими помилками.

3.   3.  Практична частина уроку.

Вправа 5 (сс.40-41).   

 4.  Домашнє завдання.

Поавторити вивчене, закінчити роботу над помилками, допущеними в  контрольній роботі.

  

19.10.

ТЕМА.Іван Карпенко-Карий. Комедія “Мартин Боруля”, її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя

                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Робота  з епіграфом.

                     Сцена — мій кумир, театр — священний                 храм для       мене! 

 

                                   Іван Карпенко-Карий

 

Написавши вісімнадцять п'єс, автор став найяскравішою зіркою в сузір'ї кращих українських драматургів. Письменник творив у різних драматичних жанрах.  

2. Встановлення відповідності. 

1. Драма -	А) це драматичний твір, у якому відображається смішне і потворне в житті, висміюються негативні риси людей та соціальні вади.
2. Трагедія -	Б) це один із 3 осн. родів літератури (крім епосу та лірики), в основу якого покладено соціальний і побутовий конфлікт
3. Трагікомедія -	В) драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий, непримиримий і життєво важливий для певної епохи конфлікт, що провадить до поразки, часто й загибелі героя; виникла у Стародавній Греції
4. Комедія -	Г) драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і трагедії, і комедії.

 

3. Проблемне запитання: А які основні ознаки драматичного твору? (Твір призначений для театральної постановки, тому складається з двох частин — мова героїв і ремарки, які вказують режисеру на декорації та дії персонажів.)

 4 . Опрацювання навчального матеріалу.

4.1.Сприйняття лекційного матеріалу .

     Драматичний твір «Мартин Боруля» (1886) є   комедією.  Автор змушує читача побачити в комедійних ситуаціях не такі вже й смішні сторони дійсності.  

Яка ж історія написання п’єси? Які проблеми порушуються у творі?  

  Історія Мартина Борулі, котрий мріє відновити собі статус дворянина, дуже співзвучна з відомою комедією Мольєра «Міщанин-шляхтич», яку ви вивчали на уроках зарубіжної літератури. Можна подумати, що сюжет український автор запозичив у Мольєра.  І все ж таки ні. Не запозичував Карпенко-Карий сюжет Мольєра. Пан Журден врешті - решт так і не зрозумів своєї помилки і залишився посміховиськом. Тоді як Мартин Боруля в кінці твору очищається вогнем від «дворянського недугу» й усвідомлює, що без титулу йому легше жити.

Що найбільше любив у житті і без чого не міг існувати Карпенко-Карий — це родина і театр, які нероздільно пов’язані між собою. І дуже часто моменти з історії сім’ї з’являються у його п’єсах. Історія з дворянством мала місце і в родині Тобілевичів. Батько І. Карпенка-Карого, Карпо Адамович, за походженням був зубожілим шляхтичем, якого імперська влада після приєднання правобережних українських земель до Росії позбавила станового привілею, змусивши йменуватись міщанином, «доказывающим дворянство».Для Карпа Адамовича це «доказування» дворянського титулу стало чи не сенсом усього життя, тоді як діти дивилися на марні батькові клопоти з іронією. Дружина І. Карпенка-Карого Софія Віталіївна згадувала про те, як   Карпо Адамович затіяв судову справу про визнання роду Тобілевичів дворянським: «І все, здається, було вже зовсім готове, коли раптом хтось із писарів довідався, що в давніх паперах Тобілевич, а в нових Тобелевич, — і в дворянстві відмовили. Батько мало не заслаб з горя. Зібрав докупи всі права, герб, грамоту, зв’язав наглухо мотузкою і заховав на самий спід скрині…». Цікавою була реакція старшого Тобілевича на п’єсу «Мартин Боруля»: «Через багато літ, коли давня залежність і бідність згадувались як тяжкий сон, прочитав Іван батькові свою комедію «Мартин Боруля», старий слухав, а врешті з німим докором погрозив синові пальцем, а в очах було повно сліз. У цій комедії він пізнав себе, своє колишнє горе». А якщо прослідкувати життя Івана Карпенка-Карого, то бачимо, що працює він писарчуком, канцеляристом, а потім столоначальником і секретарем, як і син Мартина Борулі.

               Проблеми, які порушуються у творі :

1. Проблема людської гідності, усвідомлення того, що щастя не в чині або посаді.

2.  Проблема праці як духовної потреби і джерела матеріального достатку.

3. Проблема батьків і дітей.

4. Проблема кохання і сімейного щастя.

4.2. Сценічна історія.

 У п’єсі перед нами постає Україна середини 80-х років ХІХ століття. Зважаючи на те, що це був один із перших творів письменника на сучасному матеріалі, то, безперечно, «Мартина Борулю» з інтересом сприйняли перші його глядачі (прем’єра відбулася того ж 1886 року).У чому ж секрет більш ніж 100-річної сценічної популярності п’єси?   Безперечно, в тому, що твір насичений загальнолюдськими, так званими вічними проблемами. Драматург гостро висміяв і засудив заможну верхівку села, що в гонитві за дворянськими привілеями ігнорує здорові морально-етичні норми, а також станове честолюбство і паразитизм привілейованої соціальної касти — дворянства.

     П’єса з успіхом ставиться у театрах України.  У 1953 році було знято фільм на Київській кіностудії .У ролі Мартина Борулі — народний артист України Гнат Юра. 

5. Домашнє завдання.

 Прочитати твір "Мартин Боруля".

17.10.

 ТЕМА. Контрольна робота №1. Лексикологія. Лексикографія. Лексична норма

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

І рівень (3б.: по 0,5 б.):

1. До лінгвістичних словників належить словник

А) медичних термінів;

Б) політологічний;

В) наголосів;

Г) Вікіпедія.

2. До лексичних помилок належать (виберіть шість варіантів):

А)  уживання слів у невластивому значенні;

Б) неправильне написання слів;

В) неправильне вживання граматичної форми слова;

Г)  повторення спільнокореневих слів;

Д) порушення лексичної сполучуваності слів;

Е) неправильне вживання розділових знаків;

Є) порушення стилю мовлення;

Ж)  уживання слів-кальок;

З) уживання зайвих слів (багатослів’я);

И)  повтор однакових слів;

К) неправильне наголошування слів;

Л) неправильна вимова звуків.

3. Правильно поєднано слова в рядку:

A) ширина кругозору;

Б) туристська путівка;

В) голосиста розмова;

Г) еміграція птахів;

Д) виборча дільниця.

4 . Слова-синоніми містяться в рядку (визначте групи слів за значенням):

А) книжний – книжковий,        

Б) безпомилковий – неправильний,                          

В) експансивний – стриманий,                        

Г) безсумнівний – очевидний,                  

Д) ексцентричний – передбачуваний.

5. Прикметник конспіративний є антонімом до слова:

А) нелегальний;

Б) відкритий;

В) секретний;

Г) незалежний;

Д) контрольований.

6. Позначте три рядки, у яких не всі словосполучення нормативні:

А. Спортивний майданчик, тактовний маневр, корислива справа.

Б. Цілковита тиша, міський майдан, стати в нагоді.

В. Земельна ділянка, горизонтальне становище, площа квадрата.

Г. Стан здоров’я, правильна відповідь, привокзальна площа.

ІІ рівень(3 б. по 0.5 б. і 1б. )

7. Фразеологізм НЕ можна утворити, якщо до дієслова сідати додати слова:

А) на голову;

Б) не у свої сани;

В) за стіл;

Г) на плечі;

Д) в калюжу.

 

8. Змоделюйте словосполучення, поєднавши слова   колонок:

1) відносини

2) стосунки

3) відношення

 

А) майнові;                           Б) відсоткові;

В) сина з батьком;    Г) міждержавні;

Д) позастатутні;        Е) синтаксичні;

                                   Ж) правові.

9. Увідповідніть фразеологізми-синоніми:

1) з усіх ніг; 2) з голими руками; 3) з одного тіста книш; 4) з горобину душу.

А) як у кота сліз; Б) до останнього подиху; В) аж у вухах вітер свистить;  Г) два чоботи на одну ногу;  Д) вітер у кишенях свистить.

 

 

10. Увідповідніть фразеологізми-антоніми:

1) опускати крила;

2) держати кирпу;

3) доходити ладу;

4) записати на лобі;

 

А) скинути з плечей;

Б) гнути спину;

В) викинути з голови;

Г) держати хвіст бубликом;

Д) каші не звариш.

11. Із запропонованих рядів виберіть нормативні для української мови словосполуки та конструкції:

Нарада з проблем – нарада по проблемам – нарада по проблемах;

агент з продажу – агент по продажу;

на замовлення міністерства – по замовленню міністерства;

фахівець з логістики – фахівець по логістиці.

 

ІІІ рівень(3 б. )

12. Відредагувати словосполучення (2б.)

1) в якості туриста побував —

2) ведучий інженер —

3) відмінити закон —

4) бувший у користуванні —

5) вести себе ввічливо —

6) згідно чинного законодавства —  

7) відповідно наказу / у відповідності з наказом —

8) співпадають думки —

9) міроприємство —

10) вважати необхідним —

13. Змоделюйте словосполучення, поставивши іменник у потрібному відмінку (1 б.):

1) навчатися (малювання, математика, автоводіння, англійська мова);

2) дякувати (ви, ти, друг);

3) запобігти (катастрофа, лихо);

4) опанувати (справа, історія);

5) оволодіти (комп’ютерна програма).

 ІV рівень (2 б.)

Відредагуйте подані речення. Запишіть правильно.

1. Бухгалтер призначається на посаду і звільняється від неї відповідно із умовами контракту.

2. Розмір орендної плати встановлюється по домовленості сторін.

3.Новостворені селянські господарства звільняються від сплати податків на протязі трьох років.                                                                                                                                                                                    

4. Не дивлячись на погодні умови, ми добилися бажаних результатів.

 

14.10.

ТЕМА.Есе.Види есе.Вимоги до його написання. Написання вільного есе "Прекрасна мить щастя"

                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.  1.     Опрацювати навчальний матеріал.  

 Есе(фр. еssai — спроба, нарис) — прозовий твір, у якому автор висловлює свої міркування з приводу суперечливого, неоднозначного питання щодо проблеми, не претендуючи на вичерпне висвітлення теми.

В есе треба створити ефект розмови, легке спілкування з читачем. Тут немає вигаданих героїв і сюжету, що властиві оповіданню. Ви можете інформувати про події (а не переказувати їх), роз"яснювати  їх, висловлюючи свої пояснення й переконання. 

2. Робота з підручником(с.44 таблиця).

3.   3.  Практична частина уроку.

3.1. Вправа 6(с.45).

3.2. Робота над написанням вільного есе"Прекрасна мить щастя". 

4.   4.  Домашнє завдання.

С. 44,  закінчити есе.

  

13.10.

ТЕМА.Іван Карпенко-Карий. Життя і творчість. Багатогранність діяльності. Новаторство

                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Робота  з епіграфом.

Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя,

се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори;

се розуміє кожний, хто знає що він був одним із батьків новочасного українського театру,

визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література.

І. Франко

2. Опрацювання навчального матеріалу.

2.1.Сприйняття лекційного матеріалу із записом у зошити.

Талановитий драматург-новатор, Іван Карпенко-Карий збагатив українську літературу творами різноманітних жанрів — соціально-побутовою і соціально-психологічною драмою, соціальною комедією характерів, історичною драмою. Високою акторською майстерністю, зокрема природженим вмінням передати найсуттєвіше у психологічно вмотивованій поведінці особистості, він вніс вагомий вклад у розвиток українського театру. І як письменник, і як один з корифеїв сценічного мистецтва Карпенко-Карий завжди залишався громадянином і патріотом свого знедоленого краю.

     Іван Франко високо оцінив діяльність І. Карпенка-Карого, назвавши його  одним «з батьків новочасного українського театру».

Іван  Карпенко-Карий, батько української комедії та трагедії, митець, має величний творчий доробок.  Як актор,  віртуозно зіграв ролі Назара Стодолі (твір Т.Г. Шевченка), Герасима Калитки ( «Сто тисяч»), Терентія Гавриловича Пузиря  («Хазяїн»), Мартина Борулі і Омелька («Мартин Боруля»), Потоцького і Яна Шмигельського («Сава Чалий»).

Карпенко-Карий сказав: «Сцена — мій кумир, театр — священний храм для мене».  

Умовно всі його п'єси можна поділити на такі групи:

1) соціально-побутові драми про скалічену долю вихідців із простого люду;

2) драми з життя інтелігенції, зокрема  акторів;

3) комедії, головним сатиричним персонажем яких був учорашній неграмотний селянин, який за короткий час зумів скупити чимало землі й стати багачем;

4) трагедії з історичним контекстом:

-    життя селян;

-    історичні драми;

-    викриття вад людей;

-    показ чиновників – глитаїв;

-    аморальність людей;

-    чисті почуття.

І. Карпенко-Карий — український драматург другої половини ХІХ—початку ХХ ст. — був серед тих, кого сміливо можна назвати новатором.

В українській драматургії до І. Карпенка-Карого сюжет п'єси будувався здебільшого на якійсь любовній колізії і велику увагу приділяли етнографії. Іван Карпович уже в перших своїх драмах відходить від цього шаблону. Виступаючи проти надмірного етнографізму, митець зазначав, що треба «заглибитися в душу народу» й уникати перенасичення твору «етнографією, якої й так досить у наших п'єсах».Іван Франко високо цінував талант І. Карпенка-Карого, зазначаючи, що цей митець здатний «обняти такий широкий горизонт».

Дійсно, діапазон п'єс І. Карпенка-Карого широкий як у жанровому, так і тематично-ідейному аспекті. Від соціально-побутової драми до історичної трагедії, від побутової комедії до соціальної сатири — такий шлях пройшов цей видатний майстер драматичного слова.

 

2.2. Рубрика "Це цікаво".

Важко знайти ще одну таку родину, щоб такою ж мірою прислужилася розвиткові українського театру, як це зробила родина Тобілевичів. Із шести дітей четверо стали справжніми зірками української сцени, її корифеями.

Вони походили з родини збіднілого шляхтича Карпа Адамовича Тобілевича, що заробляв на життя, працюючи управителем панських маєтків. Кожен із братів взяв собі звучний псевдонім: Іван став Карпенком-Карим (від імені батька та прізвища улюбленого персонажа — Гната Карого з п’єси «Назар Стодоля»), Микола став відомим світові під прізвищем Садовський (це було дівоче прізвище їхньої матері, Євдокії Зіновіївни Садовської), Панас називався Саксаганським (від назви річки Саксагань, що протікала в рідних місцях Тобілевичів). Крім того, до славетної родини Тобілевичів належали й інші видатні театральні діячі: акторки Марія Садовська-Барілотті, що доводилася сестрою братам Тобілевичам, Софія Дітковська-Тобілевич — друга дружина Івана Карпенка-Карого, Марія Заньковецька, дружина Миколи Садовського, Лідія Квітка, що була першою дружиною Панаса Саксаганського.

3. Домашнє завдання.

 Опрацювати біографію І. Тобілевича(сс.64-67), вивчити із зошита.

13.10.

ТЕМА.Утвердження лексичної норми у словниках української мови

                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.  1.  Мовне спостереження(усно вправа 1 пп. 11-12 ).

2.   2.  Опрацювати навчальний матеріал сс. 43-44.

3.   3.  Практична частина уроку.

3.1.  Вправа  з коментуванням(списати, вставити пропущені букви,  розставити розділові знаки).

Прокоментуйте вислів. Наведіть приклади з історії чи власного життєвого досвіду, які підтверджують актуальність порушеною Ліною Костенко проблеми мовної пасивності українців.

Ми повин..і бути свідомі того що мовна проблема для нас актуальна й на початку ХХІ століт..я і якщо ми не схаменемося то матимемо дуже невтішну п..рсп..ктиву (Л. Костенко).

3.2. Доберіть до дієслів, що є у складі словосполучень, синоніми. Які із синонімів є власне українськими словами? У разі потреби зверніться до словника синонімів.

Нехтувати порадою, неволити до роботи, незчутися з радості, не вгавати у розмові, непокоїтися за близьких.

3.3.Вправа 3(письмово 3-4 речення).

4.   4.  Домашнє завдання.

Пп.11-12, вправа 7(А).

  

12.10.

ТЕМА. Розвиток драматургії. Від аматорських гуртків до "Театру корифеїв". Популярність "Театру корифеїв"

                    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.Словник уроку(записати в зошити).

Драматургія — теорія і мистецтво побудови драматичного твору. Драматургією називають також сукупність драматичних творів окремого письменника, країни або народу, епохи.

Слово «корифей» — давньогрецького походження. У перекладі воно означає «поводир», «заспівувач», а в сучасній мові має переносне значення: видатний діяч, основоположник.

Ама́тор (лат. amator, від лат. amo — полюбляю, уподобаю, маю нахил) — непрофесіонал, самодіяльний митець, технік, дослідник.

2. Матеріал для усного опрацювання.

                              Головна заслуга в успішності 

                                    " Театру корифеїв"

                           належить трьом людям: М. Старицькому,   

М.Кропивницькому і І.Тобілевичу (Карпенку – Карому)…

От ці три людини зложили першу українську трупу…

І. Франко

Початок нового українського театру пов’язують із виставою «Наталка Полтавка» І. Котляревського 1819 року в Полтаві. У подальші десятиліття розвиток театру був дуже млявим («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка й «Назар Стодоля» Т. Шевченка).  Аматорські театри виникають наприкінці 50-х років XIX століття в Чернігові, Києві, Кам’янці — Подільському, Кременчуці, Одесі та інших містах.  В аматорських гуртках розпочинали діяльність реформатори українського театру І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицький. У 1873–1874 рр. Марко Кропивницький з успіхом улаштовував українські вистави в Харкові, а 1876 року  створив трупу в Катеринославі.  Проте Емський указ 1876 року, за яким заборонялися вистави українською мовою, спричинив майже п’ятирічний вимушений «антракт» у розвитку національного театру. У 1880 році пункт Емського указу стосовно заборони українських п’єс був переглянутий, унаслідок чого театральні вистави та концерти, хоч і з величезними обмеженнями, але дозволили проводити.

 Вісімдесяті роки дев’ятнадцятого століття на Наддніпрянській Україні стали періодом розквіту українського професійного театру, справжнім батьком якого вважають Марка Кропивницького. 10 січня 1882 року М. Кропивницький здійснив постановку п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля». 27 жовтня 1882 року на сцені міського театру в Єлисаветграді Марко Кропивницький поставив драму «Наталка Полтавка» І. Котляревського, головну роль у ній виконала Марія Заньковецька. Так розпочалась історія українського професійного театру корифеїв. Основу репертуару «Театру корифеїв» становили твори І.Котляревського, Г.Квітки-Основ’яненка, М.Кропивницького, М.Старицького, І.Карпенка-Карого, М.Гоголя, О.Островського та ін. Для повноцінного функціонування новоствореної трупи потрібні були кошти та досвідчений керівник. Ним став Михайло Старицький. На утримання трупи він використав усі гроші з продажу свого маєтку, що дало змогу збільшити персонал трупи, створити власний оркестр, підвищити платню акторам.Уже восени в Єлисаветграді Старицький створив українську професійну трупу, куди ввійшли Олександра Вірина, Ганна Затиркевич-Карпинська, брати Тобілевичі — Микола Садовський (театральний псевдонім від дівочого прізвища матері), Панас Саксаганський (псевдонім від назви місцевої річки Саксагань), Іван Карпенко-Карий, їхня сестра Марія Садовська-Барілотті, Марія Заньковецька та інші самобутні актори, часто звані «корифеями українського театру».  Музичне оформлення спектаклів здійснювали композитори М. Лисенко та К. Стеценко, художнє — В. Кричевський.

3. Домашнє завдання.

Диференційоване завдання за матеріалом уроку.

Достатній і високий рівні: скласти і заповнити паспорт "Театру корифеїв"(7-8 пунктів).

Середній і низький  рівні: скласти доміно про  "Театр корифеїв".

07.10.

ТЕМА. Складання діалогів. Підготовка до здачі контрольного діалогу

                    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.Опрацювання навчального матеріалу.

1.1. Актуалізація знань.

     Сьогодні суспільству потрібні люди із нестандартним мисленням, які вміють вийти із будь-якої ситуації, не бояться ризикувати, нетрадиційно вирішувати питання, здатні адаптуватися, навчатися протягом життя, безперервно розвиватися. Сучасний школяр має поєднувати в собі активність, ініціативність, рішучість, комунікабельність, відповідальність, впевненість, а також вміння працювати в колективі та самостійно, здійснювати самоконтроль, аналізувати, робити висновки. «Заговори, щоб я тебе побачив», — казав Сократ. А східний мудрець Сааді поетично висловив це так: «Чи розумний ти, чи дурний, чи великий ти, чи малий, не знаємо ми, поки слово не промовив». Саме вміння правильно розпочати бесіду, підтримувати діалог, чітко і зрозуміло формулювати свою точку зору, аргументувати власну позицію повинна вміти кожна людина, що прагне успіху.  

2.     Робота в зошитах

2.1.Записати виділені конструкції.

2.2.Встановити відповідність.

1 Діалог

2 Полілог

3 Тире ставиться

4 Репліка

5 Якщо слова автора передують репліці,

6 Репліки можуть супроводжуватися або

7 Якщо після репліки ідуть слова автора

8 Монолог

А слова кожного учасника діалогу

Б перед кожною реплікою

В після них ставиться двокрапка

Г дослівно відтворена розмова двох осіб

Ґ розділові знаки ставляться, як при прямій мові

Д мовлення однієї людини, яке звернене до самого себе чи інших

Е розмова між кількома особами

Є не супроводжуватися словами автора 

2.3.Складання й розігрування діалогів(12 реплік) відповідно до ситуації спілкування.

1. Скласти й розіграти діалог, можливий між мамою і дитиною.Увести в діалог 3-4 фразеологізми.

 

3. Домашнє завдання. 

Підготуватися до здачі контрольного діалогу.

06.10

ТЕМА. Контрольна робота №1."Література 70-90-х років ХІХ ст. Творчість І.Нечуя-Левицького та Панаса Мирного"                     

                         І варіант

І рівень

1.. Антиподом Чіпки, виразником ідеї «моя хата скраю» в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного виступає:

А Матня   Б Лушня    В Маким Ґудзь    Г Грицько

2. Розв’язкою в повісті «Кайдашева сім’я» є епізод, коли:

А помирає Омелько      Б всихає стара груша     В Мелашка йде до Києва

Г Карпо і Лаврін розкопують горба

3. У творі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» НЕМАЄ такої сюжетної лінії:

А рід і життя Чіпки        Б життя Грицька та його дружини

В розвиток заводів після 1861 року       Г історія села Піски

 

ІІ рівень

4.Установіть відповідність між героями та їхньою характеристикою (за повістю І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»).

1 Карпо    2 Мотря     3 Омелько        4 Кайдашиха

А «…був дуже богомольний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити…»        Б «…як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась та кричала на весь рот»        В «…був білявий, але волосся на його голові звершечки було трохи рудувате»      Г «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні»   Д «…була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона в своїй розмові вкидала слова пісень»

ІІІ рівень

5. Дайте відповідь на питання.

    1.  Який жанр української прози започаткував Панас Мирний?  2. Який твір називають «ареною людських пристрастей»?   3.  У якому літературному напрямі написаний твір І. Нечуя-Левицького?

ІV рівень  

6.Напишіть мініатюру( 10 речень) на тему: «Проблема батьків та дітей в повісті «Кайдашева сім’я»

                      

                                ІІ варіант

 

  І рівень

1. «Польова царівна» — так назвав П. Мирний одну із героїнь роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Це:

А Мотря;   Б Галя;   В Христя;    Г баба Оришка.

  2. У романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» НЕ порушено проблему:

А стосунків панів і селян до і після реформи 1861 року       Б безглуздості війни

В злочину і покарання    Г впливу суспільства на формування характеру людини

 3. У творі І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» НЕ порушено проблеми:

А взаємин батьків і дітей      Б руйнування патріархального устрою села

В людської гідності та свободи       Г стосунків панів і селян

 

  ІІ рівень

4. Установіть відповідність між елементом сюжету та подією в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

1 експозиція 2 зав’язка 3 кульмінація 4 розв’язка

А У Чіпки відбирають землю   Б Розповідь про батьків Чіпки, його дитинство

В Чіпка знайомиться з Максимом Ґудзем     Г Чіпка бере участь в різні на Хоменковому хуторі           Д Чіпку засилають до Сибіру

 

ІІІ рівень

5. Дайте відповідь на питання.

   1. Який жанр української прози започаткував І.Нечуй-Левицький?

   2.  Який твір називають «будинком з багатьма прибудовами і надбудовами»?

   3. У якому літературному напрямі написаний твір Панаса Мирного?

 

ІV рівень  

6. Напишіть мініатюру(10 речень)на тему: «Чіпка – правдошукач чи злочинець?»

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Повторити вивчене.

06.10.

ТЕМА. Багатозначність, синонімія і антонімія фразеологізмів

                    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.Опрацювання навчального матеріалу.

1.1. Актуалізація знань.

     Фразеологічним сполученням властива широка синонімія й антонімія, що зумовлює їх значні стилістичні можливості. Наприклад, хоч греблю гати – по вуха (багато), городити теревені(говорити дурниці) – ні пари з уст(мовчати). На фразеологію  поширюються семантичні категорії і процеси лексики – багатозначність, синонімія, омонімія, антонімія тощо.

1.2.     Лінгвістичне дослідження

Стійке словосполучення бабине літо має два значення: погожі дні на початку осені; павутиння, що літає в цей період. Поясніть його значення в кожному з наведених речень.

День був ясний, сонячний та теплий. Починалось бабине літо.  Він (вересень) причепив до свого бриля…нитку бабиного літа, заглянув до нашої школи, завзято вдарив у дзвін .

1.3.Робота з підручником(п.9-10).  

1.4.Практичні завдання.

1.4.1.Подані фразеологізми згрупувати в синонімічні ряди .

Кури не клюють. Розкривати карти. Хоч греблю гати. Виводити на чисту воду. Сьома вода на киселі. Теревені правити. Зривати маску. Море по коліна. Як з гуски вода. Ні проїхати ні пройти. Байки розповідати. Чорт козі дядько. Як піску морського. Переливати з пустого в порожнє.

1.4.2.Тести .

1. Фразеологізм – синонім до слова вмерти.

А) Дати по шапці.

Б) Ні холодно ні жарко.

В) Дати стусана.

Г) Дати дуба.

2. Який фразеологізм є антонімом до вислову через пень колоду?

А) І кіт не валявся.

Б) Як курка лапою.

В) Мухи не зобидить.

Г) Комар носа не підточить.

3. У якому рядку словосполучення становлять синонімічний ряд?

А) Грати на нервах; вітер у голові свище.

Б) Хоч оком світи; хоч з лиця воду пий.

В) Хоч картину малюй; хоч за раму клади.

Г) Брехні справляти; брати у свої руки.

4. Фразеологічні звороти є синонімічними в рядку

А) Повісити носа -  стерти з лиця землі.

Б) Ковтати сльози – ковтати слинку.

В) Піймати облизня – піймати на гарячому.

Г) Ні пари з вуст – як води в рот набрав.

5.Установіть відповідність між фразеологізмом і його синонімом:

1)  хоч у вухо бгай (лагідний)                      А) нога за ногою;

                                                                Б) тягти кота за хвіст;

                                                                В) був на коні й під конем;

                                                                Г) хоч до рани прикладай.

2) крапля в морі                                               А) хоч греблю

гати;                                                                                             

                                                                Б) наче вітром здуло;

                                                                В) як кіт наплакав;

                                                                Г) як обухом по голові.

3) коли на долоні волосся виросте               А) за царя Панька;

                                                                         Б) пасти задніх;

                                                                         В) у свинячий голос;

                                                                         Г) як рак свисне.

4)  як грім серед ясного неба                    А) як дві краплі води;

                                                                     Б) як сніг на голову;

                                                                     В) і в хвіст, і в гриву

                                                                     Г) гріти руки

6.Установіть відповідність між фразеологічними антонімами:

1) Виносити сміття з хати                   А) Прясти очима

2) Вискочити на сухе                           Б) Ні обійти ні об’їхати

3) Шкіра та кістки                                В) Як кішка з собакою

4) Водою не розлити                           Г)Тримати язик за зубами

 5) Відводити зір                                  Ґ)Попасти в павутину

                                                         Д) Бачити наскрізь

2. Домашнє завдання. 

Пп.9-10, вправа 7(1,2).

05.10.

ТЕМА.ШЛЯХ НЕЧИПОРА ВАРЕНИЧЕНКА ВІД ПРАВДОШУКАЧА ДО РОЗБІЙНИЦТВА

                                           ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Літературний диктант «Так чи ні»

1. «Перший симфоніст української прози», — так сказав про Панаса Мирного М. Коцюбинський.  

2. Псевдонім Панаса Рудченка -  Мирний.  

3. За жанром «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — соціально-побутовий роман.  

4. Роман складається із чотирьох частин.  

5. У творі порушено проблеми добра і зла, батьків і дітей, землі і достатку, народної моралі.  

6. В основу написання роману покладено повість «Чіпка».  

7. Співавтором роману «Хіба ревуть воли…» був О. Білецький.  

 8. До композиції належать розташування персонажів у творі, система розгортання подій, своєрідність організації художнього матеріалу.  

9. Основна думка роману криється в його алегоричній назві.  

10. У третій частині роману розповідається про руйнування Запорозької Січі Катериною ІІ і поступове закріпачення України.  

11. Основна сюжетна лінія роману — доля Чіпки Варениченка від народження до ув’язнення.  

2.Опрацювання навчального матеріалу.

Наскрізним образом роману «Хіба ревуть воли…» є образ Чіпки Варениченка. У його створенні найповніше розкривається величезний літературний талант Панаса Мирного.Під час уроку ми простежуємо, як Чіпка, головний герой твору, прожив свій вік, якими законами й правилами він керувався у житті.Олесь Гончар, говорячи про Нечипора Варениченка, висловив думку, що він «людина, яка народжена була для справ, можливо, значних і прекрасних, але яка так і не розкрилася у своїх потенційних якостях і можливостях».Отже, з’ясуємо причини, які спонукали його зійти з праведного шляху правдошукацтва на криву стежку розбійника і «стати пропащою силою».

  Тож з’ясуймо, як в одній особі «вжилися» хлібороб і злочинець. З цією метою будемо працювати в групах. Сподіваюсь, ваші повідомлення допоможуть нам дійти до спільної думки.

                1 «Від дитинства до скоєння злочину»

Як відомо, особистість людини починає формуватись у ранньому дитинстві. У Чіпки воно було обікрадене. Ріс без батька. Його, на жаль, він не знав і ніколи не бачив. Виховувався матір’ю і бабусею. Мотря, мати Чіпки, перебивалась випадковими заробітками в багатіїв. Жила сім’я в крайній бідності. «… Хата осунулась… Стріха місцями повигнивала. Стіни чорні, аж цвіллю взялися од води. Біднота несказанна, злидні невилазні».

Малий Чіпка постійно недоїдав. Тому й не дивно, що шматок черствого хліба на столі був радістю для дитини.

Хлопчик ріс допитливим. Цікавився в бабусі про звірів, птахів. Це свідчить про глибокий розум. Дитяче товариство з нього кепкувало. У школі не навчався, як і більшість селянських дітей тих часів. У 12 років пішов у найми. За непослух господар його бив. У серці зародилась ненависть до кривдника, і він вирішив підпалити господарські будівлі. Відтоді у нього з’явилась ненависть на долю, яка поділила людей на багатих і бідних.Світлим променем у його житті став дід Улас, який пас громадську отару. Дід своїми розповідями збагачував знання Чіпки про життя, уперше сказав підліткові, хто його батько. Через деякий час діда Уласа знову забрав пан до двору.Отже, у дитинстві Чіпка зазнав перших моральних травм: смерть баби Оришки, повернення діда до панського двору.

                    

Чинники впливу на психоемоційний стан Чіпки-дитини

№ п/п	Негатив	Позитив
1	«Виродок»	Спілкування з бабусею Оришкою
2	Злидні	Бесіди з дідом Уласом
3	Постійне недоїдання	Щасливі дні на пасовиську в товаристві діда та Грицька
4	Відсутність освіти
5	Невдале наймитування
6	Злість на панів і кривдників
7	Смерть баби
8	Діда забрали до панського двору

                2 «Чіпка — господар»

Від далекого родича Мотря отримала у спадок землю. Саме у клопотах, працюючи біля землі, Варениченко почувався справжнім господарем. Придбав з часом конячку, потім корову. Вистачало у хлопця сили працювати і на своєму полі і в наймах. «Рано встає, пізно лягає, та все в полі та в полі. Хоч не дуже радіє та й не журиться, за роботою ніколи. Сам на себе, на свою працю всю надію покладає. Припадає до того поля, наче закохався у його. Не тільки в будень — і в свято».

Для Чіпки поле було змістом селянського життя, достатку. На своєму полі він зустрів польову русалку Галю, яку покохав з першого погляду. Невпізнанно змінився, «з лиця спала давня туга, став веселішим, привітнішим».

      Чинники впливу на психоемоційний стан Чіпки-господаря

Позитивні	Негативні
Домашня живність: кінь, корова, свині	Побоювання, що Галя не схоче вийти за нього, бо багачка
Мати купила новий одяг
Закоханий і мріє про одруження

                   3 «Слизька дорога»

Недовго тривало Чіпчине хліборобське щастя. З’явився далекий Луценків небіж з Дону і за хабар відсудив собі землю. Слово «Дін» для матері й сина стало символом нещасть і бід.Безземелля — страшна трагедія для хлібороба. Це вічні найми. Годі й думати було про одруження. З пекучою ненавистю до хабарництва й неправди Чіпка зайшов уперше до шинку. «Що тепер я?.. Людський попихач, наймит?.. Пропало… все пропало.»

Усі статки, зароблені важкою працею селянина-хлібороба, попливли до шинку. У п’яному гніві вигнав Чіпка матір з дому. Зійшовся з «друзями-п’яницями». Ночував у холодній нетопленій хаті. Усе пропив. Одного тільки не зміг — жита. Рештки хліборобської совісті не дозволяли цього зробити. Необмолочені снопи вирішив подарувати колишньому товаришеві Грицькові, бо знав, що його праця «не пропаде марно, а доведе її добрий чоловік до розуму…».

Коли не стало за що пити, компанія (Лушня, Матня, Пацюк і Чіпка) вирішує обікрасти пана, мотивують свій вчинок тим, що в пана добро нажите людською кривавицею.

Чіпка йшов неохоче, опинався, а коли дійшло до того, що їх викрив сторож, він напав на сторожа і прибив його. Через кілька днів ні в чому не винний чоловік помер, залишивши сиротами малих дітей.

Наступними жертвами грабунку стали сільський писар та голова. Цього разу Чіпка сам виступив ініціатором нападу. Хлопець довго вів безпутне життя, хоч хвилини тверезості ставало воно йому остогидним і противним.

Коли піщанські кріпаки збунтувались проти пана, почалася над ними розправа. Чіпка побачив діда Уласа, якого били різками. Хотів заступитись, кликав на поміч: «Братця!.. Не даймо знущатися над дідом!.. Ходім, братця!.. Тимофію! Петре! Якиме! Збирайте громаду докупи! Не даймо, братця!..» Тоді в його голові визріває страшний план помсти: «Станьмо краще такими людьми, як усі, — приймемось за роботу, удень будемо працювати. а ніч — матінка — і научить і скаже, де наше лежить.».

Чинники впливу на психоемоційний стан Чіпки-п'яниці, Чіпки-злодія

№	Позитив	Негатив
1	Подарував жито Грицькові	Спився
2	Заступився за діда Уласа	Потрапив у товариство п’яниць і злодюг
3		Вигнав з дому матір
4		Жорстоко побив сторожа
5		Займався крадіжками
6		Виконував страшні плани помсти

                               4 «Чіпка багатіє»

Чіпка знайшов у собі сили перепросити матір і повернути її в рідну домівку. Люди дивувалися: Варениченко взявся за розум, бо почав господарювати, найнявся в сусіднього пана молотити снопи, знову потоваришував з Грицьком. Ніхто не здогадувався, що Чіпка вів подвійне життя. Вдень — порядний хлібороб, уночі — розбійницькі мандри, якими, як з’ясувалось, керував Галин батько.

Чіпка розбагатів, одружився. Інакше до нього почало ставитись сільське начальство, прості селяни. Під час перших виборів у земство громада висунула його у виборщики, а потім у гласні. На виборах він заступався за селян. Коли його обрали у члени управи, дуже зрадів.

У нього навіть виникла думка «давнє забути і слід його загладити». Панам у земстві не хотілось, щоб серед них були представники від селян. Вони повернули закон так, щоб вивести Чіпку з управи, бо він не мирився з махінаціями земців.

             Чинники впливу на психоемоційний стан героя

№	Позитив	Негатив
1	Примирення з матір’ю	Нічні розбої і грабежі
2	Одруження	Вигнання з управи
3	Хліборобська праця
4	Достаток
5	Визнання громади
6	Повага від начальства
7	Вибори до земства

                                 5 «Злочинець»

Вигнання з управи було останньою краплею, яка переповнила все і вивела Чіпку на шлях сліпого розбою. Він став жорстоким ватажком розбійницької ватаги.Грабунки, вбивства зводять нанівець його протест. Кров загублених жертв, смерть ні в чому не винних людей невиправним тавром заплямовують Чіпку. Він з правдошукача перетворюється на звичайного кримінального злочинця.

        Чинники впливу на психоемоційний стан Чіпки-вбивці

№	Позитив	Негатив
1		Грабунки
2		Вбивства

 Проаналізувавши таблицю, ми зробили висновок, що в житті Чіпки переважали негативні чинники. Позбавлений батьківської любові, недолюблений матір’ю, зневажений однолітками… Перелік можна продовжувати. Психіка людини формується в дитинстві.

Отже, руйнування почалось у дитинстві і, не підкріплене постійним позитивом, продовжилось у зрілому віці. Негатив привів до падіння.

 Кожна людина народжується на світ для добра, але, на жаль, у житті Чіпки переважило зло. Гіркий досвід «правдошукача» дає зрозуміти, що життя — це не чернетка, в якій можна виправити помилку. Його слід творити за законами честі й порядності.

3. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати матеріал підручника про роман(сс.47-54), завдання в зошиті:низький і середній рівні - сенкан про Чіпку- дитину; достатній і високий  рівні - діаманта про Чіпку-господаря і Чіпку-злочинця.

2. Підготуватися до контрольної роботи(І. Нечуй-Левицький, П. Мирний)

23.09.

ТЕМА. Лексичні та фразеологічні синоніми, антоніми. Синонімічне багатство мови

                           ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.  1.  Мовне спостереження(усно вправа 1 П. 6 ).

2.   2.  Опрацювати навчальний матеріал с. 27-28.

3.   3.  Практична частина уроку.

3.1.  Вправа  2(А, письмово).

3.2.Творче конструювання(за вправою 6)

4.   4.  Домашнє завдання.

П.6, вправа 7(А).

22.09.

ТЕМА. Панас Мирний. Життєвий і творчий шлях

               ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Слово вчителя

В українському літературному процесі 70-90-х років ХІХ століття одне з найпочесніших місць належить Панасові Мирному, видатному письменнику-реалісту, авторові злободенних, новаторських за змістом і формою прозових творів. Високу оцінку талантові цього письменника дав Олесь Гончар, назвавши його першим симфоністом української прози, суворим літописцем епохи.

2. Робота в зошитах.

Записати висловлювання видатних діячів культури про Панаса Мирного.  

• «Цілеспрямована, зігріта глибокою любов'ю до народу, творчість письменника найвірогідніше засвідчує, чим жила ця людина — суворий літописець епохи» (О. Гончар).
• «Т. Шевченко — це «довічний учитель і супутник» Панаса Мирного» (О. Білецький).
• «Панас Мирний - перший симфоніст української прози» (О. Гончар).
• [Панас Мирний] — «корифей української прози» (М. Сиваченко).
• «Панас Мирний (Афанасій Рудченко(рос.відповідник, бо Миргород належав Російській імперії)) належить до найвизначніших українських повістярів і визначається особливо влучною характеристикою дійових осіб та поглибленням їх психології» (І. Франко).

3. Матеріал для опрацювання.

Народився П. Я. Рудченко на Полтавщині у містечку Миргороді 13 травня 1849 року. Батько, Яків Григорович Рудченко, працював у повітовому скарбництві(державна скарбниця, де зберігалися кошти). Мати, Тетяна Яківна, займалася вихованням дітей.

Коли Панасові виповнилось 7 років, його віддали до Миргородської початкової школи. Потім навчався у парафіяльному училищі.

У 1858 році родина переїхала жити до Гадяча. Там хлопець продовжив навчання у Гадяцькому повітовому училищі.

Свою трудову діяльність розпочав у 14 років. Працював канцеляристом. Спочатку в Гадячі, потім Миргороді. Мав гарний почерк. А в ті часи службовці з гарним почерком високо цінувались.

Вільний від роботи час присвячував читанню. Це було його найбільшою втіхою. А ще захоплювався усною народною творчістю: збирав і записував народні пісні, приказки.

У 1872 році надрукував у журналі «Правда» свій перший вірш під назвою «Україна», у цьому ж році почав працювати над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Закінчив роботу над твором у 1875 році.

Роман порівняно легко пройшов цензуру, але друк припинено, бо в 1876 році вийшов Емський указ, яким заборонялося видання книг українською мовою.

Все ж таки роман побачив світ у Женеві 1880 року. Цьому посприяв відомий український критик, громадський і культурний діяч Михайло Драгоманов.

Упродовж 1883-1885 років написав такі твори: «Повія», «Казка про Правду й Кривду», «Лихо давнє й сьогочасне», «Голодна воля». У 1889 році одружився з учителькою музики Полтавського інституту шляхетних дівчат Олександрою Шейдеман, яка згодом стала його порадником й однодумцем.

Панас Мирний свідомо уникав популяризації своєї особи. Тому за його життя не опубліковано жодної фотографії. Ніхто з колег на роботі не знав, що скромний Афанасій Якович Рудченко — це українофіл і письменник Панас Мирний. На долю митця випали важкі випробування. В останні роки життя Панас Мирний працював редактором у видавництві «Зірка», де друкувалися книжки для школярів.

Помер письменник 28 січня 1920 року у Полтаві, де й похований.

У 1939 році в Полтаві відкрито будинок-музей письменника.

4. Домашнє завдання.

За матеріалом на блозі скласти і записати літературне доміно про П. Мирного.

22.09.

ТЕМА. Слова власне українські і запозичені. Виправдані і небажані запозичення

                           ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.  1.  Мовне спостереження(усно вправа 1 П. 5 + письмово скласти лексичні пари"іншомовне слово - український відповідник").

2.   2.  Опрацювати навчальний матеріал с. 23

3.   3.  Практична частина уроку.

3.1.        Вправа  2.

4.   4.  Домашнє завдання.

П.5, вправа 7.

  

21.09.

ТЕМА. Колоритні людські характери в повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. Ствердження цінностей національної етики засобами комічного. ТЛ: засоби змалювання комічного

                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.Літературна вправа " Хто це?"(письмово).

1. Була «дівка з перцем» (.....)

2. «Терлась біля панів» і набралась від них панства (......)

3. Щороку ходила до Києва перед Великоднем (.....)

4. Щоп'ятниці зранку постив, а ввечері опинявся в шинку (....)

5. В усіх дівчатах-односельчанках бачив лише вади (.....)

6. Змінив лагідну й веселу вдачу під впливом «кайдашівського пекла» (....)

2. Робота з  навчальним матеріалом.

2.1. Слово вчителя.

Кайдаш насамперед -- працьовита людина. У першому розділі читаємо: «Батько все сидів на ослоні та майстрував... Сини пополуднували й пішли до роботи, а старий Кайдаш усе працював». Кайдаш був добрим стельмахом, прожив довге і тяжке трудове життя.Своїм трудом він стягся на господарство, збудував простору хату, яка «потонула в старому садку», виростив синів.Позитивним слід вважати і намагання Кайдаша примирити суперечки в хаті, прагнення до того, щоб не розбивалася сім'я. Коли Карпо вирішив ділитися, батько його застерігає: «Гляди, щоб навпісля не жалкував. Ми робили в гурті однією худобою, а ти знаєш, що в гурті каша їсться, а гуща дітей не розгонить». Він любив своїх дітей, а пізніше онуків.Кайдаш багато натерпівся за кріпосництва, яке понівечило йому життя. Автор каже: «Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток». На все життя залишився старий Кайдаш темним, затурканим, покірним своїй долі, забобонним.Кайдаш вірив, що коли у «святу п'ятницю поститись», то не втопишся. З цього забобону сміються навіть сини Кайдаша. Кайдаш поступово втрачає авторитет у синів, і однією з причин було те, що Кайдаш - п'яниця. Причиною ж пияцтва були соціальні умови: «...з горя сливе щодня вертався ввечері додому з шинку». Сумно закінчується життя цієї понівеченої людини. Надмірне пияцтво привело його до загибелі - і саме у воді, якої все життя боявся.

Для Омелька Кайдаша властива проста, буденна мова з окремими словами, що вказують на його набожність: «Господи! Чи в вас бога нема в серці, що ви в таку святу п'ятницю паскудите язики?» - звертається він до синів. Проте набожність не заважала Кайдашу вживати грубі лайливі слова. Повернувшись з шинку, він говорить дружині: «Брешеш! Я не пропив грошей. Осьдечки гроші, та тобі не дам. Дулю візьмеш, а не гроші», «Матері твоїй сторч та в борщ».  До старого Кайдаша письменник неодноразово виявляє співчуття і розуміння. Не можемо й ми, читачі не жаліти старого Омелька, на якого підняв руку карпо, а молодший син взагалі перестав вважати батька головним у родині.

    Сини Кайдаша Карпо і Лаврін успадкували від батька працьовитість, турботи за свою сім'ю, інтереси дрібного власника. Зовні вони також схожі на батька: «обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими тонкими, трошки горбатими носами, з рум'яними губами». Це те, що їх об'єднує. Але кожен з них постає перед читачем чітко окресленою індивідуальністю.

Старший син Карпо з виду був суворий і непривітний. «Гострі темні очі були ніби сердиті». В іншому місці говориться, що Карпо «насупив свої рудуваті брови. Між бровами було знать дві зморшки, в котрих чорніла густа тінь». Письменник зазначає, що Карпо «ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи усміхались».У поводженні Карпо був упертий, гордий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові: «В його була тільки пара волів, і як треба було спрягатися під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми».Ці риси Карпа, очевидно, були помічені у волості, і його обрали за десяцького. З цього приводу громада жартувала: «Карпо - чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака..." Дружину він хоче мати таку, щоб була «робоча та проворна та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку».

     Лаврін, навпаки, був лагідної вдачі. Портрет Лавріна і опис його поведінки, вказують, що відрізняє його від Карпа.У зображенні братів Нечуй-Левицький використав засіб контрасту:

«Лаврін проворно совав заступом по землі. Карпо ледве володав руками, морщив лоба, неначе сердився на свого важкого і тупого заступа. Веселому, жартівливому меншому братові хотілось говорити: старший знехотя кидав йому по кілька слів».Душа у Лавріна чутлива до краси, ніжності. Ось як він говорить про свої почуття Мелашці: «Мелашко, - промовив Лаврін тихим голосом, - як побачив я тебе над водою, то неначе з криниці погожої води напився».Ці слова яскраво свідчать про вдачу Лавріна. Йому байдуже, що Мелашка з бідної родини, він її щиро кохає і називає своїм «ясним сонечком».Нахил Лавріна до жартів і дотепів також відрізняє його від Карпа. Як приклад тут можна назвати іронічне ставлення Лавріна до колотнечі в сім'ї, кепкування з Мотрі тощо. Але це тільки на початку.Одружившись і прагнучи до власного благополуччя, Лаврін у поводженні з людьми все більше черствів. Грубість і нетактовність до батьків у нього стала помітна не менше, ніж у Карпа.

Образ Марусі Кайдашихи є, мабуть, найбільше індивідуалізований серед жінок.Письменник спочатку змальовує портрет Кайдашихи, а потім докладно розкриває її внутрішній світ, поведінку, вчинки. Письменник-реаліст показав, що не все в образі Кайдашихи було негативним. Вона була працьовитою, вміла майстерно куховарити, любила дітей. Чому ж стала вона сварливою, егоїстичною, злою, лицемірною, заздрісною, гоноровитою?Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарити, і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од них трохи панства: «До природної звичайності української селянки в неї пристало щось уже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на весь рот. Маруся була сердита».Отже, вплив панів зробив її такою. Показуючи, як вона наслідує панів у ставленні до невісток, автор недарма вживає таке влучне порівняння: «Вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду».Перехід від лицемірства, улесливості до гніву - також риса, яку Кайдашиха запозичила у панів. «Минув тиждень. Кайдашиха перестала звати Мотрю серденьком і вже орудувала нею, наче наймичкою».Це відбивається і в її мові. Спочатку вона називає Мотрю «моя дитино», «моє серце», «моя доню». Пізніше, коли між ними почалися сварки, її мова вже інша:  «Одчепись, сатано! То твої діти їздили по дворі...».Перед сусідами вона може знеславити свою невістку, перебільшуючи її провини або просто вигадуючи щось від себе. Так, на запитання куми, чи роботяща її невістка Мотря, Кайдашиха відповіла: «Хліб їсти добре тямить». Це після того, як вся хатня робота була перекладена на плечі невістки.Заводієм всіх сварок у сім'ї, всієї колотнечі була насамперед Кайдашиха. Під час сварок вона потрапляла водночас у смішне і сумне становище. Так, під час однієї «баталії» за горшки Мотря вибила їй око. Селяни прозвали її видроокою. Цим письменник також надав рис чіткої окресленості персонажеві, індивідуалізував його.Але ж цей образ викликає і читацьку прихильність: Кайдашиха вночі встає забавляти свого першого онука, хоч за день тяжко напрацювалася по господарству. Навіть тоді, коли Мотря не пускала своїх дітей до бабусі, Маруся пригощала їх ласощам, цукерками. Зазнала Кайдашиха від дітей немилості.

       Портрет, вчинки Мотрі свідчать про її працьовитість, круту вдачу, вміння постояти за себе.Вона розумна, вродлива і чепурна жінка. Фізично здорова, вона любила працю. «Діло ніби горіло в Мотриних руках, - каже автор. Довгий час вона змовчувала свекрусі, виявляючи свою чемність. І лише тоді, як відчула себе не господинею, а наймичкою в Кайдашів, її терпець увірвався: «Я на батька не кричала ніколи, а в вас мусиш кричать, коли робиш на всю сім'ю сама». Захищаючи свою людську гідність, щоб «не з'їла свекруха, люта змія, вік молоденький», Мотря далі все більше втрачає почуття міри.Вона стає сварливою і жорстокою людиною, яка в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим. За це від свекрухи вона одержала прізвисько «бендерська чума».Після трагедії з оком Кайдашихи селяни кепкували з Мотрі як з лютої жінки. Коли обирали Карпа десяцьким, дехто в жарт радив обрати Мотрю, а інші відповідали: «Не можна, вона повибиває всім бабам очі».Мова Мотрі також відзначається грубістю, сповнена образливих слів і лайливих дотепів. «Чого вилупили баньки, неначе мене зроду не бачили?» - з такими словами звертається вона до всіх у сім'ї Кайдаша. Відчуваючи свою зверхність над Мелашкою, вона і розмовляє з нею нечемно й образливо: «Не мети до порога, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття...»

Часто своїми словами Мотря намагалася не тільки образити, а ще й викликати на суперечку Кайдашиху.  В образі Мотрі письменник підкреслив жорстокість, егоїзм, до якого доводять здорову, енергійну людину дріб'язкові вузькі інтереси, постійні сутички у сім'ї.

 

 Мелашка в порівнянні з іншими персонажами має чи не найбільше позитивних рис. Протягом усього твору автор співчуває героїні, змальовує її привабливими, теплими барвами.

На відміну від Мотрі, Мелашка походить з убогої сім'ї, для неї навіть звичайна простора хата Кайдаша здалась раєм: «Тиждень прожила Мелашка в свекровій хаті, як у раю. Після вбогої батьківської хати вона ніби ввійшла в панські покої».

Нечуй-Левицький, майстер портретної характеристики, так змальовує зовнішній вигляд Мелашки: «Дівчина була невеличка на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблука, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк».У поведінці і мові Мелашки підкреслюється привітність і лагідність. Письменник говорить, що «Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона в своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень». Коли вона заговорила з Лавріном, йому здалося, «неначе в житі затуркотала горлиця».Кохаючись у народних піснях, Мелашка і сама розмовляє пісенно.Контрастом до цього зображені умови, в яких виростала Мелашка. Щоб показати бідність Балашів, Нечуй-Левицький подає такі деталі, як похилена стара хата, купа дітей, біля яких треться обстрижена од голови до самого хвоста кішка, хліб «чорний, як земля, глевкий та несмачний».Тяжке життя випало на долю Мелашки і в свекрухи, яка поводиться з нею, мов з наймичкою, а «словами б'є гірше, ніж кулаками». Свекруха не пускала її навіть у неділю на побачення з батьками, Мелашка відчувала себе в неї невільницею.  Спокійна вдачею, Мелашка терпляче зносить всі образи від свекрухи і Мотрі.: «в хаті гризла свекруха, в сінях та надворі стерегла її Мотря».Потрапивши до Києва, Мелашка вирішує залишитися там, щоб пожити на волі, хоча тяжко переживає розлуку з чоловіком. Ця невдала втеча кінчається тим, що Мелашка повертається в сім'ю сварливої Кайдашихи і починає навчатись у неї грубого поводження з людьми.Але й тепер, в умовах родинної колотнечі, Мелашка далеко стриманіша, ніж Мотря.  Поступово Мелашка переймає звички, лайливу мову, грубість, що панували в сім'ї Кайдашів.  

 2.2. Робота з табицею(усно доповнити).

Позитивне й негативне в ментальності українців, засвідчене художнім словом І. Нечуя-Левицького

Позитивне	Негативне
Здатність до справжнього кохання, ніжність, поетичність; працелюбність, прив'язаність до землі, до хліборобської праці; майстровитість; любов до дітей; рішучість у відстоюванні своєї людської гідності (Мелашка, почасти Мотря)	Пияцтво, забобонність; егоїзм; покладання в громадських справах на тезу «якось-то воно буде», «моя хата скраю»; довірливість (історія із шинком); жадібність, заздрість.

2.3.Засоби комічного, до яких вдається автор

 

Засіб комічного	Приклад із тексту
Використання комічних ситуацій, сцен (нагадують народні анекдоти або навіть невеличкі інтермедії)	Мотря з курячими яйцями в пазусі на горищі в Кайдашихи, помилкове залицяння ченця до баби Палажки, поїздка Кайдашів на розглядини на Западинці тощо.
Широке вживання комічних діалогів	Карпо і Лаврін розмовляють про дівчат і вибір майбутніх дружин; розмова Кайдашихи з малими дітьми Балашів під час оглядин тощо
Використання кумедних описів	«В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горщику, підіймаючи затужавілий вершок угору…»
Вживання незвичайних епітетів, смішних і дотепних словосполучень та слів	«Видроока Кайдашиха», «пані економша». Мотря тримала за пазухою «делікатний крам» -- яйця; Кайдашиха вдарилася у Балашів об одвірок і зробила на очіпкові «правдиві Западинці»; «свекрушище» тощо.
Введення автором у текст жартівливої народної пісні, причому досить грубої.	Її співає Мотря на зло лихій свекрусі.
Використання жартівливих народних прислів'їв, приказок, фразеологізмів.	Лаврін говорить Мотрі: «Хіба ж ми просили твою курку на наше сідало? Чи шапку перед нею здіймали, чи що?»; у Мелашки, коли вона місить тісто, «дядьки з носа виглядають»; Кайдашиха запросила бабу-знахарку до хворого чоловіка, а та так загоріла на жнивах, що Маруся подумала: «Чорна, як сам чорт, ще перелякає мого чоловіка».

3. Домашнє завдання.

Робота в зошитах.

І ряд - сенкан до образу Марусі, діаманта до образів Мотрі і Мелашки.

ІІ ряд - сенкан до образу Омелька, діаманта до образів Карпа і Лавріна.

19.09.

Тема. Лексичне значення слова. Лексична помилка. Слово і контекст

                            ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.  1.  Мовна розминка(  вправа 5 П. 4).

2. 2. Актуалізація знань.

Слово — це мовна одиниця, звукове та буквене вираження поняття про предмет або явище.

Слово має два типи мовного значення  — лексичне та граматичне.

Реальний зміст слова становить його лексичне значення.

Лексичне значення  — це зміст слова,  закріплений у  свідомості людей зв’язок  певного звучання з певним явищем дійсності, поняттям, дією.

Лексичне значення — продукт мислення людини. Слово здатне називати не лише предмет чи явище, а  й поняття. Будь-яке поняття закріплюється у  слові і  виражається словом. Без такої здатності існування мови було  б неможливим так само, як без здатності узагальнювати поняття було  б неможливим людське мислення.

Приклад:

Коли ми подумки чи вголос вимовляємо слово «міст», ми уявляємо певну інженерну споруду. Хтось бачить дерев'яний, хтось —  кам'яний чи скляний. Це може бути довгий чи короткий міст, над рікою, чи над урвищем, чи над залізничними коліями. Тобто слово викликає в уяві чітку картинку.

Граматичне значення встановлює належність слова до певної частини мови, визначає його граматичні ознаки.

Якщо лексичні значення слів наповнюють думку конкретним змістом, то граматичні значення цю думку організовують у речення, текст.
Повнозначні слова (самостійні частини мови) мають і  лексичне, і  граматичне значення. Службові частини мови лексичних  значень не мають.

Лексичні значення слів пояснюють тлумачні словники.
 
Одне слово може мати кілька лексичних значень. Таке явище називають багатозначністю, або полісемією. Розрізняють пряме та переносне значення слова.

Контекст (лат. — тісний зв’язок, з’єднання) — уривок тексту із закінченою думкою, який дає змогу точно визначити смисл окремого слова або вислову.

Конкретне значення багатозначного слова виявляється в контексті, тобто в сполученні його з іншими словами. Правильно побудований контекст усуває багатозначність слова і, отже, не породжує двозначності. У кожному окремому контексті багатозначне слово вживається з якимись одним значенням. Одне із значень багатозначного слова є прямим, а всі інші — переносними. Пряме  значення для слова є первинним, а переносні значення вторинними. Сприйняти слово в єдино потрібному зараз значенні допомагає контекст.

Приклад:

1. Пришвидшити процес приготування страв допоможе гострий (пряме знач.), добре відточений (пряме знач.) ніж. 2. Максима неприємно вразили гострі (перен. знач.) слова, що пролунали з вуст друга. 3. Влучне, відточене (перен. знач.) слово — ось зброя письменника.

2.   3.  Практична частина уроку.

 3.1. Виправити лексичні помилки, відредагувавши текст.

1)    Весь день на протязі тижня йшов дощ.  2)    Всякий учень повинен добре вчитись.  3)    У тебе яка година? 4)    Котре місце ви зайняли в змаганні?     

3.2.   Встановити відповідність.

Прочитати, дібрати до пояснень слова з довідки

1. Командувач великого з'єднання кораблів; головний корабель, на якому перебуває командир ескадри. 

2. Надійний захист, твердиня; укріплений пункт з постійним гарнізоном, озброєнням. 

3. Загальний вигляд якоїсь місцевості, краєвид; картина або малюнок із зображенням краєвиду.

 4. Загальноосвітній заклад, напрям у галузі; виучка.

 5. Перелітний птах з довгими ногами й шиєю, прямим гострим дзьобом; пристрій з довгою жердиною біля колодязя; народний танець. 

6. Творча уява; мрія; вигадка; музичний твір. 

7. Небесне світило; прославлена людина.

 А)журавель; Б)пейзаж; В)флагман; Г)фантазія; Д) фортеця,  Е)школа,; Є)зірка.

3.3. Стилістично-пунктуаційний практикум(списати текст, усунувши стилістичні помилки,  поставити розділові знаки)

               Велика вереснева тиша стоїть над земною кулею. Сільський населений пункт зачарований зоряним небом хороше синіє розкиданими хатками біля яких пильно дивляться у східному напрямку   потемнілі соняшники. Дорожнім відволоженим пилом терпкими коноплями і дозрілими садами пахне нічна частина доби від заходу до сходу сонця. Зрідка спросоння заскрипить журавель. Посеред неба на південь гнеться Чумацький Шлях і між його доспілими зо­рями тремтить і осипається на край землі срібний пилок.

  

4.   4.  Домашнє завдання.

П.4, вправа 7.

09.09.

ТЕМА. Основні типи словників

                              ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1.  1.  Мовне спостереження(усно вправа 1 П. 2).

2.   2.  Опрацювати навчальний матеріал сс..10-11.

Словник уроку

Евфемізм – заміна грубих слів. Наприклад, товста людина – людина в тілі.

3.   3.  Практична частина уроку.

3.1.        Вправа  2.

3.2.        Вправа 3.

4.   4.  Домашнє завдання.

П.2, вправа 4.

Завдання А.

1-

2-

3-

Завдання Б. Виписати усі виділені конструкції, пояснити їх значення.

08.09.

ТЕМА. Реалістична українська проза. Іван Нечуй-Левицький. Життя і творчість письменника. "Колосальне всеобіймаюче око України"(І. Франко)

                                      ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Літературна розминка(письмово установити відповідність(підручник, с.10 №3).

2. Записати в зошити висловлювання І. Франка.

   Іван Левицький — се великий артист зору, колосальне, всеобіймаюче око України(І. Франко).

3. Опрацювати навчальний матеріал. Скласти сенкан про Івана Нечуя-Левицького(не списувати з Інтернету, а за матеріалом, який подано нижче)

    Іван Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози. Створивши низку високохудожніх соціально-побутових оповідань та повістей, відобразивши в них тяжке життя українського народу другої половини ХІХ століття, показавши життя селянства й заробітчан злиднями гнаних з рідних осель на фабрики та рибні промисли, І. Нечуй-Левицький увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами.

Іван Левицький (літературні псевдоніми — І. Нечуй-Левицький, І. Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в селищі Стеблеві Київської губернії Канівського повіту (нині — Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район) у сім’ї сільського священика. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, у якій його син і навчився читати й писати. Змалку цікавився звичаями і побутом селян, пізнавав скарби українського фольклору та поезії Шевченка, що згодом яскраво відбилося в його творчості.

Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці. На сьомому році життя хлопця віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов’янську мови. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні методи викладання, Левицький навчався успішно й після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. У семінарії захоплювався творами Т. Шевченка, О. Пушкіна та М. Гоголя.

Закінчивши семінарію, І. Левицький рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов’янської мови, арифметики та географії. З 1861 по 1865 роки Левицький навчається в Київській духовній академії. Не задовольняючись рівнем освіти в академії, вдосконалює свої знання самотужки: вивчає французьку й німецьку мови, читає твори української та російської класики, європейських письменників Данте, Сервантеса, цікавиться творами прогресивних філософів того часу. 1865 року І. Левицький закінчує академію зі званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри. Пориваючи з сімейними традиціями, викладав російську мову, літературу, історію, географію, логіку в Полтавській семінарії (1865-1866), гімназіях Каліша, Седлеця (1866-1872), Кишинева (1873-1884).

І. Нечуй-Левицький широко і різнобічно змалював життя різних верств населення в минулому столітті. Життя кріпаків і звільнених селян дало чимало вражень письменникові і відбилось у його творчості. Після семирічного вчителювання в Польщі Левицький переїжджає на роботу до Кишинівської чоловічої гімназії.

Відстоюючи інтереси народу, він висловлювався за соціальні й національні права українців, читав власні твори гімназистам. А в цей час заборона української мови продовжувала діяти і посилюватися всюди. Переїхавши у 1873 році до Кишинева, Левицький почав працювати класним наставником першої чоловічої гімназії і викладачем російської мови та літератури, старослов’янської і латинської мов та логіки.

Дванадцять років віддав педагог Левицький навчанню і вихованню гімназичної молоді в Кишиневі. Він прагнув прищепити своїм вихованцям любов до словесності, до граматично правильного письма і художнього слова. Сумлінно виконував обов’язки класного вихователя, любив дітей. Одночасно з педагогічною діяльністю І. Левицький починає писати.

Ступивши на літературну ниву в 60-ті роки ХІХ століття, Не- чуй-Левицький одразу привернув до себе увагу читачів і критики. Друкуватися почав з 1868 року.

Уже перші його твори — «Дві московки» (1868) і «Рибалка Панас Круть» (1868), повість «Причепа» (1869) — відзначалися новизною характерів, яскравістю барв.

Деякі твори письменника побачили світ у львівському журналі «Правда», оскільки через Валуєвський циркуляр 1863 року українська література на Наддніпрянщині була під забороною. 1869 року письменник здійснює подорож до Швейцарії.

Під час роботи в Кишиневі він очолює гурток прогресивно налаштованих учителів, які на таємних зібраннях обговорювали гострі національні та соціальні проблеми. Разом з тим це був час найвищого творчого піднесення для письменника. Тут створені найкращі прозові полотна: повісті «Микола Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева сім’я», а також «Баба Параска та баба Палажка», «Чортяча спокуса».

1874 року вийшов друком роман «Хмари», а наступного року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум’яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти».

Не припиняє письменник і громадської діяльності, початої в Седлеці. Перша кишинівська чоловіча гімназія, що була відкрита 1833 р., стала тим культурним осередком Молдавії, де найбільше гуртувалась передова інтелігенція. І. Нечуй-Левицький виявляв свою активність серед демократично настроєної молоді.

Крім читання своїх творів, він виступав з доповідями і рефератами на літературні і суспільні теми, відверто виголошував думки, спрямовані проти політики царизму. Зростає популярність Нечуя-Левицького як письменника, разом з тим він підпадає під таємний нагляд поліції та жандармерії.

Віддавши 21 рік благородній праці вчителя і вихователя, Нечуй- Левицький у 1885 році подав у відставку, оселився в Києві і, ведучи досить замкнене життя, повністю віддався літературній праці. 1884 року він створив повість «Старосвітські батюшки та матушки». Багаті спостереження побуту, моралі і звичаїв духовенства знайшли повнокровне втілення у цій великій повісті (1884 р. надрукована в «Киевской старине» в російському перекладі, у 1888 р. — у журналі «Зоря» мовою оригіналу). Спираючись на досвід попередників, на неоціненну скарбницю українського фольклору, Нечуй-Левицький прагне якнайповніше схопити українське суспільство в живих типах і картинах. Письменник закликає сучасників сміливо поширювати межі творчості, бо українське життя, на його думку, є «непочатим рудником, що тільки жде своїх робітників».

У Києві письменник написав оповідання «Пропащі» (1888) та «Афонський пройдисвіт» (1890), казку «Скривджені» (1892), повість «Поміж порогами» (1893).

На початку століття звертається до малих форм прози, пише здебільшого статті, нариси, зокрема статті «Сорок п’яті роковини смерті Тараса Шевченка» (1906) та «Українська поезія».

До кінця життя І. Левицький жив майже в злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці.

У роки Першої світової війни І. Нечуй-Левицький жив самотнім, голодним життям. На початку 1918 року в умовах кайзерівської окупації Києва письменник тяжко захворів, згодом потрапив до Дегтярівської богадільні (будинок для перестарілих), де й скінчив життя 2 квітня 1918 року. Поховано його на Байковому кладовищі.

4. Домашнє завдання.

Знати найважливіші події з життя та творчості   письменника.

08.09

ТЕМА.Словникова стаття. Складання словникових статей; тлумачення значення слова різними способами

                   ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Повторити навчальний матеріал(с.4).

2. Усно опрацювати навчальний матеріал.

Словникова стаття — основна структурна одиниця будь-якого словника.

  

Словникова стаття складається з:

• пояснюваного слова (заголовної одиниці, реєстрового слова, «чорного» слова (назва походить від кольору, яким виділяють слово)); 
• тексту, що роз'яснює заголовну одиницю і описує її основні характеристики (граматичну, стилістичну);
• тлумачення (може нумеруватися, якщо значень кілька);
• ілюстрацій (цитати, вислови);
• типу значення (пряме, переносне);
• словотворчого  гнізда;
• так званої «заромбової» частини (фразеологізми, до складу яких входить це слово);
• біля слова ставиться цифра, якщо є омонім (ОКО 1, ОКО 2).

Заголовне слово подається у початковій граматичній формі (іменники у називному відмінку однини або множини, прикметники, займенники прикметникового відмінювання, порядкові числівники – у чоловічій формі називного відмінка, дієслова — у формі інфінітива тощо).

У словникових статтях енциклопедичних словників, спеціальних  довідників  можуть подаватися різного типу схеми, креслення, малюнки, фотографії. Наведення такого матеріалу диктується специфікою видань.

Приклад:

РУКА́, и, жін.

 

1. Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Тарас Шевченко, I, 1963, 25); Входила прачка. Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 251); Пам'ятаю — його я маленьким брав на руки, співав про село (Володимир Сосюра, II, 1958, 446);  * Образно. Що скажуть, коли довідаються, що він, найлояльніший з лояльних, найпокірніший з покірних, вирвав її з рук справедливості? (Іван Франко, VI, 1951, 159);
//  Частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців; кисть. — На, — сказала вона Чіпці, подаючи гроші правою рукою, а лівою зачиняючи скриню (Панас Мирний, I, 1949, 242); — Стій, Тимофію! — чорна рука Варчука лягла на білу кроківку. — Маю говорити з тобою (Михайло Стельмах, II, 1962, 132);
//  Кожна з двох передніх кінцівок мавпи;
//  Складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини. Механічна рука опустила в атомний реактор ампулу з тонкою сталевою трубкою (Знання та праця, 9, 1970, 21).
♦ Бити (вдаряти, вдарити) по руках — рукостисканням виражати згоду в чому-небудь, домовленість про щось. Вони [купці] по-приятельському віталися із знайомими персами та бухарцями, тисли їм руки і відразу починали прицінюватися, сперечатися, бити по руках і знов торгуватися, щоб виторгувати хоч зайвий гріш (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 52); Довго торгувалися [батьки], а потім на бичках-дволітках вдарили по руках (Михайло Стельмах, I, 1962, 59) (приклад лінгвістичного тлумачного Словника української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 899.)

3. Практична частина уроку.

3.1. Вправа 5(тести).

3.2. Вправа 6(письмово поясніть значення всіх іменників, прикметників, чи дієслів, поданих у  таблицях. Запишіть їх за зразком таблиць).

4. Домашнє завдання.

П.1, вправа  7(завдання А(5 слів)).

07.09.

ТЕМА.Вступ. Реалістична українська проза.Українська література другої половини ХІХ ст. Особливості реалістичної прози

                     ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Організація на початку навчального року.

   Заведіть 1 зошит на 24 листочки і підпишіть його за зразком.

Зошит

для робіт 

з української літератури

учня/учениці 10 класу

КЗ "Заваллівський ліцей"

............................................

(Прізвище та ім"я в Р.в.)

Заведіть 1 зошит в лінію на 18 листочків і підпишіть його за зразком. Цей зошит   мені здасте через тиждень.

Зошит

для контрольних робіт 

з української літератури

учня/учениці 10 класу

КЗ "Заваллівський ліцей"

............................................

(Прізвище та ім"я в Р.в.)

УВАГА!!! Кожного уроку роботу в зошиті ви починаєте з дати та зазначаєте, чи це класна /домашня робота. Обов"язково пишете тему, а далі виконуєте всі письмові завдання.

2. Робота над навчальним матеріалом.

 2.1. Актуалізація знань.

– Які періоди в розвитку української літератури виділяють за історико-хронологічним принципом?

  І. Давня українська література.

1.   «Велесова книга».

2.   Література Київської Русі.

3.   Перекладна література.

4.   Література ХІІ-ХУІІІ ст.

ІІ. Нова українська література ХІХ - початку ХХ ст..

1.    Література дошевченківського періоду (кінець ХУІІІ - 30-ті роки ХІХ ст.).

2.    Література 40-60-х років ХІХ ст.. (Шевченківський період).

3.     Література 70-90-х років ХІХ ст.

4.     Література кінця ХІХ - початку ХХ ст.

ІІІ. Новітня українська література (1917-1990 рр.).

   2.2. Опрацювати навчальний иатеріал.      

Література 70–90-х років ХІХ століття розвивалася під могутнім впливом Шевченкового генія. У ці роки ще активно працював на літературній ниві П.Куліш, заслуги якого полягають насамперед у тому, що, за словами І.Франка, він намагався «відповісти потребам своєї суспільності». Отже, наше літературне життя орієнтувалося на цих світочів національного духу, що значною мірою забезпечувало його високий художній рівень.   Протягом 10 класу ви продовжите вивчення української літератури й здійсните мандрівку художніми світами творів письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Цей період ознаменувався великими перемогами реалізму в літературі, пов’язаними з іменами Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Михайла Старицького, Бориса Грінченка, Івана Карпенка-Карого, Марка Кропивницького, Івана Франка. Українські митці дотримувалися засад демократизму, гуманізму, психологізму та суспільної зумовленості характеру людини. Вони змалювали яскраві картини буття народу, глибоко висвітлили історичні закономірності й фактори, що спричиняють вчинки й характери героїв. У другій половині ХІХ століття розквітали драматургія й лірика, розвивалася літературна критика, утверджувався роман як свідчення зрілості української літератури. На зміну романтизму (П. Гулак-Артемовський,                 Є. Гребінка, В. Забіла, М. Петренко, М. Шашкевич) у художній літературі, малярстві й інших видах мистецтва приходить реалізм.

В Україні реалізм з’явився лише на межі 50–60-х років ХІХ ст. Письменники-реалісти зосередилися на найзлободенніших (хоч і прозаїчних) проблемах повсякдення, досить глибоко й різнобічно дослідили матеріальну грань світу та людину як суспільну й біологічну істоту, але й виявили традиційне впадання в крайнощі, вузьке світорозуміння. Якщо романтик зосереджував основну увагу на внутрішньому світі людини (а    відтак – і на інтимному, родинному, духовному, містичному), то для реаліста стає визначальною проблема взаємин людини й суспільного середовища, впливу соціально-економічних обставин на формування характеру особистості.

2.3. Робота в зошитах(записати ознаки реалізму і натуралізму).

Звідси визначальні ознаки реалізму:

–    пізнавальне, аналітичне сприйняття й розуміння світу (дійсності);

–    пояснення формування характеру, вчинків героя насамперед через його соціальне походження та становище, а також через умови повсякденного життя;

–    увага до вивчення людської душі;

–    прагнення до об’єктивності й достовірності відображуваного, а   звідси – правдивість у зображенні деталей, перевага епічних, прозових жанрів у літературі, ослаблення натомість ліричного струменя мистецтва;

–    принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється в цьому стилі за критерій художності, за саму художність;

–    типізація, тобто знаряддям дослідження й відтворення світу стає тип (у романтизмі ним був символ). Тип – це образ, у якому поєднано найхарактерніші вияви певної групи явищ.

 У вітчизняній літературі другої половини ХІХ ст. найяскравіше представлений побутово-просвітницький реалізм. Його видатні творці – Марко Вовчок, А. Свидницький, Панас Мирний, І. Нечуй-Левицький, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, М. Старицький, Б. Грінченко, а також І. Франко й М. Коцюбинський у своїй ранній творчості. Представники цієї течії в основному досліджували родинні, виробничі, соціальні стосунки героїв, зосереджувалися на морально-етичній проблематиці.

У 80–90-х роках ХІХ ст. частково простежується ще одна течія – революційний реалізм, у творах якого пропагувалося значення економіки, провідної ролі пролетаріату в суспільстві, ідеї пролетарського інтернаціоналізму, насильницької збройної зміни суспільного ладу, фізичного знищення панівних верств. Послідовними революційними реалістами були П. Грабовський та       М. Павлик, також І. Франко, Леся Українка (у деяких ранніх творах).

Досить помітно утвердився в українській літературі натуралізм. Натуралісти намагалися через використання здобутків природничих наук пізнати й відтворити істинну, реальну картину буття. Писання натуралістів нагадували клінічні документи, історії спадкових хвороб, протоколи судової експертизи. Це були спроби перетворити художній твір на точну копію факту. Основним засобом у цьому стилі став опис. Як слушно спостерегла Леся Українка, за правдою факту натуралісти не бачили художньої узагальненої правди й перебували під гіпнозом факту.

Найвиразніші риси натуралізму:

–    «знижене» трактування традиційних сюжетів;

–    зумисна вульгарність стилю автора й мови героїв;

–    непричетність, байдужість автора до зображуваної дійсності;

–    потужний і гострий сатиричний струмінь;

–    широка панорама сучасного життя в його технічних, побутових, професійних аспектах;

–    підкреслення повної залежності характеру, вчинків героя від його генетичних коренів і фізіологічно-інстинктивних особливостей;

–    розкриття найтемніших «фізіологічних» сторін людської душі.

3. Домашнє завдання.

Вивчити ознаки реалізму й натуралізму, опрацювати матеріал підручника(сс.3-7). 

02.09.

 ТЕМА. Вступ. Лексикографія. Сучасні лексикографічні джерела:словники, довідкова література. Інформативна і нормативна функції їх

                           ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. Організація на початку навчального року.

   Заведіть 2 зошити на 12 листочків і підпишіть їх за зразком(в одному будете працювати сьогодні і наступного тижня, а коли прийдете на навчання до школи, то перший здасте мені, а далі будете працювати в іншому зошиті. .

Зошит

для робіт 

з української мови  

учня/учениці 10 класу

КЗ "Заваллівський ліцей"

............................................

(Прізвище та ім"я в Р.в.)

Заведіть 1 зошит в лінію на 18 листочків і підпишіть його за зразком. Цей зошит теж мені здасте через тиждень.

Зошит

для контрольних робіт 

з української мови  

учня/учениці 10 класу

КЗ "Заваллівський ліцей"

............................................

(Прізвище та ім"я в Р.в.)

УВАГА!!! Кожного уроку роботу в зошиті ви починаєте з дати та зазначаєте, чи це класна /домашня робота. Обов"язково пишете тему, а далі виконуєте всі письмові завдання.

2. Робота над навчальним матеріалом.

2.1. Мовна розминка(усно вправа 1).

2.2. Опрацюйте матеріал с. 4(усно).

2.3. Письмово виконайте завдання А вправи 2. Усно завдання Б цієї ж вправи.

2.4. Письмово виконайте вправу 3. 

Запишіть лише ті фрагменти словника, в яких допущено помилки. Поряд запишіть ці ж фрагменти, але без помилок.

3. Домашнє завдання.

Вивчити матеріал с.4,  виконати вправу 4(з виділених слів запишіть одне(за вибором) з поясненням з лінгвістичного словника, а також одне(за вибором) з поясненням з енциклопедичного словника).